A+ A A-

Татку, підведися!

Прибіг синок з садочку розбишака,
Та серед хати мовчки став чомусь.
Він не помітив у кімнаті тата,
Йому ж сказали, що прийде татусь.
Побіг миттєво в мамину кімнату,
Промовив тихо він собі під ніс:
- Чому татусь не вийшов зустрічати?


Я ж подарунок татові приніс!
Чому вночі татусь не просипався?
Хотів тихенько татка розбудить.
Вранці прийшов і з ним я привітався.
Дивлюсь на нього, а він тихо спить…
Матусю, мамо, а татусь не встане
Мене, малого, більше обійнять?
Мені сказали, що у нього рана,
І він повинен довго ще лежать.
Але чому тоді у нього ліжко
Стоїть на табуретках край вікна?
Де ж ковдра? В нього змерзли ніжки!
І чому татко снідати не встав?
Чому до мене він не розмовляє?
Я з ним, матусю, хочу погулять!
Й конструктор "Лего" він не помічає,
Я весь зібрав й хотів йому віддать.
Я попросив, щоб тато відкрив очі,
За руки тронув, а вони мов лід.
Мене татусь не любить чи не хоче,
Щоб я погрався з ним години дві?
Просив його: "Скажи мені хоч слово!"
І каву сам йому приготував.
Але лежав він тихо знову й знову.
Попити каву він так і не встав…
Хотів лягти до тата в його ліжко.
Воно мале, я там не поміщусь.
Лиш обійняв я тата ніжно-ніжно,
Але мене не обійняв татусь.
Побіг на двір, щоб дядькові сказати,
Що розлюбив мене уже татусь.
Але всі люди йшли і йшли до хати,
І всі так плакали, так плакали чомусь.
Чому і ти заплакала, матусю?
І чому мовчки ходиш цілий день?
Я того дядька в чорному боюся!
Чом він співа таких сумних пісень?
І чому плачуть також інші діти?
Дядя з хрестом не плаче серед них.
- Той дядя татка відправля навіки
Від нас з тобою, синку, в інший світ…
Але тих слів, малий, вже не дослухав,
Він мріяв лиш, щоб татко обійняв.
Прибіг до татка, трішечки послухав,
Не говорив татусь, лиш міцно спав.
- А чому татка з ліжком забирають?
І куди татка з хати понесуть?
Чому татусь до нас не розмовляє?
Дай я до нього, мамко, пригорнусь!
До тата я на ручки дуже хочу,
Щоб по голівці гладив він мене.
Чому татусь не відкриває очі?
Чому за руку гратись не веде?
Навіщо татка ліжко накривають?
Він в школу, що, не поведе мене?
- Татусь - герой! Герої не вмирають...
Життя віддав, щоб захистить тебе.
Пройдуть роки, ти зрозумієш, синку,
Й будеш пишатись татусем своїм.
Прикрасили віночками могилку,
А далі мовчки зі сльозами йшли.
Війна забрала найдорожче в сина,
Та копія залишилась татка.
Матуся стала молода та сива,
В душі вселились біль та пустка.
Росте синок для матінки на втіху,
Вже в школу сина мати відвела.
Та кожен день приносять татку квіти
І мріють, щоб закінчилась війна.

Оцените материал
(0 голосов)
Ольга Ромазан

Талалаївський район, Чернігівська обл.

Дркукється в газеті "Саквояж" з 2015 року.

Последнее от Ольга Ромазан

Другие материалы в этой категории: « Горе лебідки

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Наши авторы

Архив публикаций

« Июнь 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

Надзвичайні події

  • За публікацію - до суду
    За публікацію - до суду

    Юрій з Яною (імена змінено) не мешкають разом. І, можливо б, між подружжям і не виникало конфліктів, якби не спільна донечка. А так щоразу, як Юрій відвідує доньку, у нього обов'язково виникає

    Подробнее ...
  • Пограбувала грабіжницю
    Пограбувала грабіжницю

    Вирішила донька мене відвезти до лікаря. Обрали день, зібралися, спустилися в метро. Там метушня, товкучка. Тетяна трішки відстала, а я зайшла у вагон, пробившись крізь щільний потік пасажирів,

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

Комментарии

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+