A+ A A-

Солдатська лопатка

У кожній сім'ї є знаряддя побутового вжитку - граблі, лопата, вила, сапа... А в сім'ї Шведових із Гусарки особливою повагою користувалася солдатська лопата.


...У вересні 1943 року фашисти під натиском наших військ поспіхом покидали Гусарку. Вони скаженіли, а тому старались завдати якнайбільшої шкоди мирному населенню - вбивали корів, підпалювали солом'яні дахи жител... Люди ховались, де хто міг, - у погребах, землянках, викопаних нашвидкуруч. Особливо старались не попадатися на очі розлючених фашистів діти й чоловіки.
А коли Гусарку визволили радянські війська, забрали на фронт і тих чоловіків, які залишились у селі. Серед них був й Іван Сергійович Шведов. Не знав тоді чоловік, що назавжди прощається з дружиною, дітьми, рідним селом. Він загубився на довгих дорогах війни, тільки в післявоєнні роки сім'ю сповістили, що Шведов пропав безвісти.
А в звільненому від фашистів селі Гусарка налагоджувалось мирне життя, яке було в нестатках. Одяг ще якось шили власноруч, а ось взуття не вистачало, його здобували, хто як міг. Якось у селі поширилась чутка, що чоботи можна знайти на місці боїв 18-ї армії восени 1941 року під Попівкою. Правда це була чи вигадка людей, котрим хотілось мати в що взутися, але Люба Шведова і її 11-12-річні ровесники сприймали все за "чисту монету". І от Люба з подругою та двома хлопцями, не сповістивши нікого з дорослих, вирушили в далеку дорогу. Що то значить молодість! Швидко подолали чималу відстань - де йшли, де бігли, аби швидше дістатися. Першими те місце помітили хлопці, їх увагу привернуло щось червоне, що кликало до себе. Вони швидко побігли, щоб подивитися, що там.
- Ми не змогли навіть зрозуміти що трапилось, - згадувала Любов Іванівна, - тільки чули, як здригнулася від вибуху земля. Прибігши на місце події, побачили, що від наших друзів-ровесників залишилися тільки шматки тіл. Ми з подругою схопилися за голови від побаченого і швидко поспішили в Гусарку сповістити дорослих про біду. По дорозі мені трапилась на очі солдатська лопатка, яку й прихопила з собою.
Звісно, вдома Люба отримала прочухана за те, що без дозволу пішла на поле бою. А коли вщухли пристрасті, дівчина показала матері свій "трофей". Килина Василівна взяла лопатку в руки, уважно оглянула, її очі налилися слізьми, і вона заголосила:
- Це ж лопатка мого Вані, вона навіть його потом пахне, це ж він рив окопи!
І наказала Килина Василівна, що відтепер ця солдатська лопатка буде стояти на видному місці у хаті біля плити.
- Скільки пам'ятаю, ця солдатська лопатка була завжди в пошані у мами, - розповідала Любов Іванівна Хатрус (Шведова). - Бувало, хтось візьме лопатку, щоб нею щось зробити, а мама забере і поставить на місце.
Двадцять років тому мама померла, і все життя (а це більше сорока років) вона зберігала ту солдатську лопатку як пам'ять про свого чоловіка та нашого батька Івана Сергійовича Шведова, що пропав безвісти на фронтових дорогах.

Последнее изменение Среда, 24 Июнь 2015 21:01
Оцените материал
(4 голосов)
Василь Прохорович

смт Куйбишеве, Запорізька обл.

Я, Василь Васильович Прохорович, народився 28 квітня 1953 році в селі Гусарка Куйбишевського району, Запорізької області. У 1970 році закінчив середню школу, працював у місцевій школі і лаборантом, і секретарем. Дописував, робив фото для районної газети (тоді вона мала назву «Прапор комунізму»). Далі мене включили в штат цієї газети, на сторінках якої я опублікував понад 200 фотографій. З лютого 1975 року і понині я працюю в редакції газети. За цей час вона змінила назву на «Рідний край», працював літпрацівником, готував матеріали про молодь і фотографував. Зараз завідую відділом сільського господарства, пишу про людей села, роблю фотографії для своїх матеріалів. 1 лютого 2015 року виповнилося 40 років, як я працюю в редакції. У 2003 році до свого 60–річчя видав свою книгу «Криниця баби Василини», в якій зібрав найкращі свої матеріали за 40 років праці в редакції. Був одружений (11 років тому померла дружина Неля), сам виховав сина, який пішов по моїх стопах і навчається на факультеті журналістики.

Друкується в газеті "Саквояж" з 2013 року.

 

Другие материалы в этой категории: « Слова до батька з того світу Останні вареники »

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Архив публикаций

« Июль 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          

Надзвичайні події

  • Діти згоріли живцем
    Діти згоріли живцем

    Інна побачила, що з погреба валує дим. Закричала: "Діти горять!" Збіглися сусіди. Потушили вогонь, дістали хлопчиків. Ті сильно обгоріли, але були при свідомості. Плакали.

    Подробнее ...
  • За публікацію - до суду
    За публікацію - до суду

    Юрій з Яною (імена змінено) не мешкають разом. І, можливо б, між подружжям і не виникало конфліктів, якби не спільна донечка. А так щоразу, як Юрій відвідує доньку, у нього обов'язково виникає

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

  • Не втратив свіжості?
    Не втратив свіжості?

    Йде Михась по вулиці, посміхається, а на нього всі жінки в селі оглядаються, бо у нього сорочка на один Ґудзик застебнута, ще й рукав обірваний

    Подробнее ...
  • А проросла... олива
    А проросла... олива

    У горщику з-під монстери, що давно загинула, а землю з якого я так і не спромігся викинути, з'явився паросток. Що за рослина,

    Подробнее ...
Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+