A+ A A-

Як донька стала невісткою

Якось я вирішив поїхати до Москви в гості до рідного брата. У Знам'янці взяв квиток у купейний вагон і став чекати відправлення потяга. У купе зайшла жінка років 50-ти, з якою ми майже всю дорогу їхали удвох.
Я дістав "Саквояжі" і став читати. Моя попутниця поцікавилася, що це за газета, мовляв, раніше була тільки "Правда". Я їй розповів, що дуже цікаве видання, в якому друкується тільки правда з життя людей, різні історії та бувальщини.


-Я думаю, що і вам сподобається ця газета, - сказав я, простягнувши їй примірник.
Ми занурилися у читання. Згодом жіночка підсумувала, що газета, дійсно чудова і вирішила розповісти мені історію з життя однієї сім'ї. Я уважно слухав, намагаючись не пропустити жодного слова.
Жила одна родина - мирно, дружно, у любові. Народилася в них донечка, яку назвали Любою. Та коли дівчинці виповнилася півтора рочки, трапилася біда - татусь тяжко захворів і помер. Так дівчинка залишилася одна з мамою.
Люба зростала, практично не хворіючи. Мама віддала її до дитсадка, а вдома сама вчила доньку читати і писати, тож коли дитина пішла до першого класу, то гарно навчалася, була чи не найкращою ученицею в класі.
Коли навчалася в 10 класі, на міській новорічній ялинці Люба познайомилася з Миколою і закохалася в нього з першого погляду. Він теж був десятикласником, тільки навчався в іншій школі. Вони почали зустрічатися - ходили разом у кіно, на танці, а 1 травня між ними сталася близькість.
За деякий час юнка відчула, що вагітна. Це її шокувало, оскільки коханий говорив: "Щойно закінчимо школу і станемо студентами, то відразу ж відгуляємо весілля. Будемо жити разом і навчатися". Але дізнавшись про вагітність, Микола відразу після отримання атестату кудись зник, і Люба його більше ніколи не бачила.
Так і жила з мамою, частенько навідуючись у Кіровоград до маминої рідної сестри в гості, де її дуже добре приймали. Любу сильно тривожило те, що вона поки що не готова стати матір'ю. До того ж її мама вже старенька, потребує догляду.
Коли настав час народжувати, дівчина поїхала до обласного центру і народила дитину в четвертій лікарні. Там її і залишила, виправдовуючи свій вчинок тим, що не зможе одночасно доглядати і за матір'ю, і за донечкою.
Повернувшись додому, сповістила матері, що народила мертву дитину. Життя тривало. Мама тяжко хворіла і врешті померла.
Люба залишилася в будинку сама. Довелося їй влаштуватися дояркою в колгоспі, щоб якось виживати. І хоча зарплата у неї була чимала, вона не розкошувала, а складала копієчку до копієчки.
Її мучило сумління, що вона відмовилася від своєї донечки. Вона навіть зверталася у лікарню, щоб дізнатися про долю своєї дитини і, можливо, забрати її, але там сказали, що дівчинка померла. Тільки тоді вона трішки заспокоїлася.
Через деякий час Люба продала будинок і переїхала жити до Олександрії, де придбала собі інше житло. Оскільки давно мріяла бути вчителем, то поступила до Олександрійського педагогічного училища.
Згодом познайомилася з хлопцем, якого звали Володею. Вони почали зустрічатися, хоча ці зустрічі ніколи не були довгими - кавалер весь час кудись поспішав. Якось він сказав Любі:
- Я тебе дуже кохаю і запропонував би тобі одружитися, але чи погодишся ти?
- Чому б ні? - відказала здивовано дівчина.
Тоді Володимир розповів їй всю правду про себе. Він - круглий сирота. Батьків не має, а сам виховувався у дитбудинку. Після закінчення школи поступив до Кіровоградського будівельного технікуму, а по закінченні його направили на роботу до Олександрії, де мав відпрацювати 3 роки. Тут він влаштувався працювати виконробом у будівельну організацію, а мешкав у гуртожитку.
Познайомився з місцевою дівчиною, а коли вони побралися, то перейшов жити до її батьків у невеличкий будинок. Було хоч і тіснувато, та що поробиш? Згодом керівництво виділило йому 2-кімнатну квартиру - ось такий подарунок на весілля
Молодята перебралися жити туди. Володимир працював виконробом, а після роботи ходив ще й на шабашки (наймався облицьовувати будинки цеглою), тож заробляв непогано. Дружина, як кажуть, ні в чому не нуждалася і ніде не працювала. Вона народила синочка і доглядала за ним.
Хлопчик підростав, і молодій мамі ставало дедалі скучнішим жити. Володимир цілими днями пропадав на роботі, ще й після роботи працював, а його дружина тим часом почала вживати оковиту і вести розгульний спосіб життя. Вона стала надовго зникати з дому, навіть на вихідні десь пропадала. Її не було ні вдень, ні вночі.
Володимира це бентежило. Добре, хоч сусідка допомагала глядіти дитину. Коли вона вселялася у квартиру поруч, Володя безкоштовно поклеїв їй шпалери, відтоді вони подружилися і допомагали одне одному. Врешті чоловік не витримав і подав на розлучення. Його дружину позбавили батьківських прав, і вони з синочком залишилися удвох. Добре, хоч сусідка продовжувала йому допомагати.
Вислухавши сповідь коханого, Люба промовила:
- Я подумаю, а під час наступного побачення дам тобі відповідь…
Володимир ніяк не міг дочекатися цієї зустрічі. Йому здавалося, що стрілка на годиннику завмерла. Люба ж вирішила відповісти згодою, адже свою дитину колись залишила, не змогла їй дати ради, то хоч із чужою дитиною надолужить і віддасть їй усе тепло своєї душі. Вона так і не розповіла нареченому, що відмовилася від своєї новонародженої дитини, тримала це в таємниці.
Синок Володі відразу ж почав її називати мамою, адже свою рідну маму він навіть не пам'ятав, бо був тоді малесеньким. Люба полюбила хлопчика і доглядала за ним, як за рідним сином. Згодом вона всиновила Сергійка. Хлопчик ходив до дитсадка, потім пішов до школи. Люба закінчила училище і пішла працювати вчителькою молодших класів. Жили вони мирно і дружно, а Сергійкова мати жодного разу не з'явилася, щоб відвідати сина. Десь виїхали і її батьки, то онуком не цікавилися. Люба народила Володимиру донечку. Вони мешкали у квартирі Володимира, яку після розпаду СРСР приватизували, а свій будинок Люба продала.
Сергійко закінчив школу, технікум механізації і влаштувався на станцію техобслуговування легкових автомобілів. Познайомився з дівчиною, і вони почали зустрічатися. Через деякий час хлопець запропонував Світлані руку і серце. Дівчина відповіла згодою, і він вирішив познайомити її зі своїми батьками. Коли Люба побачила наречену свого сина, їй видалося, що Світлана схожа на неї, от тільки жінка була білявкою, а майбутня невістка - чорнява. Стали домовлятися про весілля.
Світлана розповіла, що вона сирота, батьків у неї немає і виховувалася вона у дитбудинку. Її усиновила молода родина. Спочатку все було гаразд, але згодом прийомні батьки почали зловживати алкоголем, втратили роботу, почали займатися крадіжками і їх засудили за пограбування магазину на 5 років, а Світлана знову повернулася до дитбудинку. Після закінчення школи, вона закінчила кооперативний технікум і влаштувалася працювати продавцем у магазин. Своїх прийомних батьків вона більше ніколи не бачила.
Під час розмови Люба сумно поглядала на Світлану, а потім поцікавилася, коли у неї День народження. Коли дівчина відповіла, жінка зашарілася - саме цього дня вона народила свою донечку. Виходить, лікарі обманули її, і дівчинка вижила. Люба була в шоці. Ось тільки чому дівчина чорнявка? Світлана прояснила ситуацію, розповівши, що вона перефарбувала волосся, оскільки їй більше подобається темне, а не світле.
Зіграли гарне весілля, подарувавши молодятам автомобіль ВАЗ-03. Сергій зі Світланою поселилися разом із батьками нареченого. Люба полюбила дівчину і ставилася до неї, як до рідної доньки, але вона так і не зізналася, що невісткою стала її кровна донька.
Слухаючи розповідь жінки, в мене склалося враження, що вона розповіла історію свого життя, оскільки дуже детально окреслила всі подробиці.

