A+ A A-

Кохання перемогло

Я зараз рідко виходжу на вулицю, бо не можу далеко йти через хвороби. А того дня було прохолодно, і я почувала себе краще. І, слава Богу, бо той день подарував мені цікаву зустріч із колишньою знайомою, з якою ми не бачилися багато років.

Я вийшла з магазину і так зосереджено дивилася за рухом автомобілів на вулиці, що не відразу почула, як мене гукнула перехожа. На третій раз (за її словами) я таки обізвалася. Спочатку я не впізнала цю гарну повновиду жінку, а вже за декілька хвилин ми в затишному кафе, яке розташоване біля магазину, вели розмову. Це була Інна.

Вона родом із того куточка Бобринця, де я жила довгі роки. Її історія схожа на історії багатьох жінок, але я повідаю її вам.

Інна навчалася у випускному класі, коли на танцях познайомилася з двома хлопцями-друзями. Сергій і Сашко дружили з дитинства. Разом пішли навчатися до профтехучилища, опанували професію тракториста. Служили в одній військовій частині. Разом повернулися з армії додому. Їхні батьки так і говорили про них: нерозлийвода. Після знайомства з Інною, вони тепер ходили втрьох. Дівчині подобалися обидва хлопці. Вона бачила, що припала до вподоби і їм, але не могла зробити вибір між ними. Сергій був шляхетним, спокійним, делікатним хлопцем. А Сашко був дуже самовпевненим, грубим у поводженні з людьми, до того ж рудоволосим, що не дуже подобалося дівчині.

Руку і серце друзі запропонували їй одночасно (мабуть, зговорившись). І обидва пообіцяли зробити її найщасливішою в світі дружиною, клялися у вічній вірності. Вона віддала перевагу Сашкові, яскравому, балакучому, тому що він більше подобався дівчатам, ніж його товариш. Після цього Сергій виїхав із міста. А пізніше виявилося, що в Сашка була коханка, розлучена жінка, яка жила по сусідству з його батьками. І хоча він заперечував це, патякали, що вона вагітна від нього. Інна поїхала в Кіровоград, як її не вмовляли батьки. Казали, що в Сашка це тимчасовий зв'язок, який нічого не значить. Але вона не послухала їх. Цього всього ми тоді не знали, це я почула вже нині від Інни.

Тепер дівчина ходила з Сергієм одними вулицями чужого міста, але вони ніколи не бачилися. Сергій нікого не впускав у своє серце: дуже вже він прикипів душею до Інни. Дівчина не відвідувала батьків, щоб не бачити Сашка, та й ще була причина: вона чекала на дитину.

А далі події розвивалися так, як у дешевому серіалі. Сергій працював таксистом. Якось він отримав виклик до пологового будинку. Він уже не раз бачив, як щасливі батьки тримають на руках новонародженого, заздрив їм. Цього разу з пологового будинку вийшла одна мати з дитиною, і більше нікого… Сергій вийшов з автомобіля, щоб допомогти їй нести дитину і обімлів: це була Інна. Через місяць вона з донькою перейшла жити до Сергія.

Пройшли роки. Подружжя придбало в Кіровограді трикімнатну квартиру. Інна працювала в перукарні. Сергій займався підприємництвом. Дітей у них, окрім Каті, більше не було. Але Сергій навіть уявити не міг, як би він ділив свою любов між рідною і чужою дитиною. Він ставився до Каті, як до рідної доньки.

З Сашком він бачився не один раз на вулиці, бо той також проживав у Кіровограді. Але розмов про особисте життя вони ніколи не вели. Та й не було вже між ними тих добрих щирих стосунків, як у молодості.

А Катя у восьмому класі закохалася. Це кохання було у вигляді рудого, високого рідкозубого хлопця Мишка. Він був частим гостем у неї, і хоча батькам юнак не подобався, вони не говорили їй про це. Правда, сподівалися, що це кохання швидко пройде. Але ні, вони серйозно зустрічалися, мріяли поступити в один інститут і одружитися.

А перед випускним вечором Катя повідомила матір, що вони розлучаються навіки, і це після того, як вона зізналася коханому, що вагітна. Розмову матері із донькою випадково підслухав Сергій. І у нього вирвалося: "Це у вас із матір'ю спадкове: яка мати, така й донька. Не думай, що і Катю хтось покличе заміж з дитям, як я тебе…"

Сльози й докори доньки вислуховував він довго. І врешті-решт вона вивідала всю правду. Дівчина зажадала знайомства з рідним батьком. Після декількох зустрічей із ним вона перебралася жити до Сашка. А Інна на знак протесту переїхала від чоловіка на зйомну квартиру. Невдовзі вона подала заяву на розлучення.

