A+ A A-

Спочатку годував, потім убив

Село Велика Дрюкова на початку сімдесятих років розпалося. Майже всі люди роз'їхалися з нього. Село знаходилося за дванадцять кілометрів від Бобринця, але земля там була родюча, то містяни й брали там землю під городи.
Ділянку взяв собі й Дмитро. З часом зробив дачу, завів господарство: корову, кіз, гусей. В чоловіка був свій тракторець, яким він обробляв свою ділянку. Іноді до нього зверталися люди, щоб він зорав і заборонував їхні городи. За роботу розраховувалися горілкою і закускою. З часом село заросло чагарником, по якому не можна було пройти. Щоб дружина не лаялася, Дмитро після вживання горілки

закуску, яка залишалася, викидав у чагарник.
Одного разу, коли він викинув у кущі хліб, помітив там великого темно-сірого вовка. Велетень з'їв хліб, і Дмитро став його підгодовувати. Поряд було сусіднє село, де люди тримали корів, а молоко здавали на заготівельну машину. Коли Дмитро йшов через балку, щоб здати молоко, завжди помічав неподалік у чагарнику вовка. Спочатку він його не боявся, думав, що той їсть зайців і фазанів, тож їжі йому не бракує.
Але одного разу (а це було ввечері) до нього прийшов сусід за ключем, бо в нього зламалася машина. Коли гість повертався до своєї машини, то помітив, що за ним йде вовк, в якого світяться очі. Чоловік витягнув із кишені запальничку і став нею клацати, перелякався на смерть і до Дмитра більше не навідувався, бо боявся.
Згодом жінка з сусіднього села теж помітила, що з очерету визирає вовк. Вона кинула той бідончик і стала кричати:
- Не їж мене, я вже стара!
Більше здавати молоко вона не приходила.
З часом і Дмитро став боятися вовка. А коли під Новий рік помітив неподалік від дачі залишки шкіри свого Шарика, то злякався не на жарт, і повідомив про хижака мисливцям. Була зима. Мисливці приїхали й побачили вовчі сліди й наказали Дмитру розкидати довкола приманки для тварини. Зробили засідку. Чекати довелося довго. Вовк з'явився лише на другу добу. Відчувши засідку, кинувся навтьоки, але всі шляхи йому було відрізано. Коли його застрелили і зважили, то тварина важила аж 80 кілограмів. Люди полегшено зітхнули - боятися більше було нікого.
Микола Томіленко, м. Бобринець

Оцените материал
(0 голосов)
Микола Томіленко

м. Бобринець, Кіровоградська обл.

Я, Микола Томіленко, народився 9 лютого 1957 року в селі Садове Бобринецького району. З 1957 року батьки переїхали в Бобринець, то з того часу і мешкаю в райцентрі.

Кілька років тому потрапила мені до рук газета "Саквояж" і дуже сподобалася своїми цікавими житейськими історіями. І ось уже третій рік пішов, як я передплачую це видання. А згодом вирішив стати ще й дописувачем.

Друкується в газеті "Саквояж" з 2014 року.

Другие материалы в этой категории: « Гуска, що вміла рахувати

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Архив публикаций

« Ноябрь 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30    

Надзвичайні події

  • За що облили кислотою?
    За що облили кислотою?

    51-річний італієць, який два роки поспіль мешкає в Білгород-Дністровському на Одещині, повертався увечері додому, коли до нього підскочив незнайомець і облив кислотою. Джованні зміг

    Подробнее ...
  • Щоб не зґвалтували…
    Щоб не зґвалтували…

    Десь прочитав таку цікавинку. Одна жіночка панічно боялася, що її зґвалтують і щоб уникнути подібної неприємності, вдалася до хитрощів. Придбала в секс-шопі штучну вагіну і нап’ялювала її на себе кожного разу, як виходила з дому. Її прикид виглядав так:

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+