A+ A A-

Вуйко Микола й інопланетяни

Відпустка… В розумінні кожної людини - це відпочинок. Хто на море їде, хто за кордон махне, хто всю відпустку на дачі проведе. А я свою відпустку завжди проводжу в Карпатах. Повітря напоєне запахом квітів, а гриби, а ягоди!
Щоб зробити запас на зиму, я відправляюсь на 2-3 дні в гори. Ночую в хатині, де живуть лісоруби. Після ситної вечері з пляшкою горілки, якою я частую лісорубів, починаються безконечні їх розповіді. Здебільшого, це бувальщини. Найбільше за всіх їх знає вуйко Микола Бойко, який все життя проробив лісорубом.

Хоча він уже на пенсії, але продовжує "валити" ліс. Коли вуйко Микола починає розповідати, всі замовкають і з задоволенням слухають, він розповідає на місцевому діалекті, тому всі його оповідки стають ще більш цікавішими. Так було й цього разу.
- От лишень послухайте, яка зі мною одного разу сталася пригода. Було то в ті часи, коли з магазинів пропала горілка, і людям давали її по талонах по дві пляшки на брата на місяць. Та що то тих дві пляшки! Треба було шукати якийсь вихід. І почали тоді люди гнати самогонку. Було страшно, бо наскочить міліція і враз оштрафує, то ми брали на тачку апарат, брагу і їхали у гори. Там десь знаходили місце коло струмка, розводили вогонь, і процес ішов.
Одного разу, коли була тепла ніч, і брага викисла, поклав я все, що треба, і поїхав у гори. Там у мене було файне місце біля самої води, багато дров і вогню, а головне, з села не видно. Запалив я вогонь поставив апарат і через деякий час з трубки почало капати. Коли в бутель набралося трохи тої води свяченої, налив собі шкалик і випив, первак був вогненний, аж дух перехопило. Дістав із сумки хліб зі смальцем, закусив, і так мені стало добре, що вже й співати захотілося.
Але мушу мовчати, а як хтось з села вчує і заявить у сільраду чи в міліцію?! Люди є всякі. А самогон робив своє. Спочатку співати хотілося, а потім на сон потягнуло. Не встиг повіки стулити, як тут щось блиснуло, ніби зварка. Протер очі, бачу: все на місці, самогон капає, небо злите зірками. Звідки ж блискавка взялася? Адже мені щось очі засліпило! Казав би, п'яний, так ні, випив тільки одну чарчину. Думаю, трохи пройдусь, та й дров заодно назбираю. Нагнувся раз за дровами, другий, а на третій піднімаюсь, бачу: стоять переді мною двоє. "Ну, - думаю, - попався: міліція!"
Придивився. Ні, не міліція, і взагалі на людей не схожі. Зростом, як мій онук Місько, що до шостого класу ходить, голова, як той котелок, що варимо їжу, а очі, як лампа сотка, і самі зелені, немов жаби. Стою, мовчу, бо мову відібрало. Вони самі до мене заговорили, і так по культурному, ніби вони з міста, але як говорять, то руками розмахують, очима кліпають, а писків узагалі не відкривають. "Ми, - кажуть, - як ваші космонавти і прилетіли до вас подивитись, яке на Землі життя. Дивилися з космосу, але трапилася аварія, тому і сіли". "Ага, - думаю собі, - то ви мене так осліпили!" А вони, як ті ворожки, я подумав, а вони вже все знають. "Вибачайте, - кажуть, - що ми своїм космічним кораблем осліпили вас! Чи не могли би ви нам дати отої рідини, що у вас у бутлі (а там вже половина слоїка накапала), бо нам треба протерти запасну деталь до корабля".
Думаю: вам дай, а ви у міліцію, а вони мені кажуть зразу ж, що до міліції не підуть, бо їх слухати ніхто не буде. А прилетіли вони з якоїсь альми… - вуйко чухає потилицю і ніяк не може згадати.
- Може, Альфи? - підказую я старому.
- Так, так, Альфи! І ще кажуть одне слово, але ніяк у пам'яті не тримається.
- Центаври, - знову підказую я.
- Так, так, цинтари, - згадав урешті Вуйко. - Беріть, кажуть, те, що у вас у бутелі, і ходіть за нами!
Перейшли ми за горбок, і я ледь бутель із рук не випустив від побаченого. Стоїть на трьох стовпах розміром, як двоповерхова хата, формою, як тарілка. Пішли вони до неї, а мені наказали чекати. Довго чекав. "Ну, - думаю, - забрали в мене півбутля і немає, це все, і ніякого розрахунку!" Я тільки це подумав, а вони вже йдуть і кажуть: "Вибачайте нас і беріть цей апарат, він трохи кращий за ваш".
А апарат такий легкий і блискучий, як його на вогонь ставити? Згорить до дідька! Та астронавти мене втішають. Кажуть, що вогню взагалі не треба, лише поставити бутель, натиснути на кнопку, і все. Коли інопланетяни полетіли, я ще якісь дві години гнав самогонку, потім заховав у землю новий апарат і поїхав додому.
Жінка почала сварити мене за те, що я розлив півтори літри самогону (бо так я їй пояснив його нестачу), але про те, що було, ані чирк-чирк.
Через два тижні, коли брага була готова, пішов я на своє місце, викопав той апарат, залив брагу, натиснув на кнопку. Чекаю. Сиджу біля вогню, та й думаю: "І коли ж вона закапає, щоб попробувати?" Глянув на бутель, а він майже повний. Через пару хвилин він був повний по вінця. Поставив другий. Самогон, як сльоза, спробував, міцний, аж дух сперло, і так мені у голову стукнуло, що відключився.
Просинаюся вже перед ранком, а коло апарата повна бутель, такої ж чистої і міцної самогонки, як і перша, це ж буде дев'ять-десять літрів горілки! "Ага, - кажу собі, - жінка знає, скільки з браги виходить, дам їй стільки, скільки завжди давав, а решта моє…" Так відтоді і повелося.
А якось перебували ми в горах, пішли сильні дощі. Вода була така, що змила всі мости. Ми тиждень пробули у горах. А коли врешті повернулися додому, я зразу ж побіг на своє місце, але там усе було рівно. Вода все змила й апарат я не знайшов.
- Файний був апарат, - підсумував вуйко Микола, - і по його щоці покотилася сльоза.

