A+ A A-

Радянські (59)

Гостинець від "мами"

Був колись у мене "Запорожець" синього кольору, як волошки в житі. І в товариша мого, старшого за мене років на п'ятнадцять, теж такий вітчизняний автомобіль. Отож, якщо автомобілі однакові, різниця у віці - не завада дружбі. Спочатку наші автівки були майже нові, тож не потребували зайвого клопоту. А потім - то одне полетить, то інше. Ділились один із одним, чим могли.

Подробнее ...

Завгар як вантаж

У колгоспному гаражі, як і в кожному колективі бували всілякі ситуації. Якось зібрались водії у нарядній за столом, щоб разом відзначити ювілей колеги. Раніше для таких торжеств не було спеціальних кафе. Все було добре - і закуски було вдосталь і до закуски. І пили водії чимало, бо попереду було два вихідних.

Особливо падким до випивки був завгар, як кажуть, назюзюкався оковитої. Але ще тримався на ногах, тож почав шукати, хто б із водіїв підвіз його додому. Всі ж бояться сідати за кермо напідпитку,

Подробнее ...

"Секрети" завгара

У нас на Краснокутщині є Дослідна станція садівництва. Різні сорти яблунь, груш, слив, кущів та ягід там вирощують, виводять різні гібриди. Майже в кожному куточку нашої країни є саджанці з Краснокутщини. Славилася ця Дослідна станція ще за Союзу. Нині вона занепала, коштів на виведення нових сортів обмаль. Сади, в основному, передані орендаторам, техніки мало, вона переважно стара. Та мова піде не про це.

Понад двадцять п'ять років тому господарство процвітало, і техніки стояло повно у величезному гаражі. Та її постійно треба було ремонтувати. Потрібні були запчастини, але їх при тому комуністичному режимі треба було "вибивати", випрошувати, клянчити. І ось збирався завгар Анатолій в поїздку до Харкова по запчастини. Якщо це була весняна або осіння пора, то обов'язково машину завантажували саджанцями. Інакше без них запчастин не випросити.

Як тільки він заїжджав на склад обласного центру, то його зразу ж питали:

Подробнее ...

Чоботи

Перевели мене для проходження надстрокової служби у Кіровоград. На той час я ще не був забезпечений житлом, а служба є служба - слід вчасно приходити в частину. Тож доводилося пішки долати 11 кілометрів. Щоб узимку по снігу й ожеледиці не запізнитися на службу, я вставав о 4-й ранку. Я якраз отримав на складі нові чоботи, от в них і вирушив. На службу потрапив вчасно, зате коли повертався додому,

Подробнее ...

Як я вступав до комсомолу

Після закінчення десятирічки, я навчався в ремісничому училищі зв'язку №1 у Винниці. Тих, хто не був членом ВЛКСМ, готували до вступу в комсомол. З секретарем ВЛКСМ училища ми приїхали в райком комсомолу. Викликали в кабінет по черзі. От врешті дійшла черга і до мене. За столиком сиділи двоє молодиків і дві молоді жінки. Один із чоловіків сказав:

- Ми бачимо вашу особисту справу, навчаєтесь ви добре. А скажіть нам, чи читаєте ви художню літературу?

- Так, читаю.

Тоді другий чоловік поцікавився:

Подробнее ...

"Надрукував трішки до свята"

Цю історію мені розповів батько. Справа була відразу ж після реформи 1961 року, коли гроші поміняли, а народ до них ще не дуже звик. Дореформені гроші були більшими, а нові - якось і на гроші не дуже схожі: маленькі, несерйозні, у руки взяти нічого...

Ну так от. Повернувся з заводу після роботи один слюсар. Одержав зарплату, але дружині про це сказати не встиг - вона прала й змусила чоловіка зняти спецівку. Кинула її в машину - пральки тоді вже в народу почали з'являтися, пам'ятаєте, такі циліндричні? Дивиться - папірці якісь спливли. Хвать - гроші! Це ж треба - получку випрала! Виловила папірці, добре, хоч ще розмокнути не встигли…

А слюсар був неабиякий приколіст. Ну, й розвісив гроші на мотузку поруч зі спецівкою, на прищіпочках. Треба відзначити, що справа відбувалася в робочім селищі, у приватних будинках. Іде повз їхній двір сусід,

Подробнее ...

Ти вже дивилася кіно!

Пройшло майже життя, але дитячі і юнацькі роки не забуваються. І як їх можна забути? От і пригадала історію зі шкільних років.

