A+ A A-

Новорічна ніч, яка перевернула два життя

Початок 90-их. Безгрошів'я. Тяжке життя. І хоча я працювала, але тієї мізерної зарплати катастрофічно не вистачало. Слава Богу, що моя молодша сестра, яка проживала в Миколаєві на той час, жила заможно. 

То я частенько, покинувши все, мчала до неї. Вона мала свою фірму і днями її не було вдома. Жила вона на околиці міста. Збудувала собі будинок, щоб подалі від міського гаму жити. А будинок великий, йому догляд був потрібний. От я його і доглядала час від часу.
Дружила вона з такими ж бізнес-леді, як і сама. Надивилася я на них… Дружили вони вже не один рік. Частенько сиділи за столом за чашкою кави і розбирали, чому в однієї з них йде бізнес, а в іншої щось ніяк не ладиться.

Я любила сидіти осторонь і слухати ці розмови.
Була серед них наймолодша. Ритою її звали. Красива, хоч картину з неї пиши. Вона ходила в черевиках на таких високих підборах, що одного погляду на них вистачало, щоб запаморочилась голова. А що вже балакучою була… Ніхто й слова не міг вставити, якщо вона щось говорила. Доля в неї не склалася.
Кохала вона ще зі шкільної лави хлопця, який жив по сусідству. Після школи Рита вступила на навчання до фінансового університету, а хлопця призвали в армію. А коли він прийшов з армії, то заслав старостів до неї. Риті так сподобався цей обряд, що вона згодилася вийти за нього заміж. Але сімейне життя не заладилося. Після університету вона попрацювала декілька місяців у банку, а потім батько зробив їй подарунок: відкрив фірму спеціально для неї.
Чоловік був дуже далекий від сімейного бізнесу і невдовзі перетворився на хатню працівницю. Рита звикла, що приходила ввечері в прибрану чоловіком квартиру, їла смачні страви, які він готував, одягала випраний і відпрасований ним одяг. Про дітей, яких він дуже хотів, вона заборонила навіть натякати. І йому через шість років такого життя все набридло, і він перейшов жити до молодої вдови, яка мешкала поруч. Рита весь час скаржилася подругам, що роки, прожиті з чоловіком, пішли в безодню, і зарікалася коли-небудь вийти ще раз заміж.
Подруги старалися в розмовах розповідати про своїх дітей в надії, що в неї прокинеться материнський інстинкт. Але роки йшли, а він вперто мовчав. І подругам врешті принадоїло їй шукати жениха.
Наближалося свято Нового року. В Рити був коханець: гарний чоловік, який в усьому їй догоджав. Він ніби й подобався їй, і подруги переглядалися неоднозначно, бажаючи подумки їй сімейного щастя. Але напередодні Нового року щастя лопнуло. Він виявився одруженим. І, звичайно, зустрічати Новий рік із Ритою не міг. Жінки домовилися зустрічати Новий рік у будинку моєї сестри Наталі. Рита дуже зраділа, почувши цю пропозицію. Їй не хотілося сидіти одній за ресторанним столиком. Усе-таки, коли подруги будуть танцювати з чоловіками, то особиста самотність буде дуже давити на неї.
Ось уже одинадцята ночі. Всі зібралися і, як діти, з веселощами, гуртом накривали святковий стіл. Не було однієї Рити. Я з великим нетерпінням чекала на неї: вона пообіцяла мені подарувати модну на той час хустку. Тоді ще не було мобільного зв'язку, тож усі переживали, щоб із нею нічого не трапилося. А в Рити останній день року виявився невдалим: то мамі "швидку допомогу" викликала і сиділа біля неї, то сусідка попросила привезти телевізор із ремонту, то пропустила свою чергу в перукарню, то не могла завести автомобіль. Все йшлось до того, щоб вона своєчасно не приїхала на місце зустрічі.
Нарешті Рита виїхала. В салоні автомобіля чого тільки не було: і шампанського не одна пляшка, і торти, і різні страви. Того дня випав великий сніг і не всі вулиці встигли добре розчистити від нього. Звичайно, вулиця, куди поспішала Рита, була у великих заметах. Як не старалася жінка, але таки автомобіль засів у великій кучугурі снігу. 

