A+ A A-

Безмежна сила першого кохання

Сашко народився в багатодітній, благополучній родині. Батько в нього фронтовик - був механіком біля літаків, а мати під час війни працювала в шпиталі.  Коли вони повернулися з фронту, їхнє село, що розташоване в Таращанському районі Київської області, було вщент спалене німцями. Довелося все будувати спочатку. 

Батько пішов працювати механізатором, а мати - в лікарню. В родині підростало п'ятеро дітей. Сашко був найстарший. Ще з дитинства у хлопчика виявився потяг до музики - він сам складав пісні і підбирав до них мелодію. Коли здобув вищу освіту, то об'їздив усю Україну з концертами. Під час однієї з таких поїздок

він і познайомився з красунею Діаною, в яку закохався з першого погляду до нестями.
Невдовзі відбулося весілля. Молоді стали жити під Києвом. Все було добре, обоє мали хорошу роботу, у них народилися дочки-близнючки. Діана виросла одиначкою, багато чого не вміла, але це Сашка не лякало. Він доглядав і дітей, і хатньої роботи не цурався. Та одного разу трапилося непередбачуване. Сашко попав в автокатастрофу - всі загинули, один він залишився живий, але лікарі сказали, що не ходитиме і не розмовлятиме. Коли Діана про це дізналася, то зібрала необхідні речі, лишила дочок, яким було по 12 років, і зійшлася з іншим чоловіком.
Сашко довго перебував у комі, доглядала його медсестра Зіна. І сталося диво: чоловік прийшов до тями і його першими словами були: "Де Діана?" Спочатку йому ніхто нічого не казав, а коли він став на ноги і прийшов додому, то дочки змушені були про все розповісти. Слухаючи їх, він тільки хитав головою і по щоках у нього текли скупі чоловічі сльози.
Та час, як кажуть, і рани лікує. Зійшовся Сашко з Зіною, народилася у них дочка Надія. Зіна виявилася хорошою дружиною і доброю мачухою дівчаткам. Сашко добре освоїв комп'ютерну техніку і непогано заробляв, а ще він робив у якогось депутата з Київради. З часом він побудував 2-поверховий будинок. Про це дізналася Діана, і коли Сашка не було вдома, вона прийшла і вигнала Зіну із дитиною з того будинку. Сашко, коли побачив Діану, дуже зрадів. Радості його не було меж. Він пробачив їй все, а от доньки навпаки не хотіли з нею бачитися, навіть коли вона попросила в них пробачення. Сашко дітям сказав:
- Діти, зрозумійте мене! Я її кохаю так, що без неї жити не можу!
- Тоді живи з нею, а ми жити з нею під одним дахом не будемо.
Вони пішли жити до Зіни. Та їх і заміж віддала. Звичайно, Сашко допомагав і Зіні, і дітям.
Йшли роки. Одного разу в Діани стався інсульт, вона втратила мову і не могла ходити, лікарі тільки розводили руками. І от Сашко, якому 72 роки, вже шостий рік доглядає дружину, як малу дитину, розповідає їй новини. Вона все розуміє, але сказати нічого не може, тільки плаче. Діти так і не простили її, а батьку, чим можуть, тим і допомагають. Сашко й сам часто хворіє. Чоловіки йому радять:
- Та здай ти її в якийсь притулок й відпочинь урешті на старості років!
На це Сашко гнівається і лише просить у Бога добавити йому віку, бо хто ж буде глядіти Діану, як він помре?! Ось така вона, безмежна сила першого кохання.
Це не вигадана історія - це історія життя племінника моєї однокласниці.

Оцените материал
(0 голосов)
Павлина Покришка

Добровеличківський район, Кіровоградська обл.

Я, Павлина Василівна Покришка, народилася 17 травня 1936 року в с. Новодобрянка Добровеличківського району Кіровоградської області в сільській багатодітній сім’ї. Дітей було 11, я сама найменша. Батьки мої – Василь Агафонович Перехрест і Феодосія Іванівна Перехрест - потомствені хлібороби. Добре пам’ятаю війну 1941-1945 рр. і голод 1947 року. На фронт пішло четверо братів, повернулися двоє, а двоє загинули. Я закінчила у 1955 році 10 класів Липнязької середньої школи, поступила вчитись, та не довелося закінчити навчання. Мама була тяжко хвора, і приїхала в село її доглядати, а потім поховала. У 1958 році вийшла заміж. Разом із чоловіком виховали двох доньок. Батько помер через 6 років після смерті мами. А я так і залишилася працювати в колгоспі. Була і в ланці, і свинаркою, і птахаркою, і секретарем сільської ради, і вчителькою 1-3 класів, бо не було вчительки. Останні роки працювала пасічником. З пасіки вийшла на пенсію. Маю 36 років трудового стажу.

Другие материалы в этой категории: « 33-ій рік не забуть повік... Недоспівана пісня… »

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Архив публикаций

« Апрель 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30            

Надзвичайні події

  • Відтяв руки, щоб не подала заяву
    Відтяв руки, щоб не подала заяву

    Коли Марічка познайомила батьків зі своїм обранцем, їм відразу не сподобався цей хлопець. Рідні стали відмовляти доньку від шлюбу, але вона сказала, що це чоловік її мрії, і все-таки вийшла заміж за Руслана. У шлюбі молодята прожити сім років,

    Подробнее ...
  • Батько викрав власну доньку
    Батько викрав власну доньку

    Віка і Мирон познайомилися, коли він приїхав у їхнє село відвідати батьків. У Росії в чоловіка була дружина і двоє дітей, але він розлучився. Стали зустрічатися і невдовзі побралися. Чоловік чомусь узяв прізвище дружини.

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

  • Не пердять!
    Не пердять!

    Прийшла до педіатра в дитячу поліклініку з донечкою. Чекаємо черги на прийом до лікаря. Навпроти сидить

    Подробнее ...
  • Бо свідки
    Бо свідки

    Ця подія трапилася в поліцейському відділенні. До начальника поліції зайшли в кабінет дивні люди і сказали, щоб він покаявся.

    Подробнее ...
Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+