Хто його знає, що б трапилося з цією сім'єю, якби біологічний батько не вмовив Катю перервати вагітність. Уже чекаючи на операцію, дівчина зателефонувала Сергію. Через кілька хвилин він був у лікарні. Набивши пику Сашкові, забрав доньку додому. Їдучи в автомобілі поруч із Катрусею, він весь час твердив одну фразу: "Та виховаємо ми дитину самі, виховаємо…" А ввечері після дзвінка Сергія і дружина з валізами повернулася додому.

В очікуванні онука Інна завагітніла. Тепер у них із Сергієм по квартирі ганяють двійко хлопчиків: онук і синочок. А Катя помирилася з Мишком, і вони разом навчаються в університеті.

Ось таку історію повідала мені Інна. Кохання перемогло.

Оцените материал
(1 Голосовать)
Олена Ворона

м. Бобринець, Кіровоградська обл.

Я, Олена Миколаївна Ворона, народилася в селі Шляховому, що на Бобринеччині Кіровоградської області. Дівоче прізвище Корінецька. Це були далекі 50-ті роки минулого століття. У сім років пішла до школи. Спочатку навчалася в Шляхівській початковій школі, потім у Бобринецькій восьмирічній школі №4. Закінчила школу з похвальною грамотою. Ще з дитинства мріяла стати вчителькою і, не зрадивши своїй мрії, вступила на навчання до Олександрійського педучилища. Після його закінчення продовжила навчання в Київському педагогічному інституті на факультеті логопедія. Працювала все життя в рідному місті: в спеціальний школі-інтернаті, у рідній школі №4. Останні роки перед виходом на пенсію працювала в Будинку дитячої творчості на посаді методиста. Нині на заслуженому відпочинку, але працюю соціальним працівником у відділі соціальної реабілітації при районному територіальному центрі. Робота з пенсіонерами дуже захоплює мене, і я створила ветеранський клуб «Надвечір'я" при МВО.
Писати до газет розпочала ще з 70-их років минулого століття. Спочатку це були дописи про проведення масових заходів у школах міста. Потім, спробувавши написати про життя цікавих людей, які проживають поруч, уже не змогла зупинитися. Мої життєві історії друкуються в різних газетах, як от  районна «Честь хлібороба», «Життя. Історії», «Газета для жінок», «Сімейна газета» й інші. Але найбільше реалізувала себе, як автора життєвих історій, в «Саквояжі», з яким співпрацюю з 2007 року. Випустила дві збірки життєвих історій: «Безмежне поле життя. У кожного воно своє» та «Дотик до душі».
Веду активний спосіб життя, депутат міської ради, керівник прес-групи РВО та МВО, керівник ветеранського клубу «Надвечір’я", керівник художньої самодіяльності МВО, солістка РБК, учасниця народного жіночого вокального ансамблю «Росинка» РБК .

Другие материалы в этой категории: « Кохання по Інтернету Розлучення на вигідних умовах »

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Архив публикаций

« Апрель 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30            

Надзвичайні події

  • Відтяв руки, щоб не подала заяву
    Відтяв руки, щоб не подала заяву

    Коли Марічка познайомила батьків зі своїм обранцем, їм відразу не сподобався цей хлопець. Рідні стали відмовляти доньку від шлюбу, але вона сказала, що це чоловік її мрії, і все-таки вийшла заміж за Руслана. У шлюбі молодята прожити сім років,

    Подробнее ...
  • Батько викрав власну доньку
    Батько викрав власну доньку

    Віка і Мирон познайомилися, коли він приїхав у їхнє село відвідати батьків. У Росії в чоловіка була дружина і двоє дітей, але він розлучився. Стали зустрічатися і невдовзі побралися. Чоловік чомусь узяв прізвище дружини.

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

  • Не пердять!
    Не пердять!

    Прийшла до педіатра в дитячу поліклініку з донечкою. Чекаємо черги на прийом до лікаря. Навпроти сидить

    Подробнее ...
  • Бо свідки
    Бо свідки

    Ця подія трапилася в поліцейському відділенні. До начальника поліції зайшли в кабінет дивні люди і сказали, щоб він покаявся.

    Подробнее ...
Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+