Последнее изменение Вторник, 17 Февраль 2015 09:42
Оцените материал
(6 голосов)
Ярослав Кухтин

Івано-Франківська обл.

Друкується в газеті "Саквояж" з 2015 року.

Другие материалы в этой категории: « Віщі сни Стьопи Небіжчик повернув сережку »

1 Комментарий

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Архив публикаций

« Ноябрь 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30      

Надзвичайні події

  • Спалив через телефон
    Спалив через телефон

    Того дня Аліна гуляла набережною в компанії друзів, а після півночі взяла таксі і поїхала додому. О другій ночі ще виходила на зв'язок із друзями, а після того її телефон замовк. Рідні 30-річної жінки втямили, що з Аліною щось сталося

    Подробнее ...
  • Матір на няню не образилася
    Матір на няню не образилася

    Одна знайома розповіла шокуючу історію. Грибники наткнулися в лісі на жінку з двома хлопчиками-близнюками. Причому няня заклеїла 7-річному вихованцю рота скотчем і

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

  • Навіщо там волосся?
    Навіщо там волосся?

    Приходить співробітниця на роботу й розповідає:
    - Моя чотирирічна донечка побачила мене у ванній й поцікавилася, навіщо у мене волосинки на пісі.

    Подробнее ...
  • А він не відпустив...
    А він не відпустив...

    Сусід за стіною своєю грою на скрипці зовсім доконав сімейну пару. Ніякі прохання не діють - скрипаль продовжує пиляти етюди.

    Подробнее ...
Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+