A+ A A-

Балет білих бакенбардів. 2 частина

Тоді на сіреньку-маленьку Ліду Киричко ніхто особливих надій не покладав, але вона знайшла в собі сили і, незважаючи на кпини заздрісників, почала змінюватися. Спочатку змінила сільське прізвище Киричко на більш аристократичне і витончене - Киричевська, так, здається, аристократичною та вишуканою стала й вона сама.Лідія виробляла тактику спілкування з людьми, шукаючи серед них потрібні зв'язки, таким чином росла в професійному плані. Важко собі уявити, як проста дівчина з маленького містечка Черемшево, що на Вінниччині, вже в 23 роки зіграла головну роль в "Лебединому озері", що їй довелося перетерпіти, на які жертви піти, достеменно знає лише Всевишній.

 

Стосовно амурних справ, то тут Лідії Борисівні не щастило, залицяльників вистачало, але достойних... На першому році роботи в театрі вона закохалася в красеня-колегу Олексія Закревського. Їхній роман був бурним, але після нього залишилося багато пліток і солоного болю. Для нього вона була лише черговою лялькою, тендітним метеликом, який втрапив у липку сітку вмілого павука-ловеласа. Вони розлучилися, ця невдача ще більше загартувала її, але за все потрібно було платити. Для Лідії Борисівни ціна була занадто дорогою, вона дізналася, що стане мамою, але для балерини, яка розпочинає свій творчий шлях та ще й при її становищі - це просто прірва, тому зважилася на аборт, який поставив крапку на її материнстві.

Вона була нікому не потрібна, абсолютно самотня, якби не він - старший за неї на 13 років, ставний віолончеліст з білими пишними бакенами Геннадій, який із затамуванням подиху, стараючись з усіх сил не збитися з нот, задивлявся на прекрасну балерину. На спектаклі, під час антракту, на репетиціях він споглядав за нею, а одного разу не витримав і після чергового аншлагу зайшов у гримерку. Він не знав, якою буде її реакція, адже на той час вона вже, як-то кажуть, зіпнулася на ноги, він вибачився, галантно поцілував її тонесеньку напівпрозору руку і подарував букет розкішних білих лілей. Лідія Борисівна прийняла дарунок, після того він запитав, чи не можна сьогодні запросити її на чашку кави. Лідія Борисівна, перлинно посміхаючись, дала згоду, і відтоді вони більше не розлучалися. Геннадій Захарович після кожного спектаклю дарував їй білі лілеї, говорячи, що вони схожі на неї - такі ж величні та прекрасні.

У 32 роки Лідія Борисівна зламала ногу, довелося робити операцію, ходити вона, звісно, могла, але про кар'єру балерини думати було заборонено. Якби не чоловік, то, напевно, наклала б на себе руки. Звісно, вона залишилася працювати в театрі, виховувала молоде покоління, допомагала режисерові, але це все було не те. І всі ці 48 років, наче янгол-охоронець, оберігав, захищав, підтримував її чоловік із білими бакенами, чоловік, який ні разу не зрадив, хоча мав тисячі шансів, ні разу не дорікнув, хоча мав тисячі причин - її чоловік-віолончеліст Геннадій Захарович.

Лідія Борисівна закінчила свою розповідь. Була вже чверть на одинадцяту, обличчя жінки змарніло, гірко-солоному болю вже не було сил триматися всередині, і він вирвався назовні.

- Ти хочеш його побачити? - грізним голосом запитала незнайомка.

- Так, хочу, але це неможливо!

Незнайомка з такою ненавистю та докором поглянула на Лідію Борисівну, що остання здригнулася.

- Хм, неможливо, кажеш? - ще більш суворішим голосом мовила незнайомка, - подивимося! Сьогодні він до тебе прийде уві сні.

Лідія Борисівна підскочила, руки її потерпли, губи затрусилися і посиніли, ліве око несамовито засіпалося, та й по всьому тілу почали проходити маленькі судоми, вона розуміла, що треба швидко прийняти ліки, бо симптоми невтішні, але слова незнайомки настільки пройняли її душу, що вона не могла зрушити з місця, і весь цей час незнайомка не зводила з неї очей, здається, проникаючи в саму їх безодню. Хвилини через дві Лідія Борисівна все ж таки оговталася.

- Я на секундочку, піду поставлю чайник, - ледве вимовила вона, але насправді пішла, ні, ледве пошкандибала за ліками, бо почувалася надзвичайно зле, а коли повернулася до вітальні, незнайомки вже не було.

Альона Руденко,  м. Білопілля, Сумська обл.

Читайте також "Балет білих бакенбардів. 1 частина" и "Балет білих бакенбардів. 3 частина" 

Последнее изменение Вторник, 09 Декабрь 2014 13:54
Оцените материал
(1 Голосовать)
Альона Руденко

м. Білопілля, Сумська обл.

Бажаю всьому колективу редакції міцного здоров'я і творчих звершень у вашій нелегкій справі майстрів слова!

Дуже вдячна вам за те, що мій твір "Проста істина" був віднесений до списку найкращих дописувачів, адже головна героїня твору - реальна особа і те, що читачі перейнялися її долею, для мене надзвичайно важливо. А ваша подяка та увага надихають мене на написання нових творів про життя з його вічними перепитіями.

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Наши авторы

Архив публикаций

« Июнь 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

Надзвичайні події

  • За публікацію - до суду
    За публікацію - до суду

    Юрій з Яною (імена змінено) не мешкають разом. І, можливо б, між подружжям і не виникало конфліктів, якби не спільна донечка. А так щоразу, як Юрій відвідує доньку, у нього обов'язково виникає

    Подробнее ...
  • Пограбувала грабіжницю
    Пограбувала грабіжницю

    Вирішила донька мене відвезти до лікаря. Обрали день, зібралися, спустилися в метро. Там метушня, товкучка. Тетяна трішки відстала, а я зайшла у вагон, пробившись крізь щільний потік пасажирів,

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

Комментарии

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+