A+ A A-

Не перевелися ще добрі люди

Своїх батьків Віктор не знав, навіть ніколи не бачив. У школі навчався дуже добре, майже на відмінно, поведінка була зразкова. У вчителів він був прикладом для інших. 

Він заздрив іншим дітям, які мали батьків. Особливо, коли у святкові дні вони виходили на парад, і деякі діти хвалилися, що їм на свято тато чи мама купили новий костюм чи взуття. А йому теж дуже кортіло відчути батьківське тепло, але хлопчику ніколи не довелося вжити слів: тато і мама. Особливо Вітя заздрив дітям, яких усиновляли. Йому теж хотілося потрапити в родину, але цього так і не сталося.
В дитячому будинку на території будували спортивний зал, хлопчині сподобалася будівельна робота. Він у вільний час після уроків бігав

на будівництво, допомагав будівельникам - підносив цеглу та розчин. Йому навіть давали кельму в руки, щоб він спробував викладати стіну. У Віктора це непогано виходило.
Після закінчення школи хлопчина поступив навчатися у будівельний технікум. Там познайомився з однокурсницею, з якою побралися після закінчення навчання. Мати дівчини недавно померла, і вона залишилася сама в будинку, то Віктор перебрався жити до неї в Миколаївську область.
Спочатку все було добре. Молодик влаштувався на роботу виконробом. Його взяли на роботу охоче, адже він був спеціалістом із червоним дипломом. Та от біда - молодята прожили разом три роки, а дітей у них не було, хоч чоловік так мріяв мати доньку чи сина. Він дітей дуже любив, і це його бентежило.
Він звернувся до лікарів, і там з'ясувалося, що Віктор безплідний. За вечерею запропонував дружині всиновити хлопчика чи дівчинку з дитбудинку. Вислухавши чоловіка, дружина зіскочила зі стільця й закричала: "На чорта мені здалися чужі діти, коли я можу мати своїх рідних?" Після цієї розмови, вона вказала благовірному на двері: "Іди геть, звідки прийшов! Я більше з тобою не житиму!" Довелося зібрати речі й переїхати в гуртожиток. Дружина сама подала на розлучення. Йому було дуже образливо, що вона так із ним вчинила.
Одного разу Віктор випадково зустрів товариша і розповів йому про свою проблему. Той, вислухавши, запропонував переїхати у велике село за 20км від райцентру, де була вакансія виконроба. Після цієї розмови Віктор розрахувався з роботи і поїхав до того колгоспу.
Голова колгоспу згодився взяти Віктора на роботу, тільки сказав, що у них немає гуртожитку, то парторг обіцяв підібрати господарів, які візьмуть нового працівника на квартиру. Погодилася взяти квартиранта самотня пенсіонерка Тетяна Петрівна за умови, що колгосп буде сплачувати їй за квартиру. Спочатку пропонували, щоб Віктор харчувався в їдальні на тракторній бригаді, але господиня зауважила, що це на іншому боці села, то вона краще сама готуватиме обіди для свого квартиранта. Так Віктор поселився у жінки, яка ласкаво називала його синком.
Чоловік ознайомився з обсягом своєї роботи, і будівництво у колгоспі пішло на лад. Голова колгоспу був задоволений новим працівником.
Якось за вечерею Тетяна Петрівна поцікавилася у Віктора, звідки він і де його батьки. Він відказав, що не знає свого роду-племені, бо виховувався у дитбудинку, а ще повідав про своє життя після дитбудинку. Вислухавши його сповідь, Тетяні Петрівні стало шкода молодика, і вона сказала: "Ти тепер будеш мені за сина, бо в мене своїх діток не було. Я була одна в батьків, то й родичів у мене немає. Тато помер, щойно збудував цей гарний будинок із лампачу. Мама померла нещодавно".

