A+ A A-

Невигадані (273)

33-ій рік не забуть повік...

Щотижня намагалася розпочати писати про ті страшні роки - зупинялася. Боляче навіть згадати, що перенесли наші люди у ті жахливі 1932-1933 роки.

Хоча вже це й історична минувшина, та вона живе у пам'яті очевидців, жагучим болем відгукується у їхніх скронях. Звісно, про ті роки я знаю з публікацій, книг та розповідей своїх рідних, які жили у ті страшні роки.
Я вже писала про те, що з сім'ї моєї бабусі вижили лише троє - сама бабуся та її дві донечки:

Подробнее ...

Не перевелися ще добрі люди

Своїх батьків Віктор не знав, навіть ніколи не бачив. У школі навчався дуже добре, майже на відмінно, поведінка була зразкова. У вчителів він був прикладом для інших. 

Він заздрив іншим дітям, які мали батьків. Особливо, коли у святкові дні вони виходили на парад, і деякі діти хвалилися, що їм на свято тато чи мама купили новий костюм чи взуття. А йому теж дуже кортіло відчути батьківське тепло, але хлопчику ніколи не довелося вжити слів: тато і мама. Особливо Вітя заздрив дітям, яких усиновляли. Йому теж хотілося потрапити в родину, але цього так і не сталося.
В дитячому будинку на території будували спортивний зал, хлопчині сподобалася будівельна робота. Він у вільний час після уроків бігав

Подробнее ...

Наталчине щастя-нещастя

Під час лікування в неврологічному відділенні я зустріла надзвичайну жінку. Слухаючи її життєву історію, я вирішила з її дозволу відіслати це в редакцію. 

З самого дитинства, поліомієліт пошкодив, вірніше, вразив Наталії праву руку. Рука висіла, мов плітка, і була зовсім не керованою. Наталочка болісно сприйняла свій діагноз, не знала, що буде робити далі, як буде обслуговувати себе однією лівою рукою. а ще вона переживала через те, що ніхто з хлопців тепер не зверне на неї увагу: кому потрібна жінка-каліка? Хто захоче зв'язати свою долю з інвалідом?
Вона і зараз дуже гарна. Уявляю, якою красунею вона була тоді,

Подробнее ...

Мама - не та, що народила…

Іноді буває так, що чужа жінка стає ближчою і ріднішою, ніж рідна матір.

У нашому селі жила сім'я віруючих. Іван Герасимчук працював сільським священиком у селі Шилівці Хотинського району. Його дружина Надія ніде не працювала. Матушка, так називали її в селі, виховувала дітей (а їх було троє: двоє синів і донька), займалася господарством. Чоловік був постійно зайнятий службою: хто хрестився, хто одружувався, хто на сповідь приходив… Все інше було на плечах матушки, вона була справжньою берегинею родини, щоправда, дуже сильно любила своїх дітей і неправильно виховувала - усі вони виросли

Подробнее ...

А вища сила над нами таки є…

Доля… Хоча і говорять, що ми - господарі цієї примхливої пані, але це цілковита неправда. Доля господарює над нами, і змінити її дуже тяжко. Від неї не втечеш. Але доля часто карає людей за їхні вчинки. Ось історії, які підтверджують це.

Історія перша
1965 рік. Галина і Микола вступили до Олександрійського педучилища. Познайомилися вони на першій лінійці, присвяченій початку нового навчального року. Микола вступив на відділ виробничого навчання, Галина - на вчителя молодших класів. Дівчина була низького зросту, худенька, непоказна, ще й до того ж носила окуляри, які були схожі на лінзи. Але саме її обрав хлопець з-поміж інших дівчат. А він був красень із красенів!

Подробнее ...

Не принесло золото щастя

Цю історію простого сільського чоловіка, який надіявся на чудодійну силу золота, мені повідав його онук Олексій, з яким я познайомилася в обласному кардіоцентрі. Петро Якович родом з 1891 року. Його маленька батьківщина - Харківська губернія. Коли йому виповнилося 20 років, він пішов служити до царської армії. Хлопець жив у великій, дружній сім'ї, де, крім нього, було ще семеро братів і одна сестра. Всі вони закінчили по три класи церковно-приходської школи. Тож, коли військова комісія перевірила Петра на грамотність, то його відразу ж "оприділили" (як він говорив) денщиком до офіцера. 

