A+ A A-

Подорож Одещиною. Вилкове. День третій

Уранці мій супутник встав рано і відправився на риболовлю на Дунай. Я ж, виспавшись досхочу, теж зібралася й пішла у бік річки. От тільки вулицею Леніна йти якось не хотілося, а звернула туди, де є єрики. Втрапила на дуже живописну вулицю з водою посередині і численними кладками до кожної з осель на протилежному боці. Милуючись цією красою і фотографуючи, дісталася до Придунайської вулиці, розшукала містки, де рибалив мій супутник. Виявляється, у нього зірвався з вудки чималий карась десь грамів на 500, і більше того дня вже не клювало.

Оскільки цього дня у мене був День народження, то вирішили його відзначити поїздкою до пеліканів і вечерею на турбазі «Пелікан». Телефон Влада у нас уже був, то подзвонили й домовилися на 18 годину на 2-годинну екскурсію, а на 20-ту замовили вилківську юшку в «Пелікані».

Лариса говорила, щоб ми робили замовлення через неї, та навіщо нам посередники, якщо телефони «Пелікана» розвішані у Вилковому ледь не на кожному стовпі?! Самі впоралися…

Пообідали в готельному кафе і повернулися додому готуватися до подорожі. Лариса вже знала, що ми їдемо на острови із Владом, і дуже образилася, що не порадилися з нею, до того ж не дуже лестиво відгукуючись про молодика. Згодом ми переконалися, що вона мала рацію, а спочатку подумали, що це все просто через конкуренцію.

Влад зателефонував нам сам, сказавши, що знайшлася ще пара людей, і що коли прийдемо, то поговоримо про знижки. Чомусь остання його фраза щодо знижок насторожила. Коли ж ми врешті підійшли до човна, то там уже сиділи юнак і дівчина зі Львова. Ми теж всілися. І тут почалося!!! Замість того, щоб поділити домовлених 600 (тут і далі ціни 2015 року) гривень на чотирьох, наш капітан зажадав із нашої пари 450 гривень, тоді як львів’яни мали сплатити йому за подорож 400 гривень. Виявилося, що поїздка коштує вже 900 гривень (а не 750-800 грн. як говорилося на містку) і за перевантаження човна слід платити.

Ми довго сварилися з хлопцем. Хотілося навіть встати і піти. І якби не свято, ми б, напевно, так і зробили. Нехай шукає інших дурнів! Урешті дійшли згоди, що платимо по 400 гривень з пари, і вирушили в путь. Спочатку пливли Білгородським каналом, потім довго на швидкості долали плавні і врешті припливли на озеро Солоний кут. Це щось дивовижне! Сила-силенна води, при цьому глибина – не більше півметра. Над нашим човном кружляли чайки. Капітан пояснив, що вони полюють на рибу, яка може потрапити під гвинт мотору.

Десь далеко удалині зліва ми й справді побачили пеліканів. Вони скупчилися на невеличких острівцях, збираючись ночувати. Шкода, але без бінокля роздивитися птахів просто неможливо. Справа на березі стояли хатинки рибалок і були розвішані сітки. Тут вони ночують, якщо немає улову, щоб не ганяти човни порожняком.

Ми ж пропливли ще трохи вперед і потрапили на справжній нульовий кілометр – побачили, як хвилі Дунаю з’єднуються з морськими. Останні були з білою пінкою, тож разючу різницю між річоковою водою і морською було видно неозброєним оком.

Ось і все, повертаємо назад. Оскільки наші супутники поселилися в «Пелікані» (з них за кімнату чомусь взяли 285 гривень, хоча на всіх рекламних проспектах написано, що вона коштує 225), а ми збиралися там вечеряти, то Влад і завіз нас туди, дорогою ще показавши захід сонця на Дунаї. Це теж було дуже гарно!

Розрахувалися і попрощалися з капітаном. Сказати по правді, на містку він видався нам більш красномовним, а так дорогою мало що цікавого розповів. До того ж ще й скупердяй, яких світ не бачив…

Побачивши, скільки людей і човнів відпочиває на території «Пелікану», навіть трішки пошкодували, що ми поселилися не тут. Та коли нам накрили стіл у бесідці не березі каналу, і сховалося сонце, то людей немов корова язиком злизала. А все через силу-силенну комарів, які просто обсіли нас з ніг до голови.

Одним словом, вечеря не задалася. Салат був із кислою бринзою, юшка – не свіжа. Рибні шматки подавалися окремо на тарілці, рідина – в піалі, а ще в одній – поливка для риби. Стіл у бесідці був якимсь липким і вимагав негайної чистки.

Навіть не доївши, ми пішли на кухню, розрахувалися і рушили в зворотну путь. Проходячи мимо будиночка, де поселилися наші нові друзі-львів’яни, - побачили крізь прочинене вікно, що дівчина стоїть у черзі в душ. Більше ми не шкодували, що не поселилися тут, оскільки в нашому будиночку було набагато комфортніше, а з бесідки у дворі можна було споглядати на місцевих «гондольєрів», які пропливали мимо. Екзотика!

Читайте також "Подорож Одещиною. Вилкове. День другий"

Последнее изменение Вторник, 18 Июль 2017 22:14
Оцените материал
(0 голосов)
Анета Цегельник

м. Кропивницький

Другие материалы в этой категории: « Подорож Одещиною. Вилкове. День другий

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Наши авторы

Архив публикаций

« Декабрь 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

Надзвичайні події

  • Хто украв пам'ятник?
    Хто украв пам'ятник?

    Коли колишні учні Тетяни Іванівни помітили, що пам'ятник на її могилі ось-ось розколеться, скинулися грішми і замовили новий. Зібрали понад 10 тисяч гривень. З одного боку вибили

    Подробнее ...
  • Спалив через телефон
    Спалив через телефон

    Того дня Аліна гуляла набережною в компанії друзів, а після півночі взяла таксі і поїхала додому. О другій ночі ще виходила на зв'язок із друзями, а після того її телефон замовк. Рідні 30-річної жінки втямили, що з Аліною щось сталося

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

  • Які ще бобренята?
    Які ще бобренята?

    Стою в черзі біля каси. За мною матір із донькою років шести. Жінка сплескує в долоні: "Яйця забули купити! - і звертається до доньки, - збігай, хутчіш принеси!"

    Подробнее ...
  • З якої розпочати?
    З якої розпочати?

    Телефоную увечері до свого товариша, щоб перекинутися парою слівців. Відчуваю з його голосу, що він якийсь не такий, задумливий, чи що, цікавлюся,

    Подробнее ...
Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+