Квартирант погодився, що будинок і справді добротний, от тільки паркан у занедбаному стані. То будучи в райцентрі, замовив новий паркан і залізобетонні стовпчики. Коли привіз будматеріали, сам узявся до зведення паркану. А потім ще й пофарбував із пульвелізатора, щоб було гарніше. Господиня була вдоволена його роботою.
Якось у вихідний за обідом Тетяна Петрівна звернулася до Віктора з проханням, щоб він привіз глини, бо потрібно помазати будинок, в якому понизу відпала замазка. Вислухавши прохання Тетяни Петрівни, Віктор непомітно для себе зауважив:
- Мамо, навіщо вам глина? Краще я привезу цеглу й облицюю будинок, щоб ви не мазали.
Почувши слово "мама", жінка, заплакавши, підійшла до квартиранта й поцілувала його.
- Чому ви плачете, мамо? Невже я вас чимось образив?
- Синку, це я з радощів, адже за все життя мене так ніхто жодного разу не називав. Тепер же, дякуючи Богу, в мене появився синок. А давай я тебе з хорошою жіночкою познайомлю! Можливо, й одружишся…
Тетяна Петрівна розповіла Віктору про Людмилу, яка працює дояркою. Мама від неї відмовилася, щойно народила. Зникла світ за очі і ніколи не з'являлася. Бабуся ж оформила на себе опікунство. Людмила виросла, закінчила ветеринарний технікум і працювала на фермі, бо дуже любила тварин. А ще вона обожнювала квіти, і в них усе подвір'я було засаджено різною квітучою рослинністю, яка буяла з весни до пізньої осені.
А своїх підопічних на фермі любила так, що завжди купувала буханець хліба й ділила між ними. То корівки, побачивши, що їхня годувальниця прийшла на роботу, починали мукати, вітаючись. Від такої ласки вони навіть стали давати більше молока, тож дівчина перетворилася на передову доярку. Інші доярки так їй заздрили, що навіть розпускали плітки, нібито дівчина розводить молоко водою, але перевірка показала, що це не так.
Тетяна Петрівна розповіла, що Люда була одружена. Спочатку жила нормально зі своїм трактористом, але потім чоловік запив, його звільнили з роботи. А якось взимку він напідпитку не зміг дійти додому, впав і замерз на дорозі. Заметіль замела тіло, що його навіть не було видно. Так і пролежав бідолаха до ранку. А вранці, коли грейдером почали розчищати дорогу, тракторист помітив труп. Отак Людмила залишилася сама (бабуся теж уже померла) з двома маленькими діточками, які ходять у дитсадочок. На це Віктор відзначив:
- Це дуже добре, що є дітки. Є ким порадуватися й є про кого піклуватися.
- А ти, синку, сходи на ферму й поглянь на цю красуню!
Той так і зробив. Молодичка йому відразу ж сподобалася. Тоді Тетяна Петрівна пішла до неї і запропонувала познайомити їх із Віктором. Гарний молодик припав Людмилі до вподоби, то він відразу ж запропонував їй руку і серце.
- Але ж у мене двоє дітей! - зауважила жінка.
- Це дуже добре! - відказав Віктор, - їм же потрібен татусь.
Люда обняла кавалера й поцілувала в щічку.
- А де ви будете жити? - поцікавилася у квартиранта Тетяна Петрівна, а почувши, що Віктор збирається перебиратися до Людмили, запропонувала, - живіть краще у нас! Тут усім вистачить місця, а то тебе називатимуть приймаком…
Так і зробили. Відгуляли весілля й перебралися жити до Тетяни Петрівни. Дітки відразу ж стали називати Віктора татом, а він завжди, повертаючись із роботи, частував їх цукерками.
Віктор облицював будинок цеглою, звів літню кухню, гараж, мріючи про автомобіль. Тетяна Петрівна зробила на нього заповіт. За кілька років господиня померла, її поховали з почестями. Людмила продала свій будинок, і подружжя придбало автомобіль ВАЗ-2103.
Діти виросли. Син закінчив у Одесі юридичний інститут, а донька - в Миколаєві медінститут, створили свої сім'ї.
Описуючи ці події, я подумав, як добре, що на світі ще є добрі і чуйні люди!

Оцените материал
(1 Голосовать)
Валерій Машков

м. Бобринець, Кіровоградська обл.

Валерій Машков друкується у газеті "Саквояж" понад 5 років. Був неодноразовим переможцем конкурсу на кращу історію номера.

Другие материалы в этой категории: « Наталчине щастя-нещастя

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Архив публикаций

« Ноябрь 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30      

Надзвичайні події

  • Спалив через телефон
    Спалив через телефон

    Того дня Аліна гуляла набережною в компанії друзів, а після півночі взяла таксі і поїхала додому. О другій ночі ще виходила на зв'язок із друзями, а після того її телефон замовк. Рідні 30-річної жінки втямили, що з Аліною щось сталося

    Подробнее ...
  • Матір на няню не образилася
    Матір на няню не образилася

    Одна знайома розповіла шокуючу історію. Грибники наткнулися в лісі на жінку з двома хлопчиками-близнюками. Причому няня заклеїла 7-річному вихованцю рота скотчем і

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

  • Вбивчий аргумент
    Вбивчий аргумент

    Стою, курю перед під'їздом. Дощ збирається. Бабуся з балкона другого поверху намагається загнати додому онука років 7-8. В хід пішло

    Подробнее ...
  • Навіщо там волосся?
    Навіщо там волосся?

    Приходить співробітниця на роботу й розповідає:
    - Моя чотирирічна донечка побачила мене у ванній й поцікавилася, навіщо у мене волосинки на пісі.

    Подробнее ...
Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+