Вона зрозуміла, що самотужки не вирветься зі снігового полону. Зловити автомобіль, щоб витягнув її, було в цей час фантастикою. В новому районі міста було ще обмаль будівель, та і нормальні люди вже давно сиділи за столами.
Залізна леді, яка рідко плакала, цього разу розридалася на весь автомобіль. В цьому плачі був її душевний біль за все її особисте життя, яке розбилося, як мильна булька. Проїхало декілька автівок, але вона навіть не намагалася зупинити їх, бо знала, що всі поспішають додому. Знесилена плачем, вона схилилася на кермо і, начебто, почала дрімати. І тут крізь сон почула стук у дверцята. Відкривши двері, вона побачила красивого молодика, який зупинив свою "дев'ятку", побачивши автомобіль, який застряг у снігу.
- У вас якісь проблеми? - запитав хлопець.
Рита хвацько відповіла:
- Ні, це в мене романтична зустріч Нового року. Я спеціально заїхала в цю купу снігу, щоб зустрітися з вами! Замість того, аби допомогти, ви говорите таку нісенітницю. Їдьте вже, куди поспішали!
Хлопець розвернувся і пішов до свого автомобіля. Горда Рита вискочила з автомобіля і, підбігши до молодика, попросила вибачення за свою поведінку. Він, дійсно, поспішав у гості до матері, але не зміг не допомогти Риті. Хоча нічого не вдалося: його автомобіль так само засів у снігу. Перспектива зустрічі Нового року на засніженій вулиці постала перед ними реально.
Андрій сердито висловив цілу промову: він ще жодного разу в житті не зустрічав Новий рік без маминого товариства. Тепер вона сидить у порожній квартирі і переживає за нього. І навіщо він зупинився, коли інші автомобілі проїжджали мимо?! Він усе це говорив, незважаючи на Риту, яка знічено дивилася на нього, ніби учениця перед учителем. Їй здалося в ті хвилини, що вона найнещасніша в світі, і в черговий раз жінка голосно заплакала.
Мабуть, у цю мить вона й була на вигляд самою нещасною, тож Андрій припинив свою промову і обійняв її. А їй стало так тепло і затишно в його обіймах, що вона не втрималася і поцілувала його в щоку. Де ділась та самовпевнена жінка, яка кричала декілька хвилин тому на хлопця? Він сів в автомобіль дівчини, обійняв її і промовив:
- А, можливо, це доля, що ми зустрілися в новорічну ніч? Адже говорять, що побажаєш у цю ніч - все справдиться. Я взагалі-то хочу нарешті одружитися цього року, а ти? - промовив Андрій.
- А ми вже на ти? - відповіла питанням на питання Рита. - Взагалі-то я теж не проти вийти заміж, але за гідного чоловіка.
Вона вперше за своє життя відчула себе поруч із хлопцем маленькою незахищеною дівчинкою. Вже через півгодини вони розпивали шампанське, їли торт, цитрусові (до речі, з його автомобіля). Вони розповіли один одному про своє життя. Він теж розлучився з дружиною, яка була поганою господинею і витрачала його гроші на різні непотрібні забаганки. Потім у розмові вони з'ясували, що в них співпадають погляди на життя. Він також мав свій бізнес, в усьому допомагав матері, яка сама піднімала його на ноги.
Коли по радіоприймачу пролунав бій курантів, вони привітали один одного, і їхні губи зійшлися в палкому поцілунку. Їм було приємно зустрічати в таких умовах Новий рік. На мить Андрій забув про матір, а Рита - про подруг.
- Як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш, - тихо промовив хлопець.
- А я б хотіла ось так із тобою зустрічати ще не один Новий рік, - зніяковіло, ще тихіше промовила Рита.
До ранку вони вже знали все один про одного. Риті здавалося, що ріднішого чоловіка в її житті не було. Під ранок на вулиці з'явився вантажний автомобіль, який і допоміг вибратися їм зі сніжного полону.
Андрій поспішив до матері, а Рита - до подруг. Їй так хотілося запросити його в свою компанію, але гордість завадила зробити такий крок. Правда, на прощання вони обмінялися номерами телефонів. Але жінка відчувала, що не дочекається його дзвінка.
Приїхала вона до нас о восьмій ранку. Як не розпитували її подруги, чому вона так затрималася, жінка лише плакала. Трішки відпочивши, вона сіла до святкового столу. Ігор, чоловік моєї сестри, уважно подивився на неї і запитав:
- Рито, а ти закохалася? Де ж він, той щасливець?
Рита розповіла про нічну пригоду. Жінки були дуже раді такому повороту в житті Рити. Два дні жінка бігла на кожний телефонний виклик, а потім сама набрала номер його телефону. Він відповів у ту ж мить, ніби тільки і сидів біля телефонного апарату, чекаючи на її дзвінок. Вона запитала, чи зігрівся вже її рятівник. Андрій відповів, що радий її дзвінку. Ще додав, що боявся сам зателефонувати. Куди йому до неї? Вона має такий шикарний автомобіль, одягнена, як модель. А він має батьківський автомобіль і тільки-но почав розкручувати бізнес.
Вони одружилися через два місяці. Але це була зовсім інша жінка: вона любила готувати, балувати чоловіка делікатесами. Її фірма відійшла на другий план. Скоро нею став керувати Андрій. Коли з'явився на світ маленький Андрійко - копія татуся - жінка перестала навіть цікавитися справами фірми.
Наступного Нового року в компанії подруг вона почула скільки щирих побажань на свою адресу… Коли одна з них запитала, що ж допомогло їй так перевернути своє життя, вона відповіла просто:
- Любов!
А Андрій додав:
- Та новорічна ніч перевернула два життя: моє і Рити. Яке щастя, що того вечора так погано прогорнули сніг на вулиці…

