A+ A A-

Випробування на міцність

У великому місті життя вирує, як у вулику. Особливо людно у Харкові на Південному вокзалі наприкінці тижня: студенти їдуть на вихідні додому, школярі разом із вчителями повертаються з екскурсій, бо в них зимові канікули. 

Ми разом з онуком помилувалися красою ялинки і чудовими витворами майстрів, які перетворили привокзальну площу на дивовижний казковий куточок.
Почувши, що триває посадка на електричку Харків - Золочів, я поспішила на платформу. Хтось мене тихо погукав.

Побачила поруч літнього чоловіка. Він попросив сісти з ним в один вагон і розповісти про села Золочівщини. Андрій Арсенович, мій співрозмовник, родом із Луганщини. Довго тримався свого рідного гніздечка, та коли серце почало тривожити, задумався, чи треба далі жити в страху.
Війна прийшла непроханим гостем. Вона принесла сльози, розруху, понівечені долі. Наслідки її він пам'ятає із дитинства. Першими почали покидати села і міста батьки з дітьми. Залишилися проживати переважно люди похилого віку. Вони не вірили, що це жахіття затягнеться на довгі роки.
Андрій Арсенович пропрацював на шахті. Отримав контузію, а багато товаришів залишилися під землею - праця шахтаря небезпечна, і кожна зміна могла виявитися останньою. Вийшовши на пенсію, із дружиною вирощували городину, тримали корівку. Жили в мирі та злагоді. Це були кращі роки його життя. Десять років тому втратив дружину. Смуток надовго скував душу чоловіка. Та життя продовжувалося. Тільки б не війна…
Якось після страшного обстрілу чоловікові зателефонував двоюрідний брат із Черкаської області. Він гукав до себе в село на постійне проживання. Донька теж наполягала на переїзді в Росію, де сама мешкає, але він відмовився. Сказав, що ніколи не поїде з України, тим паче у країну-загарбницю, і вік доживатиме тут. А вже через тиждень Андрій Арсенович був у Черкасах. Зрадів, бо дуже заскучав за тишею. Його все влаштовувало: придбаний дім, великий сад, доброзичливі сусіди. Життя налагоджувалося. Та сталося не так, як гадалося.
Коли чоловік поїхав у Черкаси оформляти на себе будинок, все прояснилося. Господарка будинку померла, а зосім сторонні люди продали його. Андрій Арсенович віддав їм всі гроші, а вони розтринькали їх на другий же день, бо пили. Купуючи дім, понадіявся, що невістка перевірить документи (вона працювала секретарем сільради). І знову почалася тяганина по судах.
Саме чекаючи на засідання суду, приїхав на Харківщину, щоб купити помешкання тут. Слухаючи життєву історію чоловіка, ніби й сама все це пережила. Порадила Андрію Арсеновичу побувати в селі Мала Рогозянка. Воно знаходиться в чотирьох кілометрах від залізниці. Будинки там по району найдешевші, красива природа, поруч ставок, на пагорбі церква, і люди живуть добрі та працьовиті.
Мене схвилювало, що мій знайомий декілька разів пив сердечні пігулки, а на дворі вечоріло, дорога далека. Навіть номера телефону не змогла записати, бо він у нього розрядився. Провела Андрія Арсеновича в тамбур. Один із дачників, якого зустрічав син на автомобілі, пообіцяв підвезти його.
- А якщо нічого підходящого не знайдете, тоді що? - запитала я.
- Поїду до родичів у Полтаву, - відповів Андрій Арсенович.
Зателефонувала до сільської ради на другий день. Будинку мій знайомий не купив, бо для нього виявилося задорого. Та я вірю, що своє 80-річчя Андрій Арсенович усе ж зустріне під мирним небом. А мені нічого не залишилось, як молитися за нього.

Оцените материал
(1 Голосовать)
Ганна Романова

Золочівський район, Харківська обл.

Другие материалы в этой категории: « Недоспівана пісня…

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Архив публикаций

« Апрель 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30            

Надзвичайні події

  • Відтяв руки, щоб не подала заяву
    Відтяв руки, щоб не подала заяву

    Коли Марічка познайомила батьків зі своїм обранцем, їм відразу не сподобався цей хлопець. Рідні стали відмовляти доньку від шлюбу, але вона сказала, що це чоловік її мрії, і все-таки вийшла заміж за Руслана. У шлюбі молодята прожити сім років,

    Подробнее ...
  • Батько викрав власну доньку
    Батько викрав власну доньку

    Віка і Мирон познайомилися, коли він приїхав у їхнє село відвідати батьків. У Росії в чоловіка була дружина і двоє дітей, але він розлучився. Стали зустрічатися і невдовзі побралися. Чоловік чомусь узяв прізвище дружини.

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

  • Не пердять!
    Не пердять!

    Прийшла до педіатра в дитячу поліклініку з донечкою. Чекаємо черги на прийом до лікаря. Навпроти сидить

    Подробнее ...
  • Бо свідки
    Бо свідки

    Ця подія трапилася в поліцейському відділенні. До начальника поліції зайшли в кабінет дивні люди і сказали, щоб він покаявся.

    Подробнее ...
Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+