У с. Ганно-Леонтовичі, що на Устинівщині, в сільському клубі демонструвалися кінофільми за графіком і, як назло, серед тижня, коли ми у школі. А нам, школярам, так хотілося подивитися кіно, особливо подобалися індійські фільми. В Седнівську СШ у другу зміну ходили 15 учнів. Вчилися з 14:30 до 20:00 вечора. Узимку вечір наступав рано, нам ще треба поспішати у кіно, а відстань чималенька - десь до 6 км.

Ось врешті закінчився останній урок, і ми спішимо потрапити в кіно. Хлопці їхали на ковзанах по річці Інгул, а ми, дівчата, степами бігли, падали, знову вставали і бігли далі. Коли нарешті прибігали у клуб,

Подробнее ...

Піднапружилися і зробили

Наприкінці господарювання Радянської Влади якомусь НДІ для експериментів знадобилася деяка кількість якогось особливо хитрого білка із назвою, що і вимовити важко. На нещастя, у всьому СРСР, а також у братніх країнах соцтабору цю гидоту ніхто не виробляв, а роздобути її можна було тільки в найголовніших буржуїнів в Америці. Але робити нічого, треба замовляти. "Скільки потрібно?" - запитало начальство. "Ну, грам 10... Ну, максимум 20 - з неміряним запасом..." - відказали науковці.

Ну, 20 так 20... Однак з'ясувалося, що у фірми, що виготовляла дану субстанцію, упаковок менше 500 грам не буває. Гаразд, нехай шлють 500 г. Здали замовлення "по інстанціях"...

Подробнее ...

Підлянка, що не вдалася

Справа відбувалася у часи застою. На одному заводі працював Пал Палич - людина з золотими руками, яка могла налагодити будь що. Одна тільки біда - робітник був ласий до оковитої. Так що частенько то на роботу з похмілля запізнювався, то в розпал робочого дня біг у буфет за пивом. Звісно, іншого робітника за такі викрутаси давно б уже звільнили з роботи, але тільки не Пал Палича - без нього всі були, як без рук. Ось тільки премії робітника завжди лишали. "Я план виконав? Графік не зірвав? - ходив хвостиком Пал Палич за профспілковим ватажком, - то чому ж мене знову викреслили зі списків на премію?" У відповідь той перераховував усі дрібні грішки робочого, і Пал Палич, опустивши плечі, повертався на робоче місце.

Якось напередодні Жовтневих свят колектив цеху зібрався у червоному куточку на урочисті збори. Момент було підсилено присутністю товариша із райкому. Спочатку слово надали начальнику цеху, який привітав підлеглих зі святом, підбив підсумки роботи і сповістив, що з цієї нагоди всіх робітників преміюють 3, 5, 10 і 15 карбованцями, залежно від внеску у наше спільне діло.

Потім слово надали представнику райкому. Той заговорив про боротьбу пригноблених народів проти гідри мирового імперіалізму. Оратор так живописно змальовував картини життя бідного люду у країнах загниваючого капіталізму,

Подробнее ...

А "червонці" справжні

Було це за часів Союзу. Тоді ще не знали ні комп'ютерів, ні калькуляторів. У бухгалтеріях різних організацій були тільки рахівниці, а подекуди лічильні апарати "Фелікс". Дехто з літних людей пам'ятає той витвір розвинутого соціалізму: крутнув ручкою, і вибігають цифри на циферблаті. А ось ремонтувати цей апарат могли тільки спеціалісти центральної ощадкаси.

Ця історія відбулася в Хмельницькому. Організація, якій потрібно було відремонтувати апарат, розташована неподалік від майстерні ощадкаси. Зателефонували спеціалістам, ті прийшли і забрали апарат на ремонт. Якраз була обідня перерва (а перед цим спеціалісти отримали зарплатню і видали її новенькими десятками, які ще фарбою пахнуть). От вирішили вони піти в ресторан і пообідати.

Сіли за столик, поставили на стіл того "Фелікса", а під низ сунули декілька новеньких "червонців". Замовили обід. Коли офіціантка принесла наїдки, вони попросили її зразу ж розрахуватися. Офіціантка на рахівниці підрахувала вартість обіду:

Подробнее ...
Подписаться на этот канал RSS

Наши авторы

Архив публикаций

« Июнь 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

Надзвичайні події

  • За публікацію - до суду
    За публікацію - до суду

    Юрій з Яною (імена змінено) не мешкають разом. І, можливо б, між подружжям і не виникало конфліктів, якби не спільна донечка. А так щоразу, як Юрій відвідує доньку, у нього обов'язково виникає

    Подробнее ...
  • Пограбувала грабіжницю
    Пограбувала грабіжницю

    Вирішила донька мене відвезти до лікаря. Обрали день, зібралися, спустилися в метро. Там метушня, товкучка. Тетяна трішки відстала, а я зайшла у вагон, пробившись крізь щільний потік пасажирів,

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

Комментарии

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+