A+ A A-

Випробування на міцність

У великому місті життя вирує, як у вулику. Особливо людно у Харкові на Південному вокзалі наприкінці тижня: студенти їдуть на вихідні додому, школярі разом із вчителями повертаються з екскурсій, бо в них зимові канікули. 

Ми разом з онуком помилувалися красою ялинки і чудовими витворами майстрів, які перетворили привокзальну площу на дивовижний казковий куточок.
Почувши, що триває посадка на електричку Харків - Золочів, я поспішила на платформу. Хтось мене тихо погукав.

Побачила поруч літнього чоловіка. Він попросив сісти з ним в один вагон і розповісти про села Золочівщини. Андрій Арсенович, мій співрозмовник, родом із Луганщини. Довго тримався свого рідного гніздечка, та коли серце почало тривожити, задумався, чи треба далі жити в страху.
Війна прийшла непроханим гостем. Вона принесла сльози, розруху, понівечені долі. Наслідки її він пам'ятає із дитинства. Першими почали покидати села і міста батьки з дітьми. Залишилися проживати переважно люди похилого віку. Вони не вірили, що це жахіття затягнеться на довгі роки.
Андрій Арсенович пропрацював на шахті. Отримав контузію, а багато товаришів залишилися під землею - праця шахтаря небезпечна, і кожна зміна могла виявитися останньою. Вийшовши на пенсію, із дружиною вирощували городину, тримали корівку. Жили в мирі та злагоді. Це були кращі роки його життя. Десять років тому втратив дружину. Смуток надовго скував душу чоловіка. Та життя продовжувалося. Тільки б не війна…
Якось після страшного обстрілу чоловікові зателефонував двоюрідний брат із Черкаської області. Він гукав до себе в село на постійне проживання. Донька теж наполягала на переїзді в Росію, де сама мешкає, але він відмовився. Сказав, що ніколи не поїде з України, тим паче у країну-загарбницю, і вік доживатиме тут. А вже через тиждень Андрій Арсенович був у Черкасах. Зрадів, бо дуже заскучав за тишею. Його все влаштовувало: придбаний дім, великий сад, доброзичливі сусіди. Життя налагоджувалося. Та сталося не так, як гадалося.
Коли чоловік поїхав у Черкаси оформляти на себе будинок, все прояснилося. Господарка будинку померла, а зосім сторонні люди продали його. Андрій Арсенович віддав їм всі гроші, а вони розтринькали їх на другий же день, бо пили. Купуючи дім, понадіявся, що невістка перевірить документи (вона працювала секретарем сільради). І знову почалася тяганина по судах.
Саме чекаючи на засідання суду, приїхав на Харківщину, щоб купити помешкання тут. Слухаючи життєву історію чоловіка, ніби й сама все це пережила. Порадила Андрію Арсеновичу побувати в селі Мала Рогозянка. Воно знаходиться в чотирьох кілометрах від залізниці. Будинки там по району найдешевші, красива природа, поруч ставок, на пагорбі церква, і люди живуть добрі та працьовиті.
Мене схвилювало, що мій знайомий декілька разів пив сердечні пігулки, а на дворі вечоріло, дорога далека. Навіть номера телефону не змогла записати, бо він у нього розрядився. Провела Андрія Арсеновича в тамбур. Один із дачників, якого зустрічав син на автомобілі, пообіцяв підвезти його.
- А якщо нічого підходящого не знайдете, тоді що? - запитала я.
- Поїду до родичів у Полтаву, - відповів Андрій Арсенович.
Зателефонувала до сільської ради на другий день. Будинку мій знайомий не купив, бо для нього виявилося задорого. Та я вірю, що своє 80-річчя Андрій Арсенович усе ж зустріне під мирним небом. А мені нічого не залишилось, як молитися за нього.

Оцените материал
(1 Голосовать)
Ганна Романова

Золочівський район, Харківська обл.

Другие материалы в этой категории: « Недоспівана пісня… Блакитне щастя »

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Архив публикаций

« Июль 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          

Надзвичайні події

  • Матір продала немовля
    Матір продала немовля

    Ольга, народивши двох доньок, особливо їхньою долею не переймалася - дівчатками опікувалися бабуся і прабабуся. А вона, розлучившись із батьком донечок ще 4 роки тому, навіть не жила разом із ними.

    Подробнее ...
  • Діти згоріли живцем
    Діти згоріли живцем

    Інна побачила, що з погреба валує дим. Закричала: "Діти горять!" Збіглися сусіди. Потушили вогонь, дістали хлопчиків. Ті сильно обгоріли, але були при свідомості. Плакали.

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

  • Не втратив свіжості?
    Не втратив свіжості?

    Йде Михась по вулиці, посміхається, а на нього всі жінки в селі оглядаються, бо у нього сорочка на один Ґудзик застебнута, ще й рукав обірваний

    Подробнее ...
  • А проросла... олива
    А проросла... олива

    У горщику з-під монстери, що давно загинула, а землю з якого я так і не спромігся викинути, з'явився паросток. Що за рослина,

    Подробнее ...
Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+