Logo
Версия для печати
Прип'ять

Прип'ять

Колись світило сонце,
Барвисті поля майоріли.
І під своїм віконцем
Бабусі старенькі сиділи.
Гуляли маленькії діти
У м'ячика ще й у квача,
І вишні, що в пору розквітли,


Гойдали на віттях грача.
Той день був останній,
Коли там правило літо,
Бо ніччю їх спокій віднято
І чорну отруту розлито,
Бо стався смертельний там вибух,
І лихо ввійшло до осель.
І всюди зробилося тихо,
І ніч не перейшла у день.
Забути край свій люд не здатний,
Думками ще вони живуть.
Той край вже зона, любий брате,
Де радіації струмки - смертельна путь.

Оцените материал
(1 Голосовать)
Наталія Полудніцина-Федорчук

м. Бобринець, Кіровоградська обл.

Хочу похвалитися, що тепер і я передплатила мою дорогоцінну газету «Саквояж». Як добре, що я приєдналася до цього творчого гурту!

Щоразу, пишучи свого листа, хочеться насамперед подякувати, що ви є! Якби вас не було, скільки б віршів й оповідок не побачило б людське око! Наприклад, я не можу надрукувати власну збірку віршів, а от через вашу газету маю шанс бути почутою…

Мир вам, мої любі "саквояжівці"! Спасибі вам за те, що ваші видання такі цінодоступні для таких простих людей, як ми!

Яка була радість прийти до друзів, відшукати «Саквояж» в Інтернеті, побачити свої вірші на сайті, ще й до кожного підібраний гарний малюнок. Я безмежно вдячна, що мої вірші живуть на сторінках «Саквояжа»! Тепер, пишучи свого вірша, я певна, що він не буде вікувати в корзині для сміття, а ретельно розглянутий редакцією.

© Саквояж