A+ A A-

Голодні (11)

Врятував від голодної смерті

Жила сім'я Кирила і Ганни неподалік від Хмелівського лісу. В ті 29-34-ті тяжкі роки люди виживали, хто як міг - голод, холод. В цій родині, як розповідав мій дід, було шестеро дітей, вони мали пару коней. Кирило вдень обробляв поля, а ввечері, поки зовсім не стане темно, косив понад лісом траву. Вдень діти сушили її, перевертаючи, й складали в копиці. Як стемніє, Кирило перевозив суху траву додому, бо вночі її могли і викрасти.

Подробнее ...

Вижили завдяки посилці з буряком

На дворі 1932 рік. Зима. В Устинівці Кіровоградської області, де ми тоді жили, на вулицях немає людей. Холод та страшний голод згріб у свої безжалісні обійми жителів Устинівки, не жаліючи ні стариків, ні дітей, не даючи надії на виживання.

Подробнее ...

Забив дитину на смерть через колоски

Це трапилось у той страшний 1933 рік. Коло нас по сусідству жив чоловік, якого звали Іван Крупка з дружиною Дунею, а за їхньою хатою жили люди на прізвище Хрей. У них була дівчинка Галя, їй теж було 5 років, як і мені. Вона кожного дня приходила до мене гуляти. Як прийде, то мене гукають, щоб я виходила. Іграшок у нас ніяких не було, і ми на пісочку будували собі хатки, дворики і так розважались.

Подробнее ...

Поласувала отруєним зерном

Це було у той голодний 1933-ій. Ми з мамою були у радгоспі Кобиляки. Мама там працювала, і їй давали їсти ранком і вечором мисочку супу без хліба, а в обід до супу давали ще й 100 грамів хліба. Мені тоді було 5 років, то ми ту їжу їли удвох із мамою, але завжди були голодні і я, і вона. Я ходила по буряках, рвала листочки, які були не гіркі та їла. А одного разу я йшла мимо комори, в якій була пшениця, і побачила,

Подробнее ...

Після НЕПу настав голодомор

Володимир Ілліч Ленін і НЕП нерозривно пов'язані й залишили добру згадку про ті часи. Лютнева і Жовтнева революції, громадянська війна, інтервенція західних країн, голодомор виснажили нашу країну. Потребувалося мудре рішення, щоб підняти країну з руїн. НЕП був саме тим важелем - земля була віддана селянам, фабрики і заводи - робітникам.

Мій батько одержав 4,5 десятини землі (одна десятина - 109,254 сотки). На той час в господарстві була одна кобила, однорічна корівка та з десяток курей. Батько в обробці землі об'єднався зі своїм кумом Герасимом, котрий теж мав 4,5 десятини землі й одну конячку. Склавшись, купили однолеміховий плуг і невеличку борону й почали обробляти землю. Засіяли озимою пшеницею, урожай видався на славу.

Подробнее ...

Друга похоронка

Це було в 1933 році. Моїй мамі старший брат Степан подарував хату, а сам із сім'єю, тікаючи від голоду, виїхав у Маньчжурію. Біля хати був город 60 соток, в кінці городу невеликий обрив, далі аж до річки велика левада, де сіяли коноплі. Мочили їх у річці, потім тіпали, пряли і ткали полотно.

Половина городу, тобто 30 соток, було відведено під садок: один ряд - різні сливи, абрикоси, а решта вишні, які виросли високі й рясно родили.

Подробнее ...

Мама боялася про це розповідати

Прочитала в "Саквояжі" спогади жертви Голодомору: Велика трагедія знаходить відгуки в серцях людей, які пережили лихоліття.

Моя покійна мама-сирітка також його пережила. Бувало, я питаю її, чи були в неї братики і сестри, а вона нічого не розповідає, тільки плаче і просить, щоб я її про це не питала, бо їй дуже боляче згадувати. А ще казала, що про це не можна говорити, бо засудять. Та усе ж потроху розповіла.

Було їхній сім'ї восьмеро дівчат. Мама була найменша. Жили вони тоді на Київщині. В часи голодомору спочатку померли батьки, а потім старші сестри, а вона пішла з дому по людях,

Подробнее ...

