A+ A A-

Невигадані (274)

Так і не зрозуміла: за що?

Цього разу я хочу відкритись читачам своєю історією з власного життя, хочу розповісти про наболіле іншим, про сім років катувань, на які не звертала уваги влада.

Ще зовсім юною я вийшла заміж за хлопця на вісім років старшого від мене. Кохання було з першого погляду, без фальшу, без бруду. Ми обоє щасливі, вірили в безсмертя. Легкі посмішки, рожевий світ, ми удвох писали вірші про кохання, але очікувати дорослого відчуття було марно. Ми наївно і по-дитячому бігали під зливою, падали в калюжі, реготали, цілуючись, і нам було все одно, їли ми сьогодні чи ні.

Діток у нас довго не було, і я від того страждала, плакала, потім у лікарні отримала вирок - безпліддя. Я взагалі не хотіла жити.

Подробнее ...

Якби в мене була така дружина!

Прочитавши життєву історію Павлини Покришки "Як Гнат штанами відбивався" (№11 від 10 березня), пригадала і я історію, яка розвивалася на очах багатьох односельців у 80-их роках.

Олександр і Надія переїхали в наше місто ніби жартома. Приїхали провідати давніх родичів, а неподалік від них продавався будинок. Олександр зговорився з господарями і наступного дня вже випили могорич із нагоди придбання нового обійстя. Жінка була дуже скандальною, тож скоро сусіди і не раді були їхньому переїзду.

Подробнее ...

Що важливіше – хороші оцінки чи жіноче щастя?

Прожила я на білім світі, як на мене, то довгенько: 65 років. Працювала весь вік із дітьми: довгий час у школі, а потім - у Будинку дитячої творчості. До цих пір підтримую зв'язок із багатьма своїми вихованцями.

Вони мене вітають зі святами, і я віддячую їм тим же. Але в моїй голові стали появлятися непотрібні думки. За соціалізму роботу учителя оцінювали за кількістю відмінників та хорошистів у класі. Не зважала дирекція на підбір учнів в класах, а вимагала цієї триклятої відсотковості. Ось зараз, часто хворіючи, я переглядаю фото зі своїми вихованцями. А їх у мене - не злічити! І дійшла до того, що просте людське щастя не залежить від оцінок, які отримував свого часу учень.

Подробнее ...

Коротка мить щастя

Історію, яку я хочу повідати розповіла мені одна хороша знайома Катя. Це розповідь про любов її подруги дитинства.
Безмежний світ...
І нас з тобою.
Несла життєва течія.
Хоч ти не мій, та я радію,
Що в цьому світі ти є й я...
Оля лишилася одна. Вона вже давно вдова. І хоча в її житті було більше чорних смуг, ніж білих, не втрачає оптимізму, живе сучасним активним життям, от тільки своєю улюбленою справою займатися не може, бо ж найбільше Оля любила танцювати, а тепер ноги так викручує, що вже не до танців, та й вік уже не той...

Подробнее ...

Материнські історії

Тільки-но завершився показ телесеріалу "Жіночий лікар". Я дивилася всі серії (фільм йшов у зручний для мене час). Одна моя знайома сказала, що в фільмі одні видумані історії. Тож спеціально для неї дві історії, свідками яких я була особисто.

Подробнее ...

Дякуючи Інтернету...

За допомогою сайту "Однокласники" багато вдалось дізнатись про життя своїх знайомих. З деякими не спілкувалась з тих пір, як закінчила школу. А недавно зайшла на сторінку Галі Колибіної, і тепер хочу розповісти про знайомство з нею.

Це був далекий 1965 рік. Я вчилась у сьомому класі. Зі мною за однією партою сиділа Катя Тюменець. Якось вона дивилась на підписаний конверт на адресу Галини в село Забуги, що в Лебединському районі на Сумщині,

Подробнее ...

А ми й не помітили, що в неї немає руки

Декілька десятків років тому моя мама познайомилася з немолодою жінкою Іриною (ім'я змінено). І от Ірина почала охоче до нас учащати в гості. Ми разом пили чай, веселилися, дивилися телепрограми. Ірина була дуже цікавою співрозмовницею.

Подробнее ...

Як я собі чоловіка обирала

Це було майже 30 років тому. Я закінчила природничий факультет університету і молодим фахівцем прийшла працювати у велику міську школу №110.

Очолював школу Василь Петрович Комарчук. Це був мудрий, чуйний, турботливий директор, який дбав про кожного вчителя. Наближався Новий рік. Гуляли ми з дітьми в шкільному дворі. Аж ось відкриває вікно директор і гукає:

- Ларисочко! Поспішайте до телефону! Вас хоче чути молодий чоловік із дуже приємним тембром голосу.

Подробнее ...

У нас будуть діти!

Цю історію мені розповів товариш, із яким я служив на Балтиці. Його батьки мешкали в Норильську і були сусідами цієї родини. Описані події розгорталися у 70-их роках минулого століття.

Подробнее ...
Подписаться на этот канал RSS

Наши авторы

Архив публикаций

« Январь 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31        

Надзвичайні події

  • Батько викрав власну доньку
    Батько викрав власну доньку

    Віка і Мирон познайомилися, коли він приїхав у їхнє село відвідати батьків. У Росії в чоловіка була дружина і двоє дітей, але він розлучився. Стали зустрічатися і невдовзі побралися. Чоловік чомусь узяв прізвище дружини.

    Подробнее ...
  • Хто украв пам'ятник?
    Хто украв пам'ятник?

    Коли колишні учні Тетяни Іванівни помітили, що пам'ятник на її могилі ось-ось розколеться, скинулися грішми і замовили новий. Зібрали понад 10 тисяч гривень. З одного боку вибили

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

  • Подарунок від Діда Мороза
    Подарунок від Діда Мороза

    Наш 3-річний синочок питає в тата:
    - Тату, що мені Дід Мороз подарує на Новий рік?

    Подробнее ...
  • Чи сподобалося?
    Чи сподобалося?

    Мій 4-річний синочок, як і більшість дітлахів його віку, не любить ходити до дитсадка, тож уранці у нас зазвичай плачі й крики. Цей ранок не став виключенням. А ввечері, коли я повернувся додому після роботи,

    Подробнее ...
Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+