A+ A A-

На уламках щастя

Ланковій Наталі заздрили всі дівчата, адже на неї накинув оком бригадир Микола, який вважався першим красенем на селі.

Наталя не могла повірити у своє щастя і не розуміла, за що їй дістався найкращий парубок на світі, адже вона хоча й була молодою і стрункою, але ж не красунею! От від її кращої подруги Марини й справді очей не можна відвести, але ж вибір хлопця випав саме на неї, на Наталю!

 

Парочка закоханих всюди ходила разом, тримаючись за руки й викликаючи усмішки в односельців - у кого добрі, а в кого й заздрісні. Та закохані на це не зважали, а восени зіграли весілля, на якому гуляло все село.

Почалися будні, але для Наталі кожен день був неначе свято. Вона не могла нарадітися своєму чоловікові - такий він ладний та роботящий. Молодята спочатку звели гарний будинок, потім їхня родина поповнилася спочатку синочком Сашком, а через деякий час і донечкою Марічкою. Інакше як Сонечком і Рибкою Микола свою дружину не називав. А вона й рада старатися - прала, готувала, прибирала, щоб усе у них було гаразд.

Та така ідилія тривала лише кілька років, а потім Миколу неначе підмінили. Першим тривожним дзвіночком стало його звернення до дружини: "Гей, ти, а йди-но сюди!" Наталя хоч і була вражена такими словами, але не знайшла, що сказати у відповідь, то й промовчала. Відтоді грубощі з боку чоловіка тільки ширилися. Він гримав на жінку навіть без будь-якого приводу, а згодом узагалі перебрався з сімейного ліжка спати у літню кухню.

Наталя не знала, що й робити і врешті вирішила викликати благовірного на відверту розмову. Та задушевної бесіди не вийшло. Микола послав її на три букви і пішов із двору. Жінці не залишалося нічого іншого, як потайки піти за ним слідом. Ховаючись за деревами і кущами, вона побачила, що чоловік сковзнув під покривом ночі до Марининого двору. Наталя почала себе заспокоювати, можливо, тій знадобилася чоловіча допомога, живе ж бо сама, та невдовзі із сараю, де заховалися перелюбці, почулися охи-ахи й зізнання в коханні.

Наталя не змогла далі слухати подібне і впала на землю, мов підкошена. Отямилася й побачила над собою схилені постаті - чоловіка й коханки. Лише тепер до неї повернувся голос, і жінка стала стидати коханців, та Микола не дав їй висловитися до кінця, заходившись лупцювати. Марина мовчки спостерігала за екзекуцією і не перепиняла його.

Урешті Наталя вирвалася з непривітних обіймів чоловіка і кинулася додому, зачинившись у будинку зсередини. Невдовзі притюпав і Микола, став ломитися у двері і кричати, що він більше не кохає дружину. Тепер його серцю мила Марина.

Уранці, коли пристрасті трішки вляглися, чоловік сповістив Наталі, що нічого у своєму житті змінювати не збирається. З сім'ї не піде, від дітей не відмовлятиметься, але й з Мариною продовжуватиме зустрічатися.

Наталя не знайшла що сказати у відповідь. Спочатку хотіла вигнати невірного чоловіка в три шиї, але подумала, що в селі без чоловіка дуже тяжко, та і дітям потрібен батько, адже вони його так люблять. То й змирилася зі своєю долею. Тим паче, сподіваючись, що згодом стосунки в коханців зведуться нанівець, й чоловік повернеться в сім'ю повністю.

Але час минав, а на краще нічого не змінювалося. Микола щовечора йшов до Марини, вже не криючись від дружини. Жінці краялося серце, але вона нічого не могла вдіяти. Без чоловічої ласки стала сохнути на очах. Вона не посміхалася, сил щось робити в неї теж не було. В домі стало брудно, діти ходили в невипраному і невипрасуваному одязі, часто-густо навіть не було що попоїсти - перебивалися сухом'яткою.

Микола лаяв дружину, але вона не могла зробити над собою зусиль, щоб щось змінити, блукала по дому, немов сновида. До тями її привела випадково підслухана розмова. Микола говорив дітям, що їхня матуся тяжко захворіла і потребує тривалого лікування, а обіди їм тепер готуватиме тітка Марина.

Наталя неначе прокинулася. Кинулася на кухню, схопила ніж і побігла до будинку суперниці. Марина, побачивши на порозі колишню найкращу подругу, розплилася в посмішці:

- Ну, що, подруго, тепер тебе закриють у психуш…

Та договорити не встигла, бо зойкнула від болю - це ніж у Наталиних руках уп'явся їй у живіт. Марина повільно опустилася на підлогу, прикриваючи руками рану, з якої струмком била кров.

Наталія вийшла на вулицю і закричала:

- Люди, я убила її!

Селянам, що збіглися на цей крик, нічого не треба було пояснювати, адже давно спостерігали за місцевою санта-барбарою, засуджуючи Марину і співчуваючи Наталі.

На суді свідки були всіляко на боці підсудної. Говорили навіть, що Марина зналася з чорними силами і приворожила Миколу, забравши його у дружини й дітей. Тож убивця відбулася мінімальним терміном, та й той відбула тільки до половини - її випустили за хорошу поведінку по УДО.

Вона повернулася в село, виховувала своїх дітей, а про Миколу, який після кривавих розбірок утік в місто, намагалася не згадувати. Та ані щастя, ані радощів життя Наталя більше не зазнала, виконуючи по інерції всю необхідну роботу. 

Оцените материал
(4 голосов)
Вікторія Токар

м. Бориспіль, Київська обл.

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Наши авторы

Архив публикаций

« Январь 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31        

Надзвичайні події

  • Батько викрав власну доньку
    Батько викрав власну доньку

    Віка і Мирон познайомилися, коли він приїхав у їхнє село відвідати батьків. У Росії в чоловіка була дружина і двоє дітей, але він розлучився. Стали зустрічатися і невдовзі побралися. Чоловік чомусь узяв прізвище дружини.

    Подробнее ...
  • Хто украв пам'ятник?
    Хто украв пам'ятник?

    Коли колишні учні Тетяни Іванівни помітили, що пам'ятник на її могилі ось-ось розколеться, скинулися грішми і замовили новий. Зібрали понад 10 тисяч гривень. З одного боку вибили

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

  • Подарунок від Діда Мороза
    Подарунок від Діда Мороза

    Наш 3-річний синочок питає в тата:
    - Тату, що мені Дід Мороз подарує на Новий рік?

    Подробнее ...
  • Чи сподобалося?
    Чи сподобалося?

    Мій 4-річний синочок, як і більшість дітлахів його віку, не любить ходити до дитсадка, тож уранці у нас зазвичай плачі й крики. Цей ранок не став виключенням. А ввечері, коли я повернувся додому після роботи,

    Подробнее ...
Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+