A+ A A-

Поліцай врятував від розстрілу

Прочитавши статтю Анатолія Вутянова "Доля убивці" у "Саквояжі" (№14) і Василя Пашка "Зустрілися кат і вбивця" (№18, 2017 р.), мені пригадалася історія, що трапилася у нашому місті на початку 70-их років минулого століття.
1972 року я вийшла заміж і перебралася жити до чоловіка, а напроти нас мешкав директор автопарку дядько Ваня. Сусід був чорнявий з легкою сивиною, статний, хоча й трішки повненький. Сім'янином він був гарним. За дружину взяв тітку Марусю, яка погано ходила через ревматизм, була на групі. Все поралася по господарству, чутно було, як гукала: "Цип-цип!" до курок, годувала собаку, але видно нічого не було, бо був високий паркан.

Час від часу до воріт під'їжджав "Бобік", хвіртка відчинялася, водій занесе мішок чи зерна, чи борошна, чи цукру, і хвіртка знову - хлоп.
Мали гарний цегляний будинок з високим фундаментом. Було в родині двоє синів і донька. Скандалів ніколи не було чути, хазяїн жалів свою хвору дружину. Та і був він не дуже балакучий. Це вже потім я зрозуміла, чому так - йому доводилося остерігатися все своє життя.
Я тоді працювала у магазині "Новосьол" і почула від покупців таке. Пригнали на наше автопідприємство автобус зі Львова. Снабженець відразу ж попрямував до кабінету директора, заговоривши до нього по-западенськи швидко-швидко. А коли вийшов звідти, був весь блідий і попросив у медсестри і диспетчера: "Дівчата, дайте щось від серця заспокійливе! І головне - розкажіть, де тут у вас міськом партії! А автобус я поки що здавати не буду…"
Виявляється, у роки війни наш дядько Ваня був поліцаєм на прізвисько Субота, бо саме по суботах відбувалися розстріли невинних людей. І от той львів'янин теж був у списку смертників, але наш поліцай чомусь вирішив врятувати йому життя. Домовилися, що він стане крайній, і коли почнуть стріляти, зімітує поранення і впаде, але якраз опиниться на горі трупів, тому коли стемніє, зможе спокійно вибратися звідти. Так, мабуть, і сталося. Та хіба ж міг подумати кат, що через кілька десятків років зустрінеться віч-на-віч зі своєю жертвою?! Щоправда, львів'янин, коли розповів про цей випадок, просив суворо не карати Суботу, адже він усе-таки врятував йому життя.
У газетах про це тоді, звісно, не написали, але все місто гуділо, мов вулик. І дядько Ваня невдовзі пішов з посади, бо був уже пенсіонером на той час, і до самої смерті вів усамітнений спосіб життя. А після його смерті діти будинок продали, а гроші поділили між собою.
Пригадавши ці давні події, вирішила я розшукати свідків. Але наш тодішній сусід-таксист, який знав про все детально, вже нині покійний. Зустріла 9 травня ветерана, якому вже понад 90 років, і який стояв весь у нагородах (свого часу він працював у АТП). Я підійшла до нього і запитала:
- Вибачте, ви все життя працювали водієм. Пам'ятаєте Івана Суботіна?
- Так, доцю, я тебе пойняв, - відказав він. - Я такого чоловіка не знав і не хочу знати.
- Та як же?! Ви ж навіть на пенсію з автопарку пішли!
А він просто відвернувся від мене.
Намагалась я дізнатися подробиці і в невістки дядька Вані, але вона відмахнулася від мене:
- Машо, ми стільки тоді позору натерпілися! І вдома, правда, ніхто ніколи не говорив на цю тему…
Газету "Саквояж" читають по всій Україні. Можливо, прочитавши про цей випадок, відгукнуться діти чи онуки врятованого Суботою чоловіка?
Дізнавшись навіть про колишнє його "діло",
При зустрічі не помічала в ньому звіра.
За пройдених багато після того літ
Він людяність свою все-таки зберіг.
Того, чого він так боявсь щомиті,
Можливість долі все-таки зустрітись,
І проживав із острахом на цій землі,
Знаходився неначе в клітці - взаперті.
Не маю я засуджувати права,
Лише я маю право на свої вірші.
Пишу про нього, бо особисто знала,
Але не відала, що коїться в його душі.
На цвинтарі і досі зберігається лише табличка,
Бо не бажав, щоб люди лаяли
Біля пам'ятника його в обличчя.
Тай сонце зрідка загляда сюди,
Занадто за своє життя накоїв людям він біди…
Навіть зараз, пригадуючи дядька Ваню, ніколи б не повірила, що він був вбивцею, якби не знайшовся очевидець.

Оцените материал
(1 Голосовать)

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Архив публикаций

« Ноябрь 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30    

Надзвичайні події

  • За що облили кислотою?
    За що облили кислотою?

    51-річний італієць, який два роки поспіль мешкає в Білгород-Дністровському на Одещині, повертався увечері додому, коли до нього підскочив незнайомець і облив кислотою. Джованні зміг

    Подробнее ...
  • Щоб не зґвалтували…
    Щоб не зґвалтували…

    Десь прочитав таку цікавинку. Одна жіночка панічно боялася, що її зґвалтують і щоб уникнути подібної неприємності, вдалася до хитрощів. Придбала в секс-шопі штучну вагіну і нап’ялювала її на себе кожного разу, як виходила з дому. Її прикид виглядав так:

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+