A+ A A-

Розлучення на вигідних умовах

Процес розлучення - завжди стрес для подружжя. А от про таке незвичайне судове засідання мені розповіла колишня теща Івана Голуба. Але перед цим процесом було довге життя, у кожного зі своїми радощами і болями.

Настя, Іван і Геннадій дружили з дитинства, як це часто буває. Разом - в школу, разом - зі школи. Хлопці по черзі носили їй портфель. Батьки дівчини, жартуючи, говорили, що в неї два женишка. Жарти жартами, а хлопці дійсно були закохані в Настю.

 

В інститут вони вступали разом: дівчина - за покликанням, бо мріяла про професію учителя, а хлопці, як говорять, за компанію, щоб тільки бути поруч із нею. На третьому курсі Іван покинув інститут. Скоро всі дізналися, що він відкрив власне кафе. Це був 2000-ий рік. Справи в кафе спочатку йшли добре, але наїзди місцевих рекетирів зробили свою справу: Івану довелося віддати їм і кафе, і автомобіль. Добре, що в нього була власна квартира, куди він привів Настю після весілля. Чи кохала чоловіка Настя, вона і сама не знала, а він не давав пилинці впасти на неї.

Пройшло декілька років. Іван відкрив невеликий магазин, де продавав речі, привезені з Китаю. Його справи йшли добре. Грошей подружжю вистачало на безбідне життя. Одна біда - дітей в них не було. З часом Іван усе частіше став приходити додому пізно. А невдовзі перестав давати дружині гроші, мотивуючи тим, що не йде торгівля. На ту пору в моду ввійшло репетиторство, і Настя непогано заробляла на цьому. Але Іван почав брати і ці гроші, запевняючи дружину, що вкладає їх у товар. Вона вірила йому, хоча в неї вже з'явилися перші сумніви.

Настя звільнилася з роботи, де вже заробітну плату не давали кілька місяців. Після закінчення курсів вона працювала кухарем у ресторані. А Іван через великий борг продав свій магазин. Але це була не остання проблема в сім'ї: чоловік втратив цікавість до життя, не хотів влаштовуватися на роботу, цілими днями лежав на дивані, втупившись у стелю. Щоправда, щовечора йшов з дому і надовго.

А якось повернувся додому в поганому гуморі і зважився розповісти дружині правду: він давно грав у карти на гроші. От і програв магазин. А цього вечора програв ще й квартиру. Настя, як завжди, промовчала. Він заснув, а вона зателефонувала до квартирантів, що жили в квартирі її покійної бабусі, яку та подарувала онучці. Настя дала їм тижневий термін, щоб вони звільнили квартиру. Так подружжя переїхало в ту квартиру.

Іван ніколи не цікавився, де працює дружина. Це, звісно, було неприємно Насті, але такої вже вдачі був чоловік. Тим паче, що щодня їхній стіл був наповнений різними смачними стравами, та і компослуги вона сама оплачувала. Йому було так зручно.

І тут Іван дізнався, що його дружина працює в ресторані, власником якого є Геннадій. Іван всіма правдами і неправдами влаштував у ресторан офіціанткою свою далеку родичку, щоб вона шпигувала за його дружиною.

Два місяці по тому Анастасія отримала повістку до суду. Виявляється, Іван подав на розлучення, мотивуючи зрадою дружини. На засіданні суду родичка Івана свідчила, що вона бачила, як Геннадій з Настею зачинялися в його кабінеті на ключ. А виходила жінка звідти зі скуйовдженим волоссям, при цьому поправляючи сукню. Анастасія плакала, запевняючи всіх, що в неї ніколи не було близьких стосунків із Геннадієм. Але і чоловік, і його родичка стояли на своєму.

І тут суддя викликав ще одного свідка: Геннадія. Він не побоявся зізнатися на весь зал, що все життя кохає Настю, що саме через неї в нього не складається особисте життя, його зустрічі з жінками терпіли фіаско. А ще відкрив великий секрет: він позичив чималу суму Іванові, яку той в черговий раз був винен, граючи в карти. Аби віддати цей борг, Іван пообіцяв розлучитися з Настею і добитися поділу квартири.

Коли це почула жінка, вона стала так голосно плакати, ніби за небіжчиком. А потім, заспокоївшись, тихо промовила:

- Ні, моя квартира не ділиться, хоча ми і в шлюбі. Бабуся подарувала мені квартиру ще за життя. Я просто не говорила чоловікові про це.

