A+ A A-

Безмежна сила першого кохання

Сашко народився в багатодітній, благополучній родині. Батько в нього фронтовик - був механіком біля літаків, а мати під час війни працювала в шпиталі.  Коли вони повернулися з фронту, їхнє село, що розташоване в Таращанському районі Київської області, було вщент спалене німцями. Довелося все будувати спочатку. 

Батько пішов працювати механізатором, а мати - в лікарню. В родині підростало п'ятеро дітей. Сашко був найстарший. Ще з дитинства у хлопчика виявився потяг до музики - він сам складав пісні і підбирав до них мелодію. Коли здобув вищу освіту, то об'їздив усю Україну з концертами. Під час однієї з таких поїздок

він і познайомився з красунею Діаною, в яку закохався з першого погляду до нестями.
Невдовзі відбулося весілля. Молоді стали жити під Києвом. Все було добре, обоє мали хорошу роботу, у них народилися дочки-близнючки. Діана виросла одиначкою, багато чого не вміла, але це Сашка не лякало. Він доглядав і дітей, і хатньої роботи не цурався. Та одного разу трапилося непередбачуване. Сашко попав в автокатастрофу - всі загинули, один він залишився живий, але лікарі сказали, що не ходитиме і не розмовлятиме. Коли Діана про це дізналася, то зібрала необхідні речі, лишила дочок, яким було по 12 років, і зійшлася з іншим чоловіком.
Сашко довго перебував у комі, доглядала його медсестра Зіна. І сталося диво: чоловік прийшов до тями і його першими словами були: "Де Діана?" Спочатку йому ніхто нічого не казав, а коли він став на ноги і прийшов додому, то дочки змушені були про все розповісти. Слухаючи їх, він тільки хитав головою і по щоках у нього текли скупі чоловічі сльози.
Та час, як кажуть, і рани лікує. Зійшовся Сашко з Зіною, народилася у них дочка Надія. Зіна виявилася хорошою дружиною і доброю мачухою дівчаткам. Сашко добре освоїв комп'ютерну техніку і непогано заробляв, а ще він робив у якогось депутата з Київради. З часом він побудував 2-поверховий будинок. Про це дізналася Діана, і коли Сашка не було вдома, вона прийшла і вигнала Зіну із дитиною з того будинку. Сашко, коли побачив Діану, дуже зрадів. Радості його не було меж. Він пробачив їй все, а от доньки навпаки не хотіли з нею бачитися, навіть коли вона попросила в них пробачення. Сашко дітям сказав:
- Діти, зрозумійте мене! Я її кохаю так, що без неї жити не можу!
- Тоді живи з нею, а ми жити з нею під одним дахом не будемо.
Вони пішли жити до Зіни. Та їх і заміж віддала. Звичайно, Сашко допомагав і Зіні, і дітям.
Йшли роки. Одного разу в Діани стався інсульт, вона втратила мову і не могла ходити, лікарі тільки розводили руками. І от Сашко, якому 72 роки, вже шостий рік доглядає дружину, як малу дитину, розповідає їй новини. Вона все розуміє, але сказати нічого не може, тільки плаче. Діти так і не простили її, а батьку, чим можуть, тим і допомагають. Сашко й сам часто хворіє. Чоловіки йому радять:
- Та здай ти її в якийсь притулок й відпочинь урешті на старості років!
На це Сашко гнівається і лише просить у Бога добавити йому віку, бо хто ж буде глядіти Діану, як він помре?! Ось така вона, безмежна сила першого кохання.
Це не вигадана історія - це історія життя племінника моєї однокласниці.

Оцените материал
(0 голосов)
Павлина Покришка

Добровеличківський район, Кіровоградська обл.

Я, Павлина Василівна Покришка, народилася 17 травня 1936 року в с. Новодобрянка Добровеличківського району Кіровоградської області в сільській багатодітній сім’ї. Дітей було 11, я сама найменша. Батьки мої – Василь Агафонович Перехрест і Феодосія Іванівна Перехрест - потомствені хлібороби. Добре пам’ятаю війну 1941-1945 рр. і голод 1947 року. На фронт пішло четверо братів, повернулися двоє, а двоє загинули. Я закінчила у 1955 році 10 класів Липнязької середньої школи, поступила вчитись, та не довелося закінчити навчання. Мама була тяжко хвора, і приїхала в село її доглядати, а потім поховала. У 1958 році вийшла заміж. Разом із чоловіком виховали двох доньок. Батько помер через 6 років після смерті мами. А я так і залишилася працювати в колгоспі. Була і в ланці, і свинаркою, і птахаркою, і секретарем сільської ради, і вчителькою 1-3 класів, бо не було вчительки. Останні роки працювала пасічником. З пасіки вийшла на пенсію. Маю 36 років трудового стажу.

Другие материалы в этой категории: « 33-ій рік не забуть повік... Недоспівана пісня… »

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Наши авторы

Архив публикаций

« Август 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31    

Надзвичайні події

загрузка...

Свіжі анекдоти

  • Не втратив свіжості?
    Не втратив свіжості?

    Йде Михась по вулиці, посміхається, а на нього всі жінки в селі оглядаються, бо у нього сорочка на один Ґудзик застебнута, ще й рукав обірваний

    Подробнее ...
  • А проросла... олива
    А проросла... олива

    У горщику з-під монстери, що давно загинула, а землю з якого я так і не спромігся викинути, з'явився паросток. Що за рослина,

    Подробнее ...
Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+