A+ A A-

Сироту може образити кожен

Базарний день - дощ почав іти з самого ранку, не іти а лити. Вулиці перетворилися на бурхливі потоки, а базарна площа - на голубе море, бо всі поскупали голубі дощовики, а хто не встиг, той заховався в рядах, оскільки там було укриття. В їх числі була і я. 

Ось до нашого гурту підходить молода жіночка з малюком років трьох на руках. Заплакана, губи розбиті, лице все в синцях, ліве око геть запливло. Продавщиця зразу ж до неї:
- Що, знов Руслан побив?
Жіночка кивнула головою і знов розплакалась.


- Чи в нього немає, де силу діти?! То нехай іде в АТО! Його ж виклали - не пішов, мамка відмазала. Бачте, в нього дитя мале, неначе він до тієї дитини щось докладав. Він же тільки в хату, дитя під стіл лізе з переляку, ти ж уже одну дитину втратила через нього! Та по ньому тюрма плаче. Він думає, як продає шкарпетки та труси, так вважає себе великим підприємцем - засранець. Я ж тобі казала: кинь його і йди! - гнівно вичитувала продавчиня.
- Та куди ж я піду з малою дитиною?
- Та хоч до мене! Он хата батьківська пусткою стоїть. Іди і живи, я з тебе жодної копійки не візьму.
- Він сказав, що як я піду, то знайде мене і взагалі вб'є, - поскаржилася молодичка.
- Чого ж ти не пожалієшся в сільраду, в поліцію?
- В поліції працюють одні його дружки, - каже Людмила (так звали ту молодичку).
- Ти сама, дитино, винна. Була ж у тебе власна хата, - каже продавчиня, - вони ж тебе обдурили. Руслан тебе забрав до себе, казав, що буде на руках носити, а тепер на кулаках носить. На роботу тебе не пустив, щоб господарство гляділа та ще й його матір, якій 55 років, бо вона хвора. А ця хвора за твою хату поїхала на курорт, там одружилася, а через тиждень приїхала - ні грошей, ні чоловіка. Кому така ледацюга потрібна?! Тепер і вона в тебе на шиї сидить. Ось я піду, та видворю її - нехай іде в свою хату! Ну, а за що він тебе побив? - трохи заспокоївшись, запитала вона Люду.
- За вареники.
- За які такі вареники?
- З вишнями, - відповіла Люда. - Прийшов, я поставила борщ - не захотів. Я поставила вареники, а він до мене:
- А мед де?
- Який ще мед? - кажу.

- А у що ж їх мачати? - запитує.
- Та я ж, - кажу, - не знала, пішла б та купила.
- А що ти можеш знати? Як я тебе з бурси взяв?
- А я тобі що на шию не вішалась? - йому відповідаю.
- Ось я тобі увішаю! - і ударив мене в голову. Я впала, а потім став бити ногами, поки я не знепритомніла. Як отямилася, то наді мною стояла свекруха і лила з відра на мене воду.
- Треба, Людо, чоловікові годити, тоді він не буде бити, - стала повчати вона.
- Ах, вона ж гадина! - знов розгнівалася продавчиня. - А вона своєму годила?! Ходив як бомж, робив за себе і за неї й поховала його, як бомжа. Так, Людмило, їдь до мене додому, приїду - розберуся!
Пішла Люда, а продавчиня й каже:
- Оце така жіноча доля, будь вона проклята! Бідна сирота, хто хоче, той і знущається. Напевно, краще б було, якби вона загинула у тій катастрофі!.. Батьки її були моїми сусідами. Крім Людмили в них було ще двоє хлопчиків. І треба ж такому трапитися - всі загинули в ДТП, а Люді було місяць, і її викинуло на узбіччя. Родичів у дівчинки не було, тож попала вона в дитбудинок. Хата стояла, я забирала її на канікули і на свята. Вивчилася на кондитера, вже працювала, та трапилося так, що той варвар її на роботу не пустив…
Дощ урешті стих - усі розійшлись у своїх справах. Через деякий час я знову зустрілася з продавчинею і поцікавилася, як справи у Люди.
- Поки все гаразд, - відказала вона, - свекруха у своїй хаті, а Люду я влаштувала на роботу, сина - в садочок. Руслан же на колінах повзав, щоб я не заявляла в поліцію. Я йому сказала: “Хоч пальцем торкнешся її, загримиш на нари!”
Тоді я кажу:
- А чому він вас слухатиме?
- Бо я депутат на їхній вулиці, - відповіла вона.
Павлина Покришка, с. Новодобрянка, Добровеличківський район

Оцените материал
(2 голосов)
Павлина Покришка

Добровеличківський район, Кіровоградська обл.

Я, Павлина Василівна Покришка, народилася 17 травня 1936 року в с. Новодобрянка Добровеличківського району Кіровоградської області в сільській багатодітній сім’ї. Дітей було 11, я сама найменша. Батьки мої – Василь Агафонович Перехрест і Феодосія Іванівна Перехрест - потомствені хлібороби. Добре пам’ятаю війну 1941-1945 рр. і голод 1947 року. На фронт пішло четверо братів, повернулися двоє, а двоє загинули. Я закінчила у 1955 році 10 класів Липнязької середньої школи, поступила вчитись, та не довелося закінчити навчання. Мама була тяжко хвора, і приїхала в село її доглядати, а потім поховала. У 1958 році вийшла заміж. Разом із чоловіком виховали двох доньок. Батько помер через 6 років після смерті мами. А я так і залишилася працювати в колгоспі. Була і в ланці, і свинаркою, і птахаркою, і секретарем сільської ради, і вчителькою 1-3 класів, бо не було вчительки. Останні роки працювала пасічником. З пасіки вийшла на пенсію. Маю 36 років трудового стажу.

Другие материалы в этой категории: « Загадка однієї любові... Не принесло золото щастя »

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Архив публикаций

« Июнь 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30    

Надзвичайні події

  • 5-річне хлоп’я втопилося в басейні
    5-річне хлоп’я втопилося в басейні

    Допоки матір була в будинку, а батько пішов на город, їхній 2-річний синочок Петрусик (імена змінено) вирішив трішки прогулятися. Перетнув вулицю і потрапив на обійстя сусідів.

    Подробнее ...
  • Велика подорож маленької дитини
    Велика подорож маленької дитини

    Близько 8 ранку Світлана послала свого 5-річного синочка на двір, щоб зібрав яйця в курнику. Артурчик довго не повертався, то жінка стала його шукати й гукати. Дитина не обзивалася. Матір розхвилювалася, адже того дня

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+