A+ A A-

Кохання перемогло

Я зараз рідко виходжу на вулицю, бо не можу далеко йти через хвороби. А того дня було прохолодно, і я почувала себе краще. І, слава Богу, бо той день подарував мені цікаву зустріч із колишньою знайомою, з якою ми не бачилися багато років.

Я вийшла з магазину і так зосереджено дивилася за рухом автомобілів на вулиці, що не відразу почула, як мене гукнула перехожа. На третій раз (за її словами) я таки обізвалася. Спочатку я не впізнала цю гарну повновиду жінку, а вже за декілька хвилин ми в затишному кафе, яке розташоване біля магазину, вели розмову. Це була Інна.

Вона родом із того куточка Бобринця, де я жила довгі роки. Її історія схожа на історії багатьох жінок, але я повідаю її вам.

Інна навчалася у випускному класі, коли на танцях познайомилася з двома хлопцями-друзями. Сергій і Сашко дружили з дитинства. Разом пішли навчатися до профтехучилища, опанували професію тракториста. Служили в одній військовій частині. Разом повернулися з армії додому. Їхні батьки так і говорили про них: нерозлийвода. Після знайомства з Інною, вони тепер ходили втрьох. Дівчині подобалися обидва хлопці. Вона бачила, що припала до вподоби і їм, але не могла зробити вибір між ними. Сергій був шляхетним, спокійним, делікатним хлопцем. А Сашко був дуже самовпевненим, грубим у поводженні з людьми, до того ж рудоволосим, що не дуже подобалося дівчині.

Руку і серце друзі запропонували їй одночасно (мабуть, зговорившись). І обидва пообіцяли зробити її найщасливішою в світі дружиною, клялися у вічній вірності. Вона віддала перевагу Сашкові, яскравому, балакучому, тому що він більше подобався дівчатам, ніж його товариш. Після цього Сергій виїхав із міста. А пізніше виявилося, що в Сашка була коханка, розлучена жінка, яка жила по сусідству з його батьками. І хоча він заперечував це, патякали, що вона вагітна від нього. Інна поїхала в Кіровоград, як її не вмовляли батьки. Казали, що в Сашка це тимчасовий зв'язок, який нічого не значить. Але вона не послухала їх. Цього всього ми тоді не знали, це я почула вже нині від Інни.

Тепер дівчина ходила з Сергієм одними вулицями чужого міста, але вони ніколи не бачилися. Сергій нікого не впускав у своє серце: дуже вже він прикипів душею до Інни. Дівчина не відвідувала батьків, щоб не бачити Сашка, та й ще була причина: вона чекала на дитину.

А далі події розвивалися так, як у дешевому серіалі. Сергій працював таксистом. Якось він отримав виклик до пологового будинку. Він уже не раз бачив, як щасливі батьки тримають на руках новонародженого, заздрив їм. Цього разу з пологового будинку вийшла одна мати з дитиною, і більше нікого… Сергій вийшов з автомобіля, щоб допомогти їй нести дитину і обімлів: це була Інна. Через місяць вона з донькою перейшла жити до Сергія.

Пройшли роки. Подружжя придбало в Кіровограді трикімнатну квартиру. Інна працювала в перукарні. Сергій займався підприємництвом. Дітей у них, окрім Каті, більше не було. Але Сергій навіть уявити не міг, як би він ділив свою любов між рідною і чужою дитиною. Він ставився до Каті, як до рідної доньки.

З Сашком він бачився не один раз на вулиці, бо той також проживав у Кіровограді. Але розмов про особисте життя вони ніколи не вели. Та й не було вже між ними тих добрих щирих стосунків, як у молодості.

А Катя у восьмому класі закохалася. Це кохання було у вигляді рудого, високого рідкозубого хлопця Мишка. Він був частим гостем у неї, і хоча батькам юнак не подобався, вони не говорили їй про це. Правда, сподівалися, що це кохання швидко пройде. Але ні, вони серйозно зустрічалися, мріяли поступити в один інститут і одружитися.

А перед випускним вечором Катя повідомила матір, що вони розлучаються навіки, і це після того, як вона зізналася коханому, що вагітна. Розмову матері із донькою випадково підслухав Сергій. І у нього вирвалося: "Це у вас із матір'ю спадкове: яка мати, така й донька. Не думай, що і Катю хтось покличе заміж з дитям, як я тебе…"

Сльози й докори доньки вислуховував він довго. І врешті-решт вона вивідала всю правду. Дівчина зажадала знайомства з рідним батьком. Після декількох зустрічей із ним вона перебралася жити до Сашка. А Інна на знак протесту переїхала від чоловіка на зйомну квартиру. Невдовзі вона подала заяву на розлучення.

