A+ A A-
Зіна Солодка, Ніна Артьоменко і я. Зіна Солодка, Ніна Артьоменко і я.

Нас познайомив «Саквояж»

Побачивши у «Саквояжі» твори моєї землячки Зінаїди Солодкої, я вирішила будь за що познайомитися з колегою по перу. Ви, напевно, пам’ятаєте, що я і в гостях у Віри Алексеєнко побувала, і до Валентини Бугрій на гостину завітала, і з Оленою Вороною зустрічалася і ще з деякими «саквояжівцями». І все це в інших населених пунктах. А тут жіночка з мого ж міста!
Зателефонувала до редакції, але мені пояснили, що дати адресу пані Зінаїди не можуть, оскільки це

конфіденційна інформація. Гаразд, піду іншим шляхом. Обійшла всі бібліотеки у нашому місті, але людини з таким прізвищем не виявилося серед читачів. Ось так марно минуло півтора року в пошуках. І раптом сталося диво!!! І допоміг мені у цьому сам Господь Бог!

Я доглядаю за могилкою чоловіка і донечки своєї знайомої, яка працює за кордоном уже 9 років поспіль. Поприбирала якось і вирішила навідатися до могили ще й моєї вчительки, з якою дружила за життя. На її могилі ще має стояти моя корзинка з написом «від Маші». Знаю, що вона десь тут неподалік знаходиться, але знайти ніяк не можу. Навіть трішки розгубилася.

Тут до мене підходить жіночка і подає милостинку. Я поцікавилася, за кого подає. Вона відказала, що за маму.
- Ви когось шукаєте? – спитала вона, помітивши моє хвилювання.
- Так, - відказала я, - тут десь похована моя вчителька і показала її фото. – Справа в тім, що я вже неодноразово була у неї на могилі, а це ніяк не знайду.
Жіночка зголосилася мені допомогти у пошуках, хоча неподалік стояла автівка, з якої весь час сигналив її чоловік і визирала донька. Напевно, вони кудись поспішали. Я тим часом розповідала своїй новій знайомій, що ця вчителька вчила мене уму-розуму, що вже збираю матеріали на третю збірочку, а я її могилу ніяк не можу знайти. І на підтвердження своїх слів показала співбесідниці книгу «Перлини «Саквояжа».
- Ой, а я цю книгу вже бачила у Зіни Солодкої! – раптом виголосила Ніна, - ми з нею стоїмо поряд у церковному хорі…
Мені відразу навіть не повірилося, що після півтора року марних пошуків раптом на кладовищі зустріла людину, яка знає дописувачку «Саквояжа». Ну, хіба це не диво?! Тут уже ромова пішла про «Саквояж». Я на якусь мить забула і про вчительку, і про чоловіка Ніни, який не переставав настійливо сигналити.
- А де ви тут? – розгорнула збірник моя візаві.
- Та ось же, на самому початку книги!
Потім вона запросила мене в неділю до церкви, запевнивши, що я там побачу півчу поряд із нею. Це і буде Зінаїда Солодка. Я не могла дочекатися тієї неділі! Зателефонувала «саквояжівці» (бо вже мала її телефон), а вона сказала, щоб я прийшла в суботу о 13:45.
У суботу вранці я передзвонила, а Зіна й каже, що не зможе прийти до церкви, бо її душить тиск і сильно болить голова.
- Зіно, ти хочеш, щоб я тебе ще півтора року чекала? – обурилась я. – Мені ж потрібно зробити фото нашої зустрічі для «Саквояжа»!
- Ну, тоді приходь до церкви завтра о 8-ій ранку!
Я нарядилася, взяла фотоапарат і прибула на службу. До речі, я показувала Зінаїді книжечку Галини Козак, спонсорів для якої підшукала особисто, і сказала, що і їй знайду кошти на збірочку, тільки має писати більше історій і віршів. Ви знаєте, мені якось для інших навіть легше просити гроші, аніж для себе.
Так от, приходжу вранці до церкви. Ніну відразу побачила, вона мені навіть кивнула головою, а от Зіни немає. Я відстояла службу, а потім підійшла до жіночки, яка продає свічки і спиталася дозволу розповісти вірша на церковну тему. Вона мене вивела і поцікавилася, чи я є не з Єгових і попросила прочитати свій вірш, щоб вона послухала. Я прочитала. Вона кивнула на знак згоди і пообіцяла, що підійде до батюшки й спросить дозволу. Я сказала, що прийшла до Ніни й Зіни, а вона відказала, що Ніна є, а Зіна захворіла.
Служба закінчилася, вірш я прочитала. Люди почали розходитися. Я й кажу Ніні, що зараз викличу таксі, привезу Зіну до церкви, і ми сфотографуємося всі втрьох. Вона почала телефонувати Зіні. Та сказала, що не треба таксі, її зараз привезе син.
І справді, невдовзі син привіз маму і навіть сам сфотографував, а потім ще й підвіз нас. Я така рада, що ця зустріч відбулася! І це сталося не завдяки соцмережам чи знайомим, а завдяки «Перлинам «Саквояжа»!
Як тільки фото я угледіла на шпальтах рідної газети,
Відразу ж я попрямувала на пошуки в усі бібліотеки.
На жаль, одержала фіаско і ледь не плачу.
Але будь що, а Зіну Солодку я наживо побачу!
Й на цей рахунок відбулось у мене диво,
Бо сам Господь привів на кладовищі до мене Ніну.
Вона ж мені й розповіла, де і коли побачить, можливо, Зіну.
Зустріла «саквояжівську» дописувачку і заодно мою читачку.
Безмежно рада, бо буде ще одна моя землячка!
При зустрічі я зрозуміла, що Зіна мене таки жде
І, в свою чергу, відчувала, що Бог до неї однозначно приведе.
Шановна Зіночко, я теж колись у творчості кульгала,
Тож хочу, щоб нелегкий бар’єр ти теж цей подолала.
У творчості не зупиняйся, боронь тебе Боже!
А любий «Саквояж» обов’язково тобі допоможе!

