A+ A A-

Воєнні (74)

Тільки б не було війни…

Мабуть, немає в Україні жодної родини, якої б не торкнулося те воєнне лихоліття. Мій батько Олексій Якович Григоренко 24 червня 1941 року пішов до військкомату і відразу ж був направлений на Білоруський фронт під місто Могилів, яке було наказано обороняти до останнього патрону. Частина, в якій служив батько, потрапила в оточення, і було дано наказ виходити з оточення дрібними групами. Німці перекрили всі шляхи, тому в села не заходили, харчувалися грибами та ягодами в лісі. Нарешті групі, в якій був і батько, вдалося перетнути лінію фронту і потрапити до своїх.
Його направили в іншу частину, яка тримала оборону на річці Десна біля Данилова. В одному з боїв батька було поранено в голову осколком.

Подробнее ...

З історії родини Кулішів

Моя Єланеччина з північного боку межує з Бобринеччиною. Коли в дідовому селі Іванівці пси-кабиздохи брехали серед ночі на блудливих парубків - то їм дружно вторували бровки й сірки з околиць сусідніх сіл, тільки вже не з Миколаївщини, а найближчі - з Кіровоградщини.

...У 30-х роках мій дід Степан Куліш - відомий колгоспний садівник і бджоляр - возив на "ярманки" до Кетрисанівки і Бобринця повні безтарки яблук і груш. Саме тоді дід завів велику білу бороду лопаткою: щоб випадково, бува, ніхто не впізнав по старій пам'яті. Бо за ним водилося "гріхів" перед новою владонькою - ой-йой!

Подробнее ...

Бійця хочуть поховати вдруге

Валентина двічі розлучалася з Олександром, оскільки чоловік пив, бив її, не займався вихованням сина. Уперше пішла від чоловіка, коли Вадимчик був ще зовсім маленький. Поїхала до батьків на Вінниччину, та Сашко приїхав, благав вибачити і повернутися до нього. Заради сина простила і знову рушила в Одеську область.

Подробнее ...

Уже своє відкукурікав

- Коли я служив в армії, - розказує вуйко Микола, - разом зі мною служив один хлопак. Невеликого росту, спокійний, нічим таким не відрізнявсі від усіх. Після присяги нас, молодих, розібрали по ротах. І мені випало служити з тим хлопаком (а звали його Василь) в одній роті.

Подробнее ...

Олександр Сарабун воює на одній нозі

Доброволець батальйону "Донбас" Олександр Сарабун втратив ногу у Дебальцевому. 29 серпня 2014 року намагалися вийти з Іловайська через коридор у селі Червоносільському. Боєць із позивним Вінниця перебував у кузові КрАЗу. Їх почали обстрілювати мінами, потім "Фаготами" (протитанковий ракетний комплекс), гранатометами, стріляли з танків, із БМП. Причому обстрілювали з обох боків. У Сарабуна влучили з крупнокаліберного кулемету. Ногу бійцю розірвало від середини стегна до коліна. Наші медики перев'язали прямо на полі, вкололи знеболювальне і поспішили на допомогу іншим пораненим.

Так Вінниця потрапив у полон до росіян.

Подробнее ...

Люстерко віщувало смерть

Ця історія  написана мною на основі спогадів учасника бойових дій Миколи Дінця, нині покійного. До кінця своїх днів він підтримував зв'язок з побратимами, з якими пліч-о-пліч пройшов війну від її початку до самого Берліну.

Щороку в День Перемоги колишній воїн  накривав стіл на вулиці біля свого будинку і пригощав кожного перехожого сто грамами горілки в пам'ять про своїх  побратимів. Вічна їм пам'ять…

Йшов третій рік тієї триклятої війни. Літо того року видалося спекотним, без дощів. Бійці вже втомилися від щоденних боїв. Як не дивно, а вже майже тиждень на тій ділянці, де оборону тримала рота старшого лейтенанта Олексія Щербини, панувало затишшя.

Подробнее ...

Довгий шлях додому

Живе в нашому селі Галина Костянтинівна Мень. Нещодавно їй виповнилося 90 років. Вона одна старожилка на все село. Жінка пройшла нелегкий життєвий шлях.

Подробнее ...

Тварини на службі в АТО

Вітаю "саквояжівську" родину у новому році і бажаю міцного здоров'я, успіхів у праці, а ще я дуже хочу, щоб у цьому році закінчилася ця проклята війна! Адже це велике горе, коли батьки втрачають своїх дітей.

На даний час чоловік моєї внучки Андрій теж перебуває в АТО. Ми кожен день і кожен час хвилюємося за нього, він же у нас сирота. Як хочеться, щоб його синочок Максимко, якому 3 роки і 6 місяців, був і з татом, і з мамою!

Подробнее ...

Пам'яті героя-земляка

Хочу розповісти про нашого славного героя-земляка, колишнього вихованця нашої школи Юрія Борисовича Олефіренка, капітана I рангу, який загинув в АТО 16 січня 2015 року.

Подробнее ...
Подписаться на этот канал RSS

Архив публикаций

« Октябрь 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          

Надзвичайні події

  • 5-річне хлоп’я втопилося в басейні
    5-річне хлоп’я втопилося в басейні

    Допоки матір була в будинку, а батько пішов на город, їхній 2-річний синочок Петрусик (імена змінено) вирішив трішки прогулятися. Перетнув вулицю і потрапив на обійстя сусідів.

    Подробнее ...
  • Велика подорож маленької дитини
    Велика подорож маленької дитини

    Близько 8 ранку Світлана послала свого 5-річного синочка на двір, щоб зібрав яйця в курнику. Артурчик довго не повертався, то жінка стала його шукати й гукати. Дитина не обзивалася. Матір розхвилювалася, адже того дня

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

  • Зранку був легковик
    Зранку був легковик

    Приїхали відвідати бабусю донька з зятем й онукою. Погостювали кілька днів і стали збиратися додому в місто. Зять Діма вкладає у багажник коляску, дитячі речі, а теща підкладає ще й гостинці:

    Подробнее ...
  • Скоро ж зустрінетеся...
    Скоро ж зустрінетеся...

    Мені було 4 роки, коли помер мій дідусь. Я, звісно, була маленька і не розуміла всієї скорботи моменту. Весело стрибала довкола

    Подробнее ...
Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+