- Так будь же ти проклята! - вигукнув Іван. - Тепер мене вб'ють, а тобі однаково.

І знову втрутився в розмову Геннадій:

- Шановний суддя, ви бачите, що цей шлюб давно вичерпав себе. Розлучайте їх!

Іван почав протестувати, доводити, що кохає дружину. А Геннадій продовжив:

- Я пропоную тобі, Анастасіє, свою руку і серце. Я дам тобі все, що не зміг дати тобі Іван.

Але Настя не зважала на ці слова, вона була проти розлучення. І знову пролунали слова Геннадія:

- Я прощаю тобі, Іване, борг. Тільки дай Насті стати щасливою!

Іван підбіг до колишнього товариша і, обійнявши його, промовив:

- Я згоден на таких умовах на розлучення.

Суддя не міг зупинити гнівні викрики присутніх у залі, адже вийшло, що Іван фактично продав дружину.

Геннадій з раніше заготовленим перснем став на коліна і попросив Настю стати його дружиною. Вона  гордо подивилася на нього і відповіла згодою. Навіть суддя не стримав сліз, дивлячись на цю сцену. А Настя промовила:

- Геннадію, ти все життя боровся за свою любов до мене. Дякую тобі! Я знаю, що буду за тобою, як за кам'яною стіною…

Геннадій і Настя живуть в парі. З ними живе теща, бо подружжя зайняте на роботі, а вона виховує їхню доньку. Ось іще одна життєва історія зі щасливим кінцем.

Оцените материал
(2 голосов)
Олена Ворона

м. Бобринець, Кіровоградська обл.

Я, Олена Миколаївна Ворона, народилася в селі Шляховому, що на Бобринеччині Кіровоградської області. Дівоче прізвище Корінецька. Це були далекі 50-ті роки минулого століття. У сім років пішла до школи. Спочатку навчалася в Шляхівській початковій школі, потім у Бобринецькій восьмирічній школі №4. Закінчила школу з похвальною грамотою. Ще з дитинства мріяла стати вчителькою і, не зрадивши своїй мрії, вступила на навчання до Олександрійського педучилища. Після його закінчення продовжила навчання в Київському педагогічному інституті на факультеті логопедія. Працювала все життя в рідному місті: в спеціальний школі-інтернаті, у рідній школі №4. Останні роки перед виходом на пенсію працювала в Будинку дитячої творчості на посаді методиста. Нині на заслуженому відпочинку, але працюю соціальним працівником у відділі соціальної реабілітації при районному територіальному центрі. Робота з пенсіонерами дуже захоплює мене, і я створила ветеранський клуб «Надвечір'я" при МВО.
Писати до газет розпочала ще з 70-их років минулого століття. Спочатку це були дописи про проведення масових заходів у школах міста. Потім, спробувавши написати про життя цікавих людей, які проживають поруч, уже не змогла зупинитися. Мої життєві історії друкуються в різних газетах, як от  районна «Честь хлібороба», «Життя. Історії», «Газета для жінок», «Сімейна газета» й інші. Але найбільше реалізувала себе, як автора життєвих історій, в «Саквояжі», з яким співпрацюю з 2007 року. Випустила дві збірки життєвих історій: «Безмежне поле життя. У кожного воно своє» та «Дотик до душі».
Веду активний спосіб життя, депутат міської ради, керівник прес-групи РВО та МВО, керівник ветеранського клубу «Надвечір’я", керівник художньої самодіяльності МВО, солістка РБК, учасниця народного жіночого вокального ансамблю «Росинка» РБК .

Другие материалы в этой категории: « Кохання перемогло Загадка однієї любові... »

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Наши авторы

Архив публикаций

« Июнь 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

Надзвичайні події

  • За публікацію - до суду
    За публікацію - до суду

    Юрій з Яною (імена змінено) не мешкають разом. І, можливо б, між подружжям і не виникало конфліктів, якби не спільна донечка. А так щоразу, як Юрій відвідує доньку, у нього обов'язково виникає

    Подробнее ...
  • Пограбувала грабіжницю
    Пограбувала грабіжницю

    Вирішила донька мене відвезти до лікаря. Обрали день, зібралися, спустилися в метро. Там метушня, товкучка. Тетяна трішки відстала, а я зайшла у вагон, пробившись крізь щільний потік пасажирів,

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+