A+ A A-

Збірка О. Марченка "Яблуко від яблуні"

Побачила по телевізору презентацію збірки Олександра Марченка "Яблуко від яблуні" і вирішила обов'язково познайомитися з автором. Пішла в бібліотеку, взяла його збірочку, почитала, мені сподобалося, а потім зателефонувала і призначила зустріч у бібліотеці ім.Пушкіна, попросивши підписати книжку і для редакції "Саквояжа".
Зустрілися. Я ставлю запитання, а мій опонент усе переводить на розповідь про свою дружину. Я йому кажу: "Шановний, я хочу про вас написати, а не про дружину!" З'ясувавши, що його жінка працює в школі №17, вирішила познайомитися і з нею. Ми з Наталією Аркадіївною там мило побесідували!
Дружина в Олександра Марченка на 12 років молодша за нього.

Він її дуже сильно кохає. Вони виховали двох донечок, які зараз уже дорослі і теж, як тато, пишуть вірші. Раніше пан Олександр працював у сільській школі, викладаючи історію, фізкультуру і малювання, є майстром спорту з шашок. Ним зацікавився наш депутат Володимир Дожджаник і став спонсором збірочки, до якої увійшли не лише поезії Олександра Марченка, але і його старшої доньки Анни.
Шановні, вкотре я відчула творчу душу,
Тож і вірша про Олександра Марченка я написати мушу.
Кому, як не мені і "Саквояжу" знати,
Що спонсорує депутат Дожджаник поетів вже уп'яте.
Поет пірнув із головою в творчість і нею дише,
Не зупиняючись, цікаві на різні теми вірші пише.
Від творчих людей я лише багатію,
А вже про зустрічі із ними тільки й мрію.
І скільки б не було у мене зустрічей з поетами багато,
Лиш знає любий "Саквояж",
яке для мене найбільше свято!
Марія Скічко, м. Олександрія

Вірші Олександра Марченка:

Постать у чорному

Я мами своєї не пам'ятаю,
З життя вона пішла давно.
І дотепер душа моя страждає,
І все частіше хмуриться чоло.
Без ніжних слів і маминої ласки
Дожив до сивочубої пори.
0, Господи! Втямкуй мені, будь ласка:
Чому безжальний Ти й до дітвори?
Чому у снах своїх тривожних
Я бачу постать в чорному вбранні?
"Поглянь, це твоя мама", -
Підступний голос чується мені.
І завмира в душі моїй блаженний крик,
А я безсило прагну й намагаюсь,
Хоч раз узріти рідний мамин лик,
Та лиш в холоднім поту прокидаюсь.

Зникле село

Давно немає ні хати, ні криниці,
Ні тихої дороги за селом.
Не чутно голосів.
Тепер лиш уві сні може наснитись,
Як над селом ген-ген в імлі орел висів.
І тільки груша, височезна груша,
З якої я бачив найдальше колись...
Не може покинути рідну землю нашу:
Дерева залишились, а люди - розбрелись.

Вечір

Вечір синій.
Вітер кволий.
Запах моря.
Край Землі.
Дотик горя.
Плаче Доля.
Щастя
Зникло у імлі.
Не зірвися -
Пильність
Втративши
на мить.
Не томися -
Я приплину,
Коли серце
заболить.
Тільки серця
Перебоїв
Ти не бійся!
Я з Тобою...
Рану в серці -
Я загою.
Ти не бійся -
Я з тобою...
А точніше -
Ти зі мною!

Кохання

Моє кохання чистіше за сон -
Сон конвалій росистої ночі травня.
Я пливу за імлою, як казковий Ясон,
І вдихаю п'янкий аромат кохання.
І як перша весняна гроза посеред ночі
Воно прилинуло ось так неждано.
У краплі сльози я бачу волошкові очі,
Я в них закохуюсь так палко і жадано.

Вірші Анни Марченко:

Хто зна

Хто знає, де живуть щасливі люди?
В яких місцях,
в яких світах літають?
Вони в серцях у тих,
хто їх ніколи не забуде.
Для кого сонцем ясним завжди сяють.
У серці ж добре, тепло, світло  і затишно.
Завжди там день і ночі не буває.
Тебе там люблять ніжно й відчайдушно.
Й душа від цього в квітах розквітає.

Калинова віть

Калини віть на вишиванці -
Це символ щастя і добра.
Як пахне жито рано-вранці!
А як бентежить нас рілля!
А синє небо, жовті коси
І рідна грудочка землі,
І дощу краплі, ніжні роси
Бентежать почуття мені.

Оцените материал
(0 голосов)
Марія Скічко

м. Олександрія, Кіровоградська обл.

Довелося мені брати участь у двох дійствах - виступати в юнацькій бібліотеці ім. Гагаріна перед учнями  8-11 класів і у реабілітаційному закладі перед інвалідами-візочниками. Звичайно, я прочитала не по одному, а по кілька своїх віршів, і вибрала їх так, щоб у всіх них звучало слово "Саквояж". А потім ще й запитувала: "А хто із вас передплачує цю газету?" То дітки якось промовчали, а от серед інвалідів звелося кілька рук. Гадаю, що після моєї реклами передплатників, а, може, й дописувачів у "Саквояжа" додасться.

Друкується в газеті "Саквояж" з 2008 року.

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Наши авторы

Архив публикаций

« Февраль 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28        

Надзвичайні події

  • Відтяв руки, щоб не подала заяву
    Відтяв руки, щоб не подала заяву

    Коли Марічка познайомила батьків зі своїм обранцем, їм відразу не сподобався цей хлопець. Рідні стали відмовляти доньку від шлюбу, але вона сказала, що це чоловік її мрії, і все-таки вийшла заміж за Руслана. У шлюбі молодята прожити сім років,

    Подробнее ...
  • Батько викрав власну доньку
    Батько викрав власну доньку

    Віка і Мирон познайомилися, коли він приїхав у їхнє село відвідати батьків. У Росії в чоловіка була дружина і двоє дітей, але він розлучився. Стали зустрічатися і невдовзі побралися. Чоловік чомусь узяв прізвище дружини.

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+