A+ A A-

Голодні (11)

Врятував від голодної смерті

Жила сім'я Кирила і Ганни неподалік від Хмелівського лісу. В ті 29-34-ті тяжкі роки люди виживали, хто як міг - голод, холод. В цій родині, як розповідав мій дід, було шестеро дітей, вони мали пару коней. Кирило вдень обробляв поля, а ввечері, поки зовсім не стане темно, косив понад лісом траву. Вдень діти сушили її, перевертаючи, й складали в копиці. Як стемніє, Кирило перевозив суху траву додому, бо вночі її могли і викрасти.

Подробнее ...

Вижили завдяки посилці з буряком

На дворі 1932 рік. Зима. В Устинівці Кіровоградської області, де ми тоді жили, на вулицях немає людей. Холод та страшний голод згріб у свої безжалісні обійми жителів Устинівки, не жаліючи ні стариків, ні дітей, не даючи надії на виживання.

Подробнее ...

Забив дитину на смерть через колоски

Це трапилось у той страшний 1933 рік. Коло нас по сусідству жив чоловік, якого звали Іван Крупка з дружиною Дунею, а за їхньою хатою жили люди на прізвище Хрей. У них була дівчинка Галя, їй теж було 5 років, як і мені. Вона кожного дня приходила до мене гуляти. Як прийде, то мене гукають, щоб я виходила. Іграшок у нас ніяких не було, і ми на пісочку будували собі хатки, дворики і так розважались.

Подробнее ...

Поласувала отруєним зерном

Це було у той голодний 1933-ій. Ми з мамою були у радгоспі Кобиляки. Мама там працювала, і їй давали їсти ранком і вечором мисочку супу без хліба, а в обід до супу давали ще й 100 грамів хліба. Мені тоді було 5 років, то ми ту їжу їли удвох із мамою, але завжди були голодні і я, і вона. Я ходила по буряках, рвала листочки, які були не гіркі та їла. А одного разу я йшла мимо комори, в якій була пшениця, і побачила,

Подробнее ...

Після НЕПу настав голодомор

Володимир Ілліч Ленін і НЕП нерозривно пов'язані й залишили добру згадку про ті часи. Лютнева і Жовтнева революції, громадянська війна, інтервенція західних країн, голодомор виснажили нашу країну. Потребувалося мудре рішення, щоб підняти країну з руїн. НЕП був саме тим важелем - земля була віддана селянам, фабрики і заводи - робітникам.

Мій батько одержав 4,5 десятини землі (одна десятина - 109,254 сотки). На той час в господарстві була одна кобила, однорічна корівка та з десяток курей. Батько в обробці землі об'єднався зі своїм кумом Герасимом, котрий теж мав 4,5 десятини землі й одну конячку. Склавшись, купили однолеміховий плуг і невеличку борону й почали обробляти землю. Засіяли озимою пшеницею, урожай видався на славу.

Подробнее ...

Друга похоронка

Це було в 1933 році. Моїй мамі старший брат Степан подарував хату, а сам із сім'єю, тікаючи від голоду, виїхав у Маньчжурію. Біля хати був город 60 соток, в кінці городу невеликий обрив, далі аж до річки велика левада, де сіяли коноплі. Мочили їх у річці, потім тіпали, пряли і ткали полотно.

Половина городу, тобто 30 соток, було відведено під садок: один ряд - різні сливи, абрикоси, а решта вишні, які виросли високі й рясно родили.

Подробнее ...

Мама боялася про це розповідати

Прочитала в "Саквояжі" спогади жертви Голодомору: Велика трагедія знаходить відгуки в серцях людей, які пережили лихоліття.

Моя покійна мама-сирітка також його пережила. Бувало, я питаю її, чи були в неї братики і сестри, а вона нічого не розповідає, тільки плаче і просить, щоб я її про це не питала, бо їй дуже боляче згадувати. А ще казала, що про це не можна говорити, бо засудять. Та усе ж потроху розповіла.

Було їхній сім'ї восьмеро дівчат. Мама була найменша. Жили вони тоді на Київщині. В часи голодомору спочатку померли батьки, а потім старші сестри, а вона пішла з дому по людях,

Подробнее ...

Пам'ять болить і ниє…

Як сиві Дніпрові води, збігають літа, нанизуючись у десятиліття, століття. А рани не зарубцювались, ниють, болять, кровоточать… Більш ніж півстоліття відділяє тих, хто живе нині, від страшних днів голодомору 33-го і років репресій. Слово моїй односельчанці, яка, на жаль, уже пішла в небуття, Химі Яківні Кулик (Нерознан), 1916 року народження:
- Ой, Боже ж мій, як тяжко згадувати той проклятий 33-ій! Люди падали, як мухи. Кидали їх на грабарки і