Подробнее ...

Сироту може образити кожен

Базарний день - дощ почав іти з самого ранку, не іти а лити. Вулиці перетворилися на бурхливі потоки, а базарна площа - на голубе море, бо всі поскупали голубі дощовики, а хто не встиг, той заховався в рядах, оскільки там було укриття. В їх числі була і я. 

Ось до нашого гурту підходить молода жіночка з малюком років трьох на руках. Заплакана, губи розбиті, лице все в синцях, ліве око геть запливло. Продавщиця зразу ж до неї:
- Що, знов Руслан побив?
Жіночка кивнула головою і знов розплакалась.

Подробнее ...

Загадка однієї любові...

Хочу повідати історію почуттів одного свого знайомого. Дивні якісь були у нього почуття, ніби і щирий, і розумний, і сміливий, і знаючий, і великих вершин добився у своєму житті, а от справжньої любові так і не спізнав. Чомусь кохання не принесло йому справжнього щастя.

Олексій був старшим від мене на рік, а дівчина, яку він кохав, на рік молодша. Не зумів він знайти стежку до серця Віри. На той час любов не вимірювалася інтимними стосунками. Навпаки, дівчата зберігали цноту для того єдиного, про якого мріяли, та й хлопці розуміли дівчат і не намагалися звабити до інтимних стосунків. Якщо молоді люди були закохані, то ждали своїх майбутніх половинок, доки ті закінчать навчання або відслужать в армії.

Подробнее ...

Розлучення на вигідних умовах

Процес розлучення - завжди стрес для подружжя. А от про таке незвичайне судове засідання мені розповіла колишня теща Івана Голуба. Але перед цим процесом було довге життя, у кожного зі своїми радощами і болями.

Настя, Іван і Геннадій дружили з дитинства, як це часто буває. Разом - в школу, разом - зі школи. Хлопці по черзі носили їй портфель. Батьки дівчини, жартуючи, говорили, що в неї два женишка. Жарти жартами, а хлопці дійсно були закохані в Настю.

Подробнее ...

Кохання перемогло

Я зараз рідко виходжу на вулицю, бо не можу далеко йти через хвороби. А того дня було прохолодно, і я почувала себе краще. І, слава Богу, бо той день подарував мені цікаву зустріч із колишньою знайомою, з якою ми не бачилися багато років.

Я вийшла з магазину і так зосереджено дивилася за рухом автомобілів на вулиці, що не відразу почула, як мене гукнула перехожа. На третій раз (за її словами) я таки обізвалася. Спочатку я не впізнала цю гарну повновиду жінку, а вже за декілька хвилин ми в затишному кафе, яке розташоване біля магазину, вели розмову. Це була Інна.

Подробнее ...
Подписаться на этот канал RSS

Наши авторы

Архив публикаций

« Декабрь 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

Надзвичайні події

  • Хто украв пам'ятник?
    Хто украв пам'ятник?

    Коли колишні учні Тетяни Іванівни помітили, що пам'ятник на її могилі ось-ось розколеться, скинулися грішми і замовили новий. Зібрали понад 10 тисяч гривень. З одного боку вибили

    Подробнее ...
  • Спалив через телефон
    Спалив через телефон

    Того дня Аліна гуляла набережною в компанії друзів, а після півночі взяла таксі і поїхала додому. О другій ночі ще виходила на зв'язок із друзями, а після того її телефон замовк. Рідні 30-річної жінки втямили, що з Аліною щось сталося

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

  • Які ще бобренята?
    Які ще бобренята?

    Стою в черзі біля каси. За мною матір із донькою років шести. Жінка сплескує в долоні: "Яйця забули купити! - і звертається до доньки, - збігай, хутчіш принеси!"

    Подробнее ...
  • З якої розпочати?
    З якої розпочати?

    Телефоную увечері до свого товариша, щоб перекинутися парою слівців. Відчуваю з його голосу, що він якийсь не такий, задумливий, чи що, цікавлюся,

    Подробнее ...
Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+