Моє село
Знову в село я рідне їду,
Яке покинула давно.
Перед ним стану на коліна,
Моє село, моє село!
Я поклонюсь йому вагомо,
У нез'ясованій журбі.
Усе відоме й невідоме
Село зібрало у собі.
Моє село, моя колиско,
Усе з тобою ожива -
Хатинки, вулиці і річка,
Доріг безмежних курява.
Твоя звитяга, твої думи,
І вірних друзів імена -
Живуть в мені, я не забула
Моє село, моя земля.
Вдихну повітря повні груди
І поклонюся до землі
І землякам моїм, і друзям,
Які живуть в моїм селі.
Я розумію їхні болі,
Тривоги завтрашнього дня.
Вони завжди в мені, й сьогодні
Торкають серце, як струна.
Валентина Бугрій, м. Долинська, Кіровоградська обл.
Валентина Бугрій
м. Долинська, Кіровоградська обл.
Валентина Григорівна Бугрій майже 10 років співпрацює з «Саквояжем». Є активним дописувачем історій, автором чудових віршів і гуморесок у «Побрехеньках».
Друкується в газеті "Саквояж" з 2004 року.
