A+ A A-

Екстрасенси приспали й обібрали

Якось була на базарі. Чого там тільки не почуєш! Розповідала одна жінка:

- Ось, - каже, - прийшов лист від сестри з Київщини. Пише: - Якщо у вас у селі з'являться екстрасенси, не пускайте їх у хату, а зразу викликайте міліцію, щоб не попали в таку халепу, як люди нашого села і я в тому числі. 

Розповідає вона далі:
- Пораємось ми з чоловіком по господарству, коли до двору під'їжджає дорога іномарка. З неї виходять чоловік і жінка й прямують до нас у двір. Чоловік тримає чималу валізу. Привіталися. Витягує той чоловік аркуш паперу і каже, що вони екстрасенси, і їх запросив сільський голова, щоб вони полікували людей, залежних від алкоголю.

Плата невелика - всього 1000 гривенб за сеанс.
Я зраділа, думаю: "Це ж не треба нікуди їхати, самі приїхали!" Чоловік мій не був алкоголіком, але випивав часто і не хотів, щоб його лікували, насилу вмовили. Зайшли у хату, чоловіка посадили на крісло, жінка витягла з валізи дві склянки і дві пляшки. Чоловік налив в одну склянку якоїсь прозорої рідини, в іншу - з другої пляшки і каже до чоловіка: "Дивись добре, в одній склянці горілка, а в другій - вода. Я буду переставляти склянки. Вгадаєш, де горілка, будемо лікувати, а як ні, то не будемо".
Екстрасенс так переставляв ті склянки, що в мене в очах рябіло. Врешті зупинився і питає чоловіка: "Де горілка?" Чоловік показав, але там, мабуть в обох скланяках була вода… Дістала жінка з валізи ножа, поклав його екстрасенс на склянки, щось там поводив руками. "А тепер, - каже до чоловіка, - ти заснеш. Як прокинешся, то вже ніколи не питимеш". Випив чоловік рідину зі склянки, екстрасенс каже до нього: "Заплющ очі!" Чоловік заплющив, екстрасенс поклав на лоб чоловіку руку, і він відключився. Поклали його на ліжко спати. екстрасенс тоді звертається до мене:
-А ви ні на що не скаржитеся?
- Та, - кажу, - часто болить голова.
- Давайте я вас полікую безкоштовно.
Я вже віддала йому 1000 гривень за чоловіка, тому й погодилася.
- Заплющуйте очі!
Я заплющила. Що він там робив, не знаю, бо як розплющила, то жінки в хаті вже не було. Я подякувала екстрасенсу, і машина поїхала, а я пішла на город сапати. Як прийшла, бачу: чоловік щось шукає в гардеробі. Питаю:
- Що ти там шукаєш?
- Що! Що! Гроші, трясця твоїй мамі!
- Навіщо гроші?
- Піду куплю горілки, та будемо вечеряти.
- Якої горілки? - дивуюся. - Я ж заплатила 1000 гривень, щоб тебе вилікували екстрасенси!
- Ти що - дурна?! Я не бачив ніяких екстрасенсів…
Я до грошей, а там було 5000 гривень, які я збирала на вугілля, а тепер катма.
Ранком усе село гуло, як розтривожений вулик, всі прямували до голови сільради. Ошуканих виявилося аж 35 чоловік. Голова каже, що він нікого не бачив і нікому ніякого списку не давав, мовляв, ідіть у міліцію. А там запитали, чи хтось запам'ятав номери іномарки, а хто ж на них дивився?! Та вони могли й 10 разів поміняти номери. Тепер шукай вітру в полі! Тут без навідника не обійшлося.
А Ганна Чумакова каже:
- Вчора мій Петро пішов порося купляти до кума Василя. Взяв 2000 гривень, то оце його до цього часу немає. А кум каже, що він і в очі його не бачив. А ось і Петро з'явився!
Питають його, де він був, а він каже, що спав на околиці іншого села, а село те за 7 км від нашого. Як він там опинився, чоловік не знає, в кишенях грошей немає, тільки записка: "Спасибі за допомогу". Видно, він і був навідником. Мабуть, йому пообіцяли грошей, він і дав згоду допомогти, а тоді його приспали, забрали ще і його гроші і викинули на околиці села.
Треба бути обачливими, бо таке може трапитися в будь-якому селі - отакий настав світ. Колись клали віник на двері і ніхто в хату не зайде, а тепер замки повідривають і все винесуть, ще й добре якщо господаря не вб'ють.

Последнее изменение Четверг, 07 Январь 2016 12:09
Оцените материал
(2 голосов)
Павлина Покришка

Добровеличківський район, Кіровоградська обл.

Я, Павлина Василівна Покришка, народилася 17 травня 1936 року в с. Новодобрянка Добровеличківського району Кіровоградської області в сільській багатодітній сім’ї. Дітей було 11, я сама найменша. Батьки мої – Василь Агафонович Перехрест і Феодосія Іванівна Перехрест - потомствені хлібороби. Добре пам’ятаю війну 1941-1945 рр. і голод 1947 року. На фронт пішло четверо братів, повернулися двоє, а двоє загинули. Я закінчила у 1955 році 10 класів Липнязької середньої школи, поступила вчитись, та не довелося закінчити навчання. Мама була тяжко хвора, і приїхала в село її доглядати, а потім поховала. У 1958 році вийшла заміж. Разом із чоловіком виховали двох доньок. Батько помер через 6 років після смерті мами. А я так і залишилася працювати в колгоспі. Була і в ланці, і свинаркою, і птахаркою, і секретарем сільської ради, і вчителькою 1-3 класів, бо не було вчительки. Останні роки працювала пасічником. З пасіки вийшла на пенсію. Маю 36 років трудового стажу.

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Наши авторы

Архив публикаций

« Август 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31    

Надзвичайні події

загрузка...

Свіжі анекдоти

  • Не втратив свіжості?
    Не втратив свіжості?

    Йде Михась по вулиці, посміхається, а на нього всі жінки в селі оглядаються, бо у нього сорочка на один Ґудзик застебнута, ще й рукав обірваний

    Подробнее ...
  • А проросла... олива
    А проросла... олива

    У горщику з-під монстери, що давно загинула, а землю з якого я так і не спромігся викинути, з'явився паросток. Що за рослина,

    Подробнее ...
Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+