Олена Ворона, м. Бобринець

Последнее изменение Пятница, 02 Январь 2015 21:31
Оцените материал
(5 голосов)
Олена Ворона

м. Бобринець, Кіровоградська обл.

Я, Олена Миколаївна Ворона, народилася в селі Шляховому, що на Бобринеччині Кіровоградської області. Дівоче прізвище Корінецька. Це були далекі 50-ті роки минулого століття. У сім років пішла до школи. Спочатку навчалася в Шляхівській початковій школі, потім у Бобринецькій восьмирічній школі №4. Закінчила школу з похвальною грамотою. Ще з дитинства мріяла стати вчителькою і, не зрадивши своїй мрії, вступила на навчання до Олександрійського педучилища. Після його закінчення продовжила навчання в Київському педагогічному інституті на факультеті логопедія. Працювала все життя в рідному місті: в спеціальний школі-інтернаті, у рідній школі №4. Останні роки перед виходом на пенсію працювала в Будинку дитячої творчості на посаді методиста. Нині на заслуженому відпочинку, але працюю соціальним працівником у відділі соціальної реабілітації при районному територіальному центрі. Робота з пенсіонерами дуже захоплює мене, і я створила ветеранський клуб «Надвечір'я" при МВО.
Писати до газет розпочала ще з 70-их років минулого століття. Спочатку це були дописи про проведення масових заходів у школах міста. Потім, спробувавши написати про життя цікавих людей, які проживають поруч, уже не змогла зупинитися. Мої життєві історії друкуються в різних газетах, як от  районна «Честь хлібороба», «Життя. Історії», «Газета для жінок», «Сімейна газета» й інші. Але найбільше реалізувала себе, як автора життєвих історій, в «Саквояжі», з яким співпрацюю з 2007 року. Випустила дві збірки життєвих історій: «Безмежне поле життя. У кожного воно своє» та «Дотик до душі».
Веду активний спосіб життя, депутат міської ради, керівник прес-групи РВО та МВО, керівник ветеранського клубу «Надвечір’я", керівник художньої самодіяльності МВО, солістка РБК, учасниця народного жіночого вокального ансамблю «Росинка» РБК .

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Наши авторы

Архив публикаций

« Октябрь 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          

Надзвичайні події

  • 5-річне хлоп’я втопилося в басейні
    5-річне хлоп’я втопилося в басейні

    Допоки матір була в будинку, а батько пішов на город, їхній 2-річний синочок Петрусик (імена змінено) вирішив трішки прогулятися. Перетнув вулицю і потрапив на обійстя сусідів.

    Подробнее ...
  • Велика подорож маленької дитини
    Велика подорож маленької дитини

    Близько 8 ранку Світлана послала свого 5-річного синочка на двір, щоб зібрав яйця в курнику. Артурчик довго не повертався, то жінка стала його шукати й гукати. Дитина не обзивалася. Матір розхвилювалася, адже того дня

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+