A+ A A-

Наталчине щастя-нещастя

Під час лікування в неврологічному відділенні я зустріла надзвичайну жінку. Слухаючи її життєву історію, я вирішила з її дозволу відіслати це в редакцію. 

З самого дитинства, поліомієліт пошкодив, вірніше, вразив Наталії праву руку. Рука висіла, мов плітка, і була зовсім не керованою. Наталочка болісно сприйняла свій діагноз, не знала, що буде робити далі, як буде обслуговувати себе однією лівою рукою. а ще вона переживала через те, що ніхто з хлопців тепер не зверне на неї увагу: кому потрібна жінка-каліка? Хто захоче зв'язати свою долю з інвалідом?
Вона і зараз дуже гарна. Уявляю, якою красунею вона була тоді,

коли їй було 17! А яка вона стримана, культурна, добра…
Тоді, в юності, вона вирішила, що буде добре навчатися і обов'язково вступить до вузу. Мріяла бути викладачем англійської мови. Середню школу закінчила з золотою медаллю, вступила до Національного Університету ім. Т. Шевченка й отримала диплом з відзнакою. Наталка повернулася у Кривий Ріг, де на неї чекали батьки, які її дуже підтримували і допомагали. Влаштувалася вона на роботу в Тернівський індустріальний технікум. Викладала англійську мову.
Все було добре, але тільки на перший погляд. Наталці бракувало сім'ї. Мріяла про щасливу дружну родину, про дітей, бо мала вже 32 роки. А хто з жінок у такому віці не хоче вийти заміж?! Але жоден із чоловіків її не помічав. Ночами вона плакала від болю, їй було прикро і сумно. Думала про те, чому саме з нею жартує доля, чому так жорстоко випробує на міцність саме її, красуню-розумницю?
Та ось одного весняного дня до технікуму прийшов працювати викладачем фізичного виховання молодий, стрункий, кароокий красень Ілля. Зустрілися вони під час педагогічної ради. Наталя підвела очі й побачила, що він не слухає декана, а пильно слідкує за нею. Дивиться, як вона швидко пише лівою рукою, щось занотовуючи в щоденник.
Після наради він підійшов до неї і запропонував додому йти разом. Дорогою познайомилися краще. Ілля квартирував у Наталчиних сусідів і з того часу на роботу й з роботи вони ходили разом. Він уже все знав про її долю - сусідка розповіла, а от Наталя про Іллю нічого, майже нічого, не знала.
Через місяць після їхнього знайомства померла мати Наталі, а ще через місяць помер і тато. Їй було дуже важко одній у великому будинку. Ілля все частіше ставав у пригоді: щось підлагодити, прибрати у дворі тощо. А під Новий рік Наталя зізналася Іллі, що вона вагітна. Чоловік зрадів і більше вже нікуди не йшов від неї - жили разом.

Прийшов час, і Наталя народила гарненьку дівчинку, яку назвали Зоряною. Молодій мамі було важко доглядати дівчинку, і вони вирішили, що у декретну відпустку піде Ілля, а Наталочка працюватиме. Так і зробили. Ілля все встигав: і донечку доглядав, і їжу готував, і Наталочку зустрічав із роботи.
Роки промайнули швидко. Зоряна виросла, здобула вищу освіту, вийшла заміж і разом із чоловіком мешкає у далекій Амурської області, в Росії. Залишилися Ілля та Наталя вдвох. Рідні не мають. Живуть одне для одного. Та ось у червні в їхню родину постукало горе. У Наталі Віленівни стався інсульт. Якби ви бачили, як старанно доглядає за нею Ілля Вітольдович: і вмиє, і зачеше, і погодує, і пожартує:
- Знала, люба моя, що робила, коли чоловіка собі на 8 років молодшого обрала. Тепер ось цей факт і має значення. Я ще силу маю, мені всього 70!
Дружина йому вдячно посміхається й закохано дивиться на чоловіка. Ілля обіймав її плечі, цілував її голову, садив в інвалідний візок і віз гуляти парком, котрий був побіля лікарні. Ось таке воно, Наталчине щастя - нещастя…

Оцените материал
(3 голосов)
Лариса Прудка-Косенко

м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

Народилася я 18 березня 1962 року у простій українській родині. Маю дві вищі педагогічні освіти. Довелося працювати вихователем у дитячому садочку, вчителем хімії, географії та народознавства, а також вчителем початкових класів. Згодом «доросла» й до посади методиста відділу освіти.

Дуже люблю поезію, народну українську пісню, квіти. Я можу милуватися квіточками годинами. Відчуваю щиру добру душу людини. Люблю відвертих, чесних, простих трударів. Спілкування з дітками приносить мені справжнє задоволення!

Вже 9 років перебуваю на пенсії за інвалідністю, маю обмеження в пересуванні, але зі мною завжди поруч мій коханий чоловік Микола Андрійович, вірна подруга Ірина, яка мене підтримує, хороші сусіди, колишні колеги, мої учні.

Я дуже щаслива людина, бо доля подарувала мені зустріч і знайомство з «Саквояжем»! Це всенародна газета. Я пишаюся нашою дружбою!

Друкуюся в газеті «Саквояж» з 2015 року.

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Архив публикаций

« Апрель 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30            

Надзвичайні події

  • Відтяв руки, щоб не подала заяву
    Відтяв руки, щоб не подала заяву

    Коли Марічка познайомила батьків зі своїм обранцем, їм відразу не сподобався цей хлопець. Рідні стали відмовляти доньку від шлюбу, але вона сказала, що це чоловік її мрії, і все-таки вийшла заміж за Руслана. У шлюбі молодята прожити сім років,

    Подробнее ...
  • Батько викрав власну доньку
    Батько викрав власну доньку

    Віка і Мирон познайомилися, коли він приїхав у їхнє село відвідати батьків. У Росії в чоловіка була дружина і двоє дітей, але він розлучився. Стали зустрічатися і невдовзі побралися. Чоловік чомусь узяв прізвище дружини.

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

  • Не пердять!
    Не пердять!

    Прийшла до педіатра в дитячу поліклініку з донечкою. Чекаємо черги на прийом до лікаря. Навпроти сидить

    Подробнее ...
  • Бо свідки
    Бо свідки

    Ця подія трапилася в поліцейському відділенні. До начальника поліції зайшли в кабінет дивні люди і сказали, щоб він покаявся.

    Подробнее ...
Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+