A+ A A-

Випав із гелікоптера і вижив

В історії військової частини 2269 було багато героїчних сторінок. Найбільш трагічніші з них - це Афганістан, Чорнобиль, а тепер ще й ворог підкрався із найближчого зарубіжжя. 

І в наш нелегкий час свій славетний шлях проходять військовослужбовці, на озброєнні яких знаходяться літаки Ан-74 і Ан-26 та вертольоти Мі-8 різних модифікацій.
Служба авіаторів із шевронами МВС особлива: зранку екіпаж ще перебуває в Олександрії, а в обід може знаходитися, скажімо, в Донецьку.

Насмілилася і я відвідати нашу військову частину. Прийшла на прохідну і сказала:
- Дозволу на відвідування військової частини у мене немає, але я чисто по-людськи хочу познайомитися з майором Олександром Миколайовичем Макеєнком і подарувати йому свою збірочку, де на першій же сторінці надруковано вірш про його загиблого побратима Сергія Миколайовича Кравченка.
На моє здивування, до мене невдовзі вийшов стрункий красень із доброзичливими очима. До цього я бачила його тільки по телевізору, а тут прямо відчула тепло його душі.
Ніколи не забуду, як три роки тому він лежав нерухомий на спеціальному ліжку, увесь забинтований, з численними трубочками, руки-ноги на підвісках з усіх боків. Поряд якісь медичні апарати, а на стільчику сидить згорьована дружина, з очей якої градом течуть сльози. Олександрійські волонтери, щойно сюжет про героя показали на ТВ, зібрали необхідну суму коштів, і військова частина відправила Олександра на лікування за кордон. Воно було тривалим і, звісно ж, болісним. Усіх олександрійців порадувало, коли ми побачили бійця по поверненні вже на візку з цілими руками і ногами та посмішкою на обличчі. Це справжнє диво! Буває, людина падає з другого поверху, то потім не можуть скласти докупи кісточки, а тут вибуховою хвилею відкинуло, звісно ж, не на перину, а на… дерево.
Три роки тому, в Донецьку 12 військових загинуло,
А наш Олександр Макеєнко, ну, дивом залишився жить.
Його з гелікоптера через вікно вибуховою хвилею відкинуло,
Тож ось на території частини №2269 зі мною поруч він стоїть.
Хоч і відбувся жах цей вже давно, та й у час пізній,
Але я згадую про нього і досі дуже слізно.
Та й так вже боляче мені на серці і в душі, шановний воїн,
Ніяк не можу рану у собі до цього часу я загоїть.
А світ із розуму зійшов в останній час неначе,
І все частіше чую: котрась матуся за синочком плаче.
В домівках їх назавжди оселяється велике горе,
Бо ті, що вже загинули, ну, не повернуться до них ніколи…
А ось і красень цей - стрункий, відвертий,
доброзичливий, уміру говіркий.
Яке це щастя для родини, що він залишився живий!
Мій любий "Саквоже", прошу я у котрий раз,
Ви вірш мій надрукуйте, щоб у історію потрапив він якраз!
А захищав гідно Україну - це ж Макеєнко, олександрієць наш!
Майор подбав, щоб мені виписали пропуск у військову частину, познайомив мене з Музеєм слави, показав капличку, бібліотеку. Якраз того дня проходили навчання - стрибки з парашуту, то я побачила те диво наживо. Я була у захваті від знайомства з героєм.
На фото: біля пам'ятника загиблим капітану Кравченку і підполковнику Бульдовичу стоять майор Макеєнко і я.

Матеріал із Вікіпедії:

29 травня 2014 року екіпаж вертольота виконував завдання в районі міста Слов'янська, і після розвантаження продуктів харчування на блокпост та проведення ротації особового складу повертався на базу в Чугуїв. Близько 12:30, при наборі висоти після злету з майданчика на горі Карачун, вертоліт був обстріляний з лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК. Екіпаж до останньої миті намагався врятувати бойову машину і людей, які перебували на борту. За словами очевидців, ракета влучила у борт гелікоптера, після чого він з відірваною хвостовою частиною пролетів ще близько 2 км. Під час падіння вибухнули паливні баки. Загинуло 12 чоловік: командир екіпажу Сергій Бульдович, борт-технік Сергій Кравченко, генерал-майор Сергій Кульчицький, ще троє військовослужбовців Національної гвардії та шість представників спецпідрозділу МВС України (колишній спецпідрозділ "Беркут"). Другий пілот старший лейтенант Олександр Макеєнко чудом лишився живим, він впав на дерево ще до падіння вертольота.

Оцените материал
(0 голосов)
Марія Скічко

м. Олександрія, Кіровоградська обл.

Довелося мені брати участь у двох дійствах - виступати в юнацькій бібліотеці ім. Гагаріна перед учнями  8-11 класів і у реабілітаційному закладі перед інвалідами-візочниками. Звичайно, я прочитала не по одному, а по кілька своїх віршів, і вибрала їх так, щоб у всіх них звучало слово "Саквояж". А потім ще й запитувала: "А хто із вас передплачує цю газету?" То дітки якось промовчали, а от серед інвалідів звелося кілька рук. Гадаю, що після моєї реклами передплатників, а, може, й дописувачів у "Саквояжа" додасться.

Друкується в газеті "Саквояж" з 2008 року.

Другие материалы в этой категории: « Вдови

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Наши авторы

Архив публикаций

« Февраль 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28        

Надзвичайні події

  • Відтяв руки, щоб не подала заяву
    Відтяв руки, щоб не подала заяву

    Коли Марічка познайомила батьків зі своїм обранцем, їм відразу не сподобався цей хлопець. Рідні стали відмовляти доньку від шлюбу, але вона сказала, що це чоловік її мрії, і все-таки вийшла заміж за Руслана. У шлюбі молодята прожити сім років,

    Подробнее ...
  • Батько викрав власну доньку
    Батько викрав власну доньку

    Віка і Мирон познайомилися, коли він приїхав у їхнє село відвідати батьків. У Росії в чоловіка була дружина і двоє дітей, але він розлучився. Стали зустрічатися і невдовзі побралися. Чоловік чомусь узяв прізвище дружини.

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+