Последнее изменение Вторник, 04 Декабрь 2018 20:59
Оцените материал
(1 Голосовать)
Марія Скічко

м. Олександрія, Кіровоградська обл.

Довелося мені брати участь у двох дійствах - виступати в юнацькій бібліотеці ім. Гагаріна перед учнями  8-11 класів і у реабілітаційному закладі перед інвалідами-візочниками. Звичайно, я прочитала не по одному, а по кілька своїх віршів, і вибрала їх так, щоб у всіх них звучало слово "Саквояж". А потім ще й запитувала: "А хто із вас передплачує цю газету?" То дітки якось промовчали, а от серед інвалідів звелося кілька рук. Гадаю, що після моєї реклами передплатників, а, може, й дописувачів у "Саквояжа" додасться.

Друкується в газеті "Саквояж" з 2008 року.

Другие материалы в этой категории: « «Саквояжівська» дружба 2018-ий: підсумки »

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Архив публикаций

« Январь 2019 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31      

Надзвичайні події

  • За що облили кислотою?
    За що облили кислотою?

    51-річний італієць, який два роки поспіль мешкає в Білгород-Дністровському на Одещині, повертався увечері додому, коли до нього підскочив незнайомець і облив кислотою. Джованні зміг

    Подробнее ...
  • Щоб не зґвалтували…
    Щоб не зґвалтували…

    Десь прочитав таку цікавинку. Одна жіночка панічно боялася, що її зґвалтують і щоб уникнути подібної неприємності, вдалася до хитрощів. Придбала в секс-шопі штучну вагіну і нап’ялювала її на себе кожного разу, як виходила з дому. Її прикид виглядав так:

    Подробнее ...

загрузка...
 

 

Свіжі анекдоти

Комментарии

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+