A+ A A-

Невигадані (277)

…І зробила босоніжок з халявою

Софія згадує свою молодість, як сон, хоч вона вже стала прабабусею у 63 роки. Пригадала, як познайомилась зі своїм Іваном на весіллі у своєї подруги, яка взяла її за старшу дружку, а Іван був старшим дружком у молодого. Так і познайомились. Дівчат на святі було багато, але молодик вибрав саме її.

Незабаром відбулося і їхнє весілля. Молодята жили в любові один до одного. Обоє працювали на одному заводі, побудували хату. Софія почала радувати Івана донечками. Народила одну, другу, третю, четверту дівчинку, а Іван все чекав на сина. Якось Іван каже Софії:

- Як народиш мені сина, то я тебе на руках носитиму!

Подробнее ...

Я вертаюсь до тебе, дружино!

Перед тим, як друкувати цю повчальну історію, я вийшла на вулицю і запитала в першого чоловіка, якого побачила: "Ви одружений?" Він відповів, що одружений.

Подробнее ...

Я Вас по-прежнему люблю

Дорогая редакция, вы предложили нам, своим читателям, рассказать о своей первой большой любви. Долго я не решалась поведать вам эту историю. Поймут ли меня люди? Не осудят ли? Я и сейчас не знаю, правильно ли поступила тогда?..

Подробнее ...

Так і не зрозуміла: за що?

Цього разу я хочу відкритись читачам своєю історією з власного життя, хочу розповісти про наболіле іншим, про сім років катувань, на які не звертала уваги влада.

Ще зовсім юною я вийшла заміж за хлопця на вісім років старшого від мене. Кохання було з першого погляду, без фальшу, без бруду. Ми обоє щасливі, вірили в безсмертя. Легкі посмішки, рожевий світ, ми удвох писали вірші про кохання, але очікувати дорослого відчуття було марно. Ми наївно і по-дитячому бігали під зливою, падали в калюжі, реготали, цілуючись, і нам було все одно, їли ми сьогодні чи ні.

Діток у нас довго не було, і я від того страждала, плакала, потім у лікарні отримала вирок - безпліддя. Я взагалі не хотіла жити.

Подробнее ...

Якби в мене була така дружина!

Прочитавши життєву історію Павлини Покришки "Як Гнат штанами відбивався" (№11 від 10 березня), пригадала і я історію, яка розвивалася на очах багатьох односельців у 80-их роках.

Олександр і Надія переїхали в наше місто ніби жартома. Приїхали провідати давніх родичів, а неподалік від них продавався будинок. Олександр зговорився з господарями і наступного дня вже випили могорич із нагоди придбання нового обійстя. Жінка була дуже скандальною, тож скоро сусіди і не раді були їхньому переїзду.

Подробнее ...

Що важливіше – хороші оцінки чи жіноче щастя?

Прожила я на білім світі, як на мене, то довгенько: 65 років. Працювала весь вік із дітьми: довгий час у школі, а потім - у Будинку дитячої творчості. До цих пір підтримую зв'язок із багатьма своїми вихованцями.

Вони мене вітають зі святами, і я віддячую їм тим же. Але в моїй голові стали появлятися непотрібні думки. За соціалізму роботу учителя оцінювали за кількістю відмінників та хорошистів у класі. Не зважала дирекція на підбір учнів в класах, а вимагала цієї триклятої відсотковості. Ось зараз, часто хворіючи, я переглядаю фото зі своїми вихованцями. А їх у мене - не злічити! І дійшла до того, що просте людське щастя не залежить від оцінок, які отримував свого часу учень.

Подробнее ...

Коротка мить щастя

Історію, яку я хочу повідати розповіла мені одна хороша знайома Катя. Це розповідь про любов її подруги дитинства.
Безмежний світ...
І нас з тобою.
Несла життєва течія.
Хоч ти не мій, та я радію,
Що в цьому світі ти є й я...
Оля лишилася одна. Вона вже давно вдова. І хоча в її житті було більше чорних смуг, ніж білих, не втрачає оптимізму, живе сучасним активним життям, от тільки своєю улюбленою справою займатися не може, бо ж найбільше Оля любила танцювати, а тепер ноги так викручує, що вже не до танців, та й вік уже не той...

Подробнее ...

Материнські історії

Тільки-но завершився показ телесеріалу "Жіночий лікар". Я дивилася всі серії (фільм йшов у зручний для мене час). Одна моя знайома сказала, що в фільмі одні видумані історії. Тож спеціально для неї дві історії, свідками яких я була особисто.

Подробнее ...

Дякуючи Інтернету...

За допомогою сайту "Однокласники" багато вдалось дізнатись про життя своїх знайомих. З деякими не спілкувалась з тих пір, як закінчила школу. А недавно зайшла на сторінку Галі Колибіної, і тепер хочу розповісти про знайомство з нею.

Це був далекий 1965 рік. Я вчилась у сьомому класі. Зі мною за однією партою сиділа Катя Тюменець. Якось вона дивилась на підписаний конверт на адресу Галини в село Забуги, що в Лебединському районі на Сумщині,

Подробнее ...
Подписаться на этот канал RSS

Наши авторы

Архив публикаций

« Июнь 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

Надзвичайні події

  • За публікацію - до суду
    За публікацію - до суду

    Юрій з Яною (імена змінено) не мешкають разом. І, можливо б, між подружжям і не виникало конфліктів, якби не спільна донечка. А так щоразу, як Юрій відвідує доньку, у нього обов'язково виникає

    Подробнее ...
  • Пограбувала грабіжницю
    Пограбувала грабіжницю

    Вирішила донька мене відвезти до лікаря. Обрали день, зібралися, спустилися в метро. Там метушня, товкучка. Тетяна трішки відстала, а я зайшла у вагон, пробившись крізь щільний потік пасажирів,

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

Комментарии

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+