A+ A A-

За бідного листоношу замовлю слово

У радянський час водянці мали вузол зв’язку, де була завідувачка та двоє листонош. А потім настала нібито вільна Україна, і розпочалася в усіх галузях «оптимізація». Одного погожого сонячного дня приїхала на пошту пере­віряюча, пройшлася з листоношею ву­­ли­цями, захронометризувала, скільки часу витрачає листоноша на те, щоб обслужити людей на тій чи іншій вулиці, та й каже:
- Ми з тобою досить швидко обійшли півсела. Отож тобі не становитиме труднощів обійти за день ще півсела. Одна штатна одиниця у вас зайва.
Я якраз ішла з роботи, і нам було по дорозі, то я все й почула. Спробувала зауважити, що зазвичай листоноші треба брести по коліна в багнюці або по пояс у снігових заметах, що отаких погожих днів, як сьогодні, не так уже й багато… Але перевіряюча мене просто проігнорувала.


Залишилася на все велике село одна листоноша. Працювала вдічі більше за ту ж зарплату. Завідувачка взяла на себе кілька вулиць, але ж село надто велике, треба ж і в балку, і до ставка, і за ставок на П’ятихатки, і майже до Новопетрівки…
Бачать керівники: працюють люди. А поганим керівникам треба, щоб люди не працювали, а мучилися. Почали нав’язувати різні товари й погрожувати санкціями, якщо листоноші ті товари не розпродають. Дуже й дуже поважчали сумки і в завідувачки, і в листоноші.
- От кляті! Працюють-таки! Не розбіглися! А от ми вас зовсім закриємо! Люди ж бо мало газет передплачують!
Але наші поштарки і нас умовляли передплачувати побільше, і самі передплатили пресу на велику суму, аби лиш виконати план. Не закрили. Але перевели і завідувачку, і листоношу на півставки. Нехитрий підрахунок показує: це вже 4 одиниці роботи на 1 одиницю зарплати!!!
І листоноші почали змінюватися одна за одною: адже важко працювати за чоти­рьох, а отримувати мізерію. Але працювали сумлінно: кореспонденцію до­ставляли всю. Водянська пошта і тут вистояла! Їм, працівникам Водянської пошти, вручити б ордени і медалі за їх титанічний труд… Ага, щас! На їхні бідні голови звалилося нове випробування: скоротили листоношу у Веселому Полі й примусили водянську листоношу працювати на два села. Це взагалі неможливо: у тому селі вулиця одна, але дуже-дуже довга: рейсовий автобус робить там 3-4 зупинки.
Жадібні керівники вже потирали руки: ось тепер листоноші порозбігаються, адже «місія нєвиполніма» - восьмикратне навантаження! Ще й відстань 7 км між селами. Хто таку каторгу витримає?! Але хто хоче працювати, той знаходить можливості. Оленці-листоноші допомагав чоловік. важко їм було, та ще й «оптимізатори» порозганяли досвідчених працівників на проміжних вузлах зв’язку, а нові ніяк не могли втями­ти, що їм робити, отож Кривий Ріг частенько грішив недосилами, а вислуховувати дорікання до­водилося невинним водянським листоношам…
Але вони працювали сумлінно, і все витримали. Їм би присудити звання Героя України, натомість щойно скоротили останню листоношу. Залишилася лише завідувачка. І свою роботу роби (приймай різні платежі, бандеролі, посилки тощо), і рознеси пошту на обидва села. «Місія нєвиполніма». Якщо Надя не витримає, пошту закриють. Давно вже хочуть закрити. Аж жижки трусяться, так хочуть. І закрили б уже кілька років тому, якби не самовіддана праця наших доблесних водянських поштовиків. Як бачимо, і в наш час є місце для подвигу. І один у полі воїн! І саме тому замовлю слово за бідного листоношу.
Риба починає гнити з голови, але часом тхне і від хвоста, як от, скажімо, у Бобринці. Олена Ворона щоразу скаржиться мені, що не отримує дорогих газет та журналів, та й любий серцю «Саквояж» приходить із перебоями. Пішла на пошту соцпрацівник – їй газет не дали. Мусила Олена Миколаївна найняти таксі, але на пошті сказали, що газет немає – чи то самі вкрали, чи то недосил… Хотілося б, щоб бобринчани дружно склали списки недоотриманих номерів. І не тільки бобринчани…
А потім ви підете до «унтер-офіцерської вдови», щоб «она сама себя высекла», бо це ж саме вона дооптимізувалася до того, що вже нікому пошту носити. Руйнувати легко, і руйнацію горе-керівники видають за «оптимізацію», але оптимізму це передплатникам не додає. Грабунок – він і є грабунок.
Дякуючи вам, зараз я отримую всі номери. Додатки, хай і з запізненням, але отримую всі. Але що буде, коли пошту закриють? Ви робите добру справу, і вам під силу зупинити цю руйнацію. Хотілося б, щоб і ми були активнішими, а не звалювали все на вас…

Последнее изменение Вторник, 16 Октябрь 2018 21:13
Оцените материал
(0 голосов)
Надія Веремієнко

Софіївський район, Дніпропетровська обл.

Я, Надія Федорівна Веремієнко, народилася 22 квітня 1956 року в сонячній Молдавській РСР у мальовничому селі Располени, де пізніше народилася й відома співачка Надія Чепрага. У віці 2 років опинилася на Харківщині, потім – на Дніпропетровщині. Після десятирічки 4 роки працювала в органах Держстатистики оператором ЕОМ. Потім вступила до Криворізького медучилища і до самої пенсії пропрацювала фельдшером-лаборантом.

Маю друзів та ворогів. Маю чесноти й недоліки. Маю багатство, яке за плечима не носити, а в серці маю те, що не вмирає. А ще маю багато мрій – хороших і різних. Мрію вилікувати молодшу сестру від страшної хвороби, мрію про мир в Україні й в усьому світі. А ще мрію мати свого читача.

Друкується в газеті "Саквояж" з 2014 року.

Другие материалы в этой категории: « Марійка продовжила батьківську династію

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Архив публикаций

« Декабрь 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31            

Надзвичайні події

  • За що облили кислотою?
    За що облили кислотою?

    51-річний італієць, який два роки поспіль мешкає в Білгород-Дністровському на Одещині, повертався увечері додому, коли до нього підскочив незнайомець і облив кислотою. Джованні зміг

    Подробнее ...
  • Щоб не зґвалтували…
    Щоб не зґвалтували…

    Десь прочитав таку цікавинку. Одна жіночка панічно боялася, що її зґвалтують і щоб уникнути подібної неприємності, вдалася до хитрощів. Придбала в секс-шопі штучну вагіну і нап’ялювала її на себе кожного разу, як виходила з дому. Її прикид виглядав так:

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

Комментарии

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+