Пам'ять болить і ниє…

Як сиві Дніпрові води, збігають літа, нанизуючись у десятиліття, століття. А рани не зарубцювались, ниють, болять, кровоточать… Більш ніж півстоліття відділяє тих, хто живе нині, від страшних днів голодомору 33-го і років репресій. Слово моїй односельчанці, яка, на жаль, уже пішла в небуття, Химі Яківні Кулик (Нерознан), 1916 року народження:
- Ой, Боже ж мій, як тяжко згадувати той проклятий 33-ій! Люди падали, як мухи. Кидали їх на грабарки і везли до ями або до рову. Перевертали грабарку й їхали знову в село по мертвих.

Подробнее ...

Як люди пережили голод

Мій татусь у роки голодомору якраз мешкав у місті, тому нічого ніколи про голод не розповідав, а от мамі довелося тяжко - вона жила з батьками, братами і сестрами в селі і ковтнула того лиха вдосталь.

Рятувалися тоді, хто як може. Одна сім'я вижила завдяки тому, що неподалік їхнього дому був скотомогильник, куди викидали померлих коней. От вони і харчувалися тим м'ясом. Хоч і ризикували заразитися якоюсь болячкою, але відчуття голоду було набагато сильніше за відчуття страху перед хворобою.

Старша сестра моєї мами Ольга разом із мамою пекли маторженики - до лободи додавали трішки борошна і виходили такі собі коржики. Хоч і несмачні, та все ж трохи притупляли відчуття голоду. Потім усім членам родини виділялося по 5-6 штук. Це була норма на добу - хоч за раз усе з'їж, хоч діли трапезу на частини. Кожен ховав свої маторженики від інших,

Подробнее ...

Так само перекотиполе плентало

Цю історію, коли я була ще зовсім малою, розповіла мені моя бабуся Анна Іванівна Вдовиченко, нині вона вже покійна, а мешкала за життя у сусідньому селі Гольма.

Оксана з Іваном побралися не тому, що їм так захотілося, не тому, що так треба, й навіть не через кохання. А побралися через нужду та бідноту. Та й навіть не побралися, а зійшлися до однієї ще вцілілої хатини, й сидять собі. Разом таки легше. Разом таки веселіше. Сутужно, а ніхто й не перечить. Та все ніби легше. Бодай порадитися та слово мовити, або й просто помовчати, та й то легше разом.

Зійшлися та й, як кажуть, ґаздують. Аби було ще чим, то були б перші ґазди на селі, а так ні туди, ані сюди, та все ж! Їх уже не одне, а двоє. Та й діточок на обох теж двоє. В Оксани син, а в Івана - донька Марися - гарненька, біленька, тільки вже занадто худенька. Хоча й Андрійко не такий гладкий, як хотілося б. Та що вдієш: голод - не тітка. А якщо голод загальний

Подробнее ...
Подписаться на этот канал RSS

Архив публикаций

« Октябрь 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          

Надзвичайні події

  • 5-річне хлоп’я втопилося в басейні
    5-річне хлоп’я втопилося в басейні

    Допоки матір була в будинку, а батько пішов на город, їхній 2-річний синочок Петрусик (імена змінено) вирішив трішки прогулятися. Перетнув вулицю і потрапив на обійстя сусідів.

    Подробнее ...
  • Велика подорож маленької дитини
    Велика подорож маленької дитини

    Близько 8 ранку Світлана послала свого 5-річного синочка на двір, щоб зібрав яйця в курнику. Артурчик довго не повертався, то жінка стала його шукати й гукати. Дитина не обзивалася. Матір розхвилювалася, адже того дня

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

  • Зранку був легковик
    Зранку був легковик

    Приїхали відвідати бабусю донька з зятем й онукою. Погостювали кілька днів і стали збиратися додому в місто. Зять Діма вкладає у багажник коляску, дитячі речі, а теща підкладає ще й гостинці:

    Подробнее ...
  • Скоро ж зустрінетеся...
    Скоро ж зустрінетеся...

    Мені було 4 роки, коли помер мій дідусь. Я, звісно, була маленька і не розуміла всієї скорботи моменту. Весело стрибала довкола

    Подробнее ...
Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+