A+ A A-

Воєнні (75)

Випав із гелікоптера і вижив

В історії військової частини 2269 було багато героїчних сторінок. Найбільш трагічніші з них - це Афганістан, Чорнобиль, а тепер ще й ворог підкрався із найближчого зарубіжжя. 

І в наш нелегкий час свій славетний шлях проходять військовослужбовці, на озброєнні яких знаходяться літаки Ан-74 і Ан-26 та вертольоти Мі-8 різних модифікацій.
Служба авіаторів із шевронами МВС особлива: зранку екіпаж ще перебуває в Олександрії, а в обід може знаходитися, скажімо, в Донецьку.

Подробнее ...

Тільки б не було війни…

Мабуть, немає в Україні жодної родини, якої б не торкнулося те воєнне лихоліття. Мій батько Олексій Якович Григоренко 24 червня 1941 року пішов до військкомату і відразу ж був направлений на Білоруський фронт під місто Могилів, яке було наказано обороняти до останнього патрону. Частина, в якій служив батько, потрапила в оточення, і було дано наказ виходити з оточення дрібними групами. Німці перекрили всі шляхи, тому в села не заходили, харчувалися грибами та ягодами в лісі. Нарешті групі, в якій був і батько, вдалося перетнути лінію фронту і потрапити до своїх.
Його направили в іншу частину, яка тримала оборону на річці Десна біля Данилова. В одному з боїв батька було поранено в голову осколком.

Подробнее ...

З історії родини Кулішів

Моя Єланеччина з північного боку межує з Бобринеччиною. Коли в дідовому селі Іванівці пси-кабиздохи брехали серед ночі на блудливих парубків - то їм дружно вторували бровки й сірки з околиць сусідніх сіл, тільки вже не з Миколаївщини, а найближчі - з Кіровоградщини.

...У 30-х роках мій дід Степан Куліш - відомий колгоспний садівник і бджоляр - возив на "ярманки" до Кетрисанівки і Бобринця повні безтарки яблук і груш. Саме тоді дід завів велику білу бороду лопаткою: щоб випадково, бува, ніхто не впізнав по старій пам'яті. Бо за ним водилося "гріхів" перед новою владонькою - ой-йой!

Подробнее ...

Бійця хочуть поховати вдруге

Валентина двічі розлучалася з Олександром, оскільки чоловік пив, бив її, не займався вихованням сина. Уперше пішла від чоловіка, коли Вадимчик був ще зовсім маленький. Поїхала до батьків на Вінниччину, та Сашко приїхав, благав вибачити і повернутися до нього. Заради сина простила і знову рушила в Одеську область.

Подробнее ...

Уже своє відкукурікав

- Коли я служив в армії, - розказує вуйко Микола, - разом зі мною служив один хлопак. Невеликого росту, спокійний, нічим таким не відрізнявсі від усіх. Після присяги нас, молодих, розібрали по ротах. І мені випало служити з тим хлопаком (а звали його Василь) в одній роті.

Подробнее ...

Олександр Сарабун воює на одній нозі

Доброволець батальйону "Донбас" Олександр Сарабун втратив ногу у Дебальцевому. 29 серпня 2014 року намагалися вийти з Іловайська через коридор у селі Червоносільському. Боєць із позивним Вінниця перебував у кузові КрАЗу. Їх почали обстрілювати мінами, потім "Фаготами" (протитанковий ракетний комплекс), гранатометами, стріляли з танків, із БМП. Причому обстрілювали з обох боків. У Сарабуна влучили з крупнокаліберного кулемету. Ногу бійцю розірвало від середини стегна до коліна. Наші медики перев'язали прямо на полі, вкололи знеболювальне і поспішили на допомогу іншим пораненим.

Так Вінниця потрапив у полон до росіян.

Подробнее ...

Люстерко віщувало смерть

Ця історія  написана мною на основі спогадів учасника бойових дій Миколи Дінця, нині покійного. До кінця своїх днів він підтримував зв'язок з побратимами, з якими пліч-о-пліч пройшов війну від її початку до самого Берліну.

Щороку в День Перемоги колишній воїн  накривав стіл на вулиці біля свого будинку і пригощав кожного перехожого сто грамами горілки в пам'ять про своїх  побратимів. Вічна їм пам'ять…

Йшов третій рік тієї триклятої війни. Літо того року видалося спекотним, без дощів. Бійці вже втомилися від щоденних боїв. Як не дивно, а вже майже тиждень на тій ділянці, де оборону тримала рота старшого лейтенанта Олексія Щербини, панувало затишшя.

Подробнее ...

Довгий шлях додому

Живе в нашому селі Галина Костянтинівна Мень. Нещодавно їй виповнилося 90 років. Вона одна старожилка на все село. Жінка пройшла нелегкий життєвий шлях.

Подробнее ...

Тварини на службі в АТО

Вітаю "саквояжівську" родину у новому році і бажаю міцного здоров'я, успіхів у праці, а ще я дуже хочу, щоб у цьому році закінчилася ця проклята війна! Адже це велике горе, коли батьки втрачають своїх дітей.

На даний час чоловік моєї внучки Андрій теж перебуває в АТО. Ми кожен день і кожен час хвилюємося за нього, він же у нас сирота. Як хочеться, щоб його синочок Максимко, якому 3 роки і 6 місяців, був і з татом, і з мамою!

Подробнее ...
Подписаться на этот канал RSS

Наши авторы

Архив публикаций

« Февраль 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28        

Надзвичайні події

  • Відтяв руки, щоб не подала заяву
    Відтяв руки, щоб не подала заяву

    Коли Марічка познайомила батьків зі своїм обранцем, їм відразу не сподобався цей хлопець. Рідні стали відмовляти доньку від шлюбу, але вона сказала, що це чоловік її мрії, і все-таки вийшла заміж за Руслана. У шлюбі молодята прожити сім років,

    Подробнее ...
  • Батько викрав власну доньку
    Батько викрав власну доньку

    Віка і Мирон познайомилися, коли він приїхав у їхнє село відвідати батьків. У Росії в чоловіка була дружина і двоє дітей, але він розлучився. Стали зустрічатися і невдовзі побралися. Чоловік чомусь узяв прізвище дружини.

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+