A+ A A-

Вижили завдяки посилці з буряком

На дворі 1932 рік. Зима. В Устинівці Кіровоградської області, де ми тоді жили, на вулицях немає людей. Холод та страшний голод згріб у свої безжалісні обійми жителів Устинівки, не жаліючи ні стариків, ні дітей, не даючи надії на виживання.

Тільки тим робітникам та службовцям, без яких не могла обійтись держава, видавали продуктову картку на кожен місяць окремо. По ній у спецмагазинах на кожен день строго по нормі можна було придбати якісь продукти.
В ті часи сім'ї були багатодітними, в кожній родині налічувалося по 10-12 дітей, так що в такій сім'ї могла вижити тільки одна людина. Почалося масове вимирання людей. Кожен ранок заїжджають безтаркою до кожного двору двоє санітарів та питають: "Мертві є?" Якщо є, то грузять на безтарку і їдуть далі. Якщо ніхто не одзивається, то заходять у хати та шукають мерців.
Діло доходило до канібалізму. Наша сім'я складалася з п'яти душ: батько, мати та троє дітей. Батько працював на пошті, і жили ми в хаті поруч із поштою. Старшій Каті було 9 років, Ліді - 4, мені - один рік. Одного разу Ліду неподалік від хати гукнув якийсь чоловік, котрий знаходився біля розваленої хати, і почав заманювати її туди цукеркою. Ліда на все життя запам'ятала, що поруч із хатою був колодязь, обшитий дошками, а за ним ховався ще якийсь дядько. Сестра перелякалась й почала тікати, а назустріч їй уже бігла з криком перелякана мама. Чоловіки зразу ж зникли в паростях чагарнику.
На мене ставки, що виживу, ніякої не було. Я лежав опухлий, уже не плакав, не просив їсти, ні на що не реагував. Батьки зводили себе до нестями. Один-єдиний синок і того не могли врятувати. За 18 кілометрів від Устинівки є село Тельман, там жили батьки моїх батьків, то одного разу хтось звідти повідомив, якщо ми в змозі дібратися до Тельмана, то нас спасуть від голоду.
В ту пору брат мами Савелій служив у армії в Москві, він-то й вислав батькам посилку з буряками. Не довго думаючи, мама оділа дівчаток, мене нерухомого взяла на руки і пішли в бік Тельмана (батько на той час лежав у лікарні). Не пройшли і півдороги, як мамі стало зле, руки німіли, ноги відказувались йти, все частіше зупинялася мати. Сіла на сніг, не випускаючи мене з рук, та все тормошила, щоб не закривав очі, боялась, щоб не помер. Не дійшла…
Впала на сніг, не дійшовши до крайньої хати, єдине, що сказала: "Катю! Поклич людей…" Селяни під руки привели її до хати, згодом прибігли і батьки мами та відвели її до оселі. Взялися за мене. Потроху, по півчайної ложечки давали мені буряковий сік і, слава Богу, вижив! Так врятувалася наша сім'я від голоду.
Цю історію я неодноразово чув від сестри Ліди. Та ось років 6 тому ми поїхала в с. Тельман, заїхали на кладовище пом'янути рідню, в зворотному напрямку заїхали в Устинівку, знайшли стару пошту, а поруч і хату, де всі ми пухли від голоду. Зайшли до оселі - наплакалися.
Там в нестатках проживає якась молода сім'я з двома дітками. Вони казали, що в цій хаті ніхто довго не живе, бо не приносить ця хата щастя, і вони теж зібралися кидати цю хату. Підійшли і до колодязя - того, куди заманювали Ліду канібали. Одні розвалини та зарослі чагарнику.
Багато тоді вмерло людей. Є ще серед живих люди, які на собі перенесли це горе.
P.S. Ліди вже немає з нами три роки, а Катерини - 7 років.
На фото: Ліда біля хати, де ми голодували: продуктова картка.

Последнее изменение Пятница, 25 Март 2016 21:29
Оцените материал
(3 голосов)
Анатолій Вутянов

м. Бобринець, Кіровоградська обл.

Друкується в газеті "Саквояж" з 2015 року

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Наши авторы

Архив публикаций

« Сентябрь 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

Надзвичайні події

  • 5-річне хлоп’я втопилося в басейні
    5-річне хлоп’я втопилося в басейні

    Допоки матір була в будинку, а батько пішов на город, їхній 2-річний синочок Петрусик (імена змінено) вирішив трішки прогулятися. Перетнув вулицю і потрапив на обійстя сусідів.

    Подробнее ...
  • Велика подорож маленької дитини
    Велика подорож маленької дитини

    Близько 8 ранку Світлана послала свого 5-річного синочка на двір, щоб зібрав яйця в курнику. Артурчик довго не повертався, то жінка стала його шукати й гукати. Дитина не обзивалася. Матір розхвилювалася, адже того дня

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+