A+ A A-

Кохання по Інтернету

Щочетверга я простую на пошту, де на мене вже чекає свіжий випуск "Саквояжа" в абонентській скриньці. Беру з собою окуляри, бо не витримую відстані у 5 хвилин і відразу ж починаю переглядати газету, присівши на лавку.

А цього разу обидві лавочки були зайняті бабусями, що торгували овочами й фруктами, то я перейшла дорогу і на площі Попова сіла на лавку поряд із гарною юнкою. Одна не сідаю, бо чоловіки в таких випадках думають, що прийшла знайомитися.

Я їм відповідаю: "Мужчино, я вам 100 лєт не нужна!" "Та чого ви так?!" - ніяковіє черговий кавалер. Але ж якщо я скажу навпаки, то він образиться на мене.

Дівчина навіть не помітила моєї присутності, бо була заглиблена у планшет. Я переглянула газету і стала роздивлятися незнайомку. Вона була не худенька, світло-русяве волосся не фарбоване. Видно, що сільська, але з заможної родини, бо поряд ще лежала крута мобілка, і вбрана вона була в дорогий одяг.

Коли врешті дівчина відволіклася від Інтернету і побачила, що поруч із нею сиджу я, ми розговорилися.

Софійка родом із Запорізької області, а в Олександрію приїхала поступати в медучилище, а згодом планує вивчитися на гінеколога. Житиме у своєї рідної тітки. Юнка стала із захопленням розповідати мені:

- Я познайомилася з таким гарним хлопцем! А які подарунки він мені дарує! І букети щоразу нові!

- А ти можеш показати хоч один із тих подарунків?

- Звичайно! - і стала показувати світлини на телефоні - парфуми в коробочці, цукерки, кольє, букети квітів.

- І це все є у тебе вдома?

- Та ні ж бо! Це все на моїй сторінці в Інтернеті.

Отак бідна дівчина задурена віртуальною реальністю, адже отого всього перерахованого насправді ж не існує.

- А звідки ж він? - цікавлюся.

- З Олександрії, - сказала і показала мені фото хлопця в білому костюмі на тлі чорної автівки і навпаки - в чорному костюмі біля білого автомобіля.

Для мене це просто було як кіно.

- А ви з ним зустрічалися? Чи хоча б по телефону спілкувалися?

- А навіщо мені той телефон? - відказала Софійка піднесеним голосом і продовжила розповідати, який він хороший і які гарні подарунки дарує.

Я придивилася пильніше - дівчина начебто нормальна, не обкурена, не наколота. Та і тітку її я трішки знаю. Вона мешкає у трикімнатній квартирі, дітей не має, весь час роз'їжджає по курортах і в закордонні подорожі.

Я пильніше придивилася до світлин омріяного моєю новою знайомою парубка. Скільки тієї Олександрії! Але його я ніколи не зустрічала. Можливо, він зовсім не з нашого міста.

Як можна закохатися по Інтернету? Дівчина, розумниця, закінчила школу з золотою медаллю, а вірить у віртуальне кохання?! Не розумію, як таке може бути? Адже вона його ніколи не бачила і навіть голосу його не чула, але з таким піднесенням розповідає про нього. Та це ж просто мильна булька, нуль! Хіба таке буває, щоб від неіснуючого літати в хмарах?

Любі читачі, пишу вам я знову,

Так дивує вже мене знайомство молоді по-новому.

Це дівчисько каже, що "мій кавалер для мене ніщо не шкодує,

Дорогі подарунки й квіти різні

він мені дарує".

А послухавши її, мені цікавіше стало:

То що я від Аркаші менше

подарунків мала?

Ну, й питаю я її: "Покажи хоч штучку!

Ось у мене подарунки -

серги, на пальчику каблучка…"

То, як ви думаєте, вона показала?

Та ні! Розповіла, що всі подарунки

На своїй сторінці в Інтернеті мала.

Так хотілось, щоб Софійка мене таки почула

І не через Інтернет, а наживо

Знайомство з хлопцем щоб вона відчула!..

Последнее изменение Суббота, 15 Октябрь 2016 18:34
Оцените материал
(5 голосов)
Марія Скічко

м. Олександрія, Кіровоградська обл.

Довелося мені брати участь у двох дійствах - виступати в юнацькій бібліотеці ім. Гагаріна перед учнями  8-11 класів і у реабілітаційному закладі перед інвалідами-візочниками. Звичайно, я прочитала не по одному, а по кілька своїх віршів, і вибрала їх так, щоб у всіх них звучало слово "Саквояж". А потім ще й запитувала: "А хто із вас передплачує цю газету?" То дітки якось промовчали, а от серед інвалідів звелося кілька рук. Гадаю, що після моєї реклами передплатників, а, може, й дописувачів у "Саквояжа" додасться.

Друкується в газеті "Саквояж" з 2008 року.

Другие материалы в этой категории: « Довга дорога до щастя Кохання перемогло »

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Архив публикаций

« Октябрь 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          

Надзвичайні події

  • 5-річне хлоп’я втопилося в басейні
    5-річне хлоп’я втопилося в басейні

    Допоки матір була в будинку, а батько пішов на город, їхній 2-річний синочок Петрусик (імена змінено) вирішив трішки прогулятися. Перетнув вулицю і потрапив на обійстя сусідів.

    Подробнее ...
  • Велика подорож маленької дитини
    Велика подорож маленької дитини

    Близько 8 ранку Світлана послала свого 5-річного синочка на двір, щоб зібрав яйця в курнику. Артурчик довго не повертався, то жінка стала його шукати й гукати. Дитина не обзивалася. Матір розхвилювалася, адже того дня

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

  • Зранку був легковик
    Зранку був легковик

    Приїхали відвідати бабусю донька з зятем й онукою. Погостювали кілька днів і стали збиратися додому в місто. Зять Діма вкладає у багажник коляску, дитячі речі, а теща підкладає ще й гостинці:

    Подробнее ...
  • Скоро ж зустрінетеся...
    Скоро ж зустрінетеся...

    Мені було 4 роки, коли помер мій дідусь. Я, звісно, була маленька і не розуміла всієї скорботи моменту. Весело стрибала довкола

    Подробнее ...
Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+