Последнее изменение Пятница, 22 Июль 2016 21:14
Оцените материал
(3 голосов)
Валерій Машков

м. Бобринець, Кіровоградська обл.

Валерій Машков друкується у газеті "Саквояж" понад 5 років. Був неодноразовим переможцем конкурсу на кращу історію номера.

Другие материалы в этой категории: « Він насправді існує Повернення після зради »

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Архив публикаций

« Апрель 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30            

Надзвичайні події

  • Відтяв руки, щоб не подала заяву
    Відтяв руки, щоб не подала заяву

    Коли Марічка познайомила батьків зі своїм обранцем, їм відразу не сподобався цей хлопець. Рідні стали відмовляти доньку від шлюбу, але вона сказала, що це чоловік її мрії, і все-таки вийшла заміж за Руслана. У шлюбі молодята прожити сім років,

    Подробнее ...
  • Батько викрав власну доньку
    Батько викрав власну доньку

    Віка і Мирон познайомилися, коли він приїхав у їхнє село відвідати батьків. У Росії в чоловіка була дружина і двоє дітей, але він розлучився. Стали зустрічатися і невдовзі побралися. Чоловік чомусь узяв прізвище дружини.

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

  • Не пердять!
    Не пердять!

    Прийшла до педіатра в дитячу поліклініку з донечкою. Чекаємо черги на прийом до лікаря. Навпроти сидить

    Подробнее ...
  • Бо свідки
    Бо свідки

    Ця подія трапилася в поліцейському відділенні. До начальника поліції зайшли в кабінет дивні люди і сказали, щоб він покаявся.

    Подробнее ...
Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+