Хто його знає, що б трапилося з цією сім'єю, якби біологічний батько не вмовив Катю перервати вагітність. Уже чекаючи на операцію, дівчина зателефонувала Сергію. Через кілька хвилин він був у лікарні. Набивши пику Сашкові, забрав доньку додому. Їдучи в автомобілі поруч із Катрусею, він весь час твердив одну фразу: "Та виховаємо ми дитину самі, виховаємо…" А ввечері після дзвінка Сергія і дружина з валізами повернулася додому.

В очікуванні онука Інна завагітніла. Тепер у них із Сергієм по квартирі ганяють двійко хлопчиків: онук і синочок. А Катя помирилася з Мишком, і вони разом навчаються в університеті.

Ось таку історію повідала мені Інна. Кохання перемогло.

Оцените материал
(1 Голосовать)
Олена Ворона

м. Бобринець, Кіровоградська обл.

Я, Олена Миколаївна Ворона, народилася в селі Шляховому, що на Бобринеччині Кіровоградської області. Дівоче прізвище Корінецька. Це були далекі 50-ті роки минулого століття. У сім років пішла до школи. Спочатку навчалася в Шляхівській початковій школі, потім у Бобринецькій восьмирічній школі №4. Закінчила школу з похвальною грамотою. Ще з дитинства мріяла стати вчителькою і, не зрадивши своїй мрії, вступила на навчання до Олександрійського педучилища. Після його закінчення продовжила навчання в Київському педагогічному інституті на факультеті логопедія. Працювала все життя в рідному місті: в спеціальний школі-інтернаті, у рідній школі №4. Останні роки перед виходом на пенсію працювала в Будинку дитячої творчості на посаді методиста. Нині на заслуженому відпочинку, але працюю соціальним працівником у відділі соціальної реабілітації при районному територіальному центрі. Робота з пенсіонерами дуже захоплює мене, і я створила ветеранський клуб «Надвечір'я" при МВО.
Писати до газет розпочала ще з 70-их років минулого століття. Спочатку це були дописи про проведення масових заходів у школах міста. Потім, спробувавши написати про життя цікавих людей, які проживають поруч, уже не змогла зупинитися. Мої життєві історії друкуються в різних газетах, як от  районна «Честь хлібороба», «Життя. Історії», «Газета для жінок», «Сімейна газета» й інші. Але найбільше реалізувала себе, як автора життєвих історій, в «Саквояжі», з яким співпрацюю з 2007 року. Випустила дві збірки життєвих історій: «Безмежне поле життя. У кожного воно своє» та «Дотик до душі».
Веду активний спосіб життя, депутат міської ради, керівник прес-групи РВО та МВО, керівник ветеранського клубу «Надвечір’я", керівник художньої самодіяльності МВО, солістка РБК, учасниця народного жіночого вокального ансамблю «Росинка» РБК .

Другие материалы в этой категории: « Кохання по Інтернету Розлучення на вигідних умовах »

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Наши авторы

Архив публикаций

« Январь 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31        

Надзвичайні події

  • Батько викрав власну доньку
    Батько викрав власну доньку

    Віка і Мирон познайомилися, коли він приїхав у їхнє село відвідати батьків. У Росії в чоловіка була дружина і двоє дітей, але він розлучився. Стали зустрічатися і невдовзі побралися. Чоловік чомусь узяв прізвище дружини.

    Подробнее ...
  • Хто украв пам'ятник?
    Хто украв пам'ятник?

    Коли колишні учні Тетяни Іванівни помітили, що пам'ятник на її могилі ось-ось розколеться, скинулися грішми і замовили новий. Зібрали понад 10 тисяч гривень. З одного боку вибили

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

  • Подарунок від Діда Мороза
    Подарунок від Діда Мороза

    Наш 3-річний синочок питає в тата:
    - Тату, що мені Дід Мороз подарує на Новий рік?

    Подробнее ...
  • Чи сподобалося?
    Чи сподобалося?

    Мій 4-річний синочок, як і більшість дітлахів його віку, не любить ходити до дитсадка, тож уранці у нас зазвичай плачі й крики. Цей ранок не став виключенням. А ввечері, коли я повернувся додому після роботи,

    Подробнее ...
Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+