A+ A A-

Матір оплакує сина

У мене в селі є подруга Віра Бойко, а у неї наприкінці листопада будуть роковини з дня смерті сина, який загинув у АТО.

Я вирішила написати від її імені:
"Сьогодні поминальний день. Я прокинулася вночі і до ранку вже не змогла заснути. На вулиці осінь, тихо стукає у вікно гілка груші, що росте під вікном. Та гілка, яку я просила сина відпиляти, але він не встиг... А зараз, як пам'ять про нього, цей тихий стукіт у шибку. Нехай стукає, тепер мені, здається, не так самотньо.
А в будинку тиша. Тиша буває різна: дзвінка, пронизлива, тривожна, спокійна. Ще буває нестерпна, в'язка, тягуче-нескінченна, і ти задихаєшся від безвиході. Сьогодні рік, як загинув у АТО мій синочок Роман Бойко. Йому було всього 25 років. Тільки після втрати близької людини починаєш усвідомлювати, що вона для тебе означала. Не висловити словами біль серця, не висловити. З його загибеллю ніби хтось встромив голку в моє серце. За вікном осінь, а на душі вже цілий рік зима. Це горе не можна описати словами, його можна лише відчути.
Сьогодні знову поїду на його могилку (часто туди ходжу), щоб поплакати, поговорити з ним. Я з ним говорю, а у відповідь тиша. Спить мій Ромка-Ромашка богатирським сном. Ніяка любов, ніякі чарівні слова не в змозі підняти його зі смертного одра. Рік тому його поховали на місцевому цвинтарі, людей було видимо-невидимо, перешіптувалися між собою: "Герой... Герой!" Багато плакали... Люди віддали всі почесті і розійшлися, а горе, що ятрить душу, залишилося.
Кажуть: "Час лікує!" Неправда! Пройшов рік у сльозах, в розпачі. Я дуже сумую за ним. А рану в серці все більше і більше роз'їдає ця безвихідь, яку вже ніхто і ніколи прибере з моєї душі. Спи, синочку! Я дуже любила тебе і не менше люблю зараз. І цей важкий життєвий хрест мені доведеться нести вже до кінця мого життя. Завжди любляча тебе, твоя мама Віра".

Последнее изменение Понедельник, 11 Январь 2016 19:05
Оцените материал
(9 голосов)
Зоя Майданик

Олександрівський район, Кіровоградська обл.

Друкується в газеті "Саквояж" з 1999 року.

3 комментарии

  • Альонка

    Дуже щемка історія.

    написал Альонка 30.04.2016 11:34 Комментировать
  • Наталія Гузнак (стоян)

    Боляче читати такі рядки...Боляче і гірко, що нашим синам в 21 віці довелося пізнати страшне значення слова - війна!

    написал Наталія Гузнак (стоян) 25.03.2016 23:44 Комментировать
  • Марі

    Читала і ридала. Як це все сумно.

    написал Марі 24.01.2016 19:11 Комментировать

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Наши авторы

Архив публикаций

« Май 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31        

Надзвичайні події

  • Сержант врятував самогубцю
    Сержант врятував самогубцю

    Молодший сержант, який нещодавно пішов служити за контрактом, увечері повертався додому і побачив, як незнайома дівчина на мосту скинула з себе верхній одяг, видерлася на трубу і... шубовснула у воду. Ігор не роздумував

    Подробнее ...
  • Побили за рідну мову
    Побили за рідну мову

    Анна - дружина кіборга Андрія Ширкова, який загинув торік під час бою на Світлодарській дузі. Сам чоловік був родом з Донеччини і все життя розмовляв російською мовою, але півтора року тому всією родиною перейшли на українську. Діти дуже гордяться своїм татусем.
    Ось і того дня Анна завела доньку у музичну школу, а з молодшим сином зайшла на ринок, щоб придбати стрічок для плетіння браслетів. Жінка попросила дати кілька червоних і чорних стрічок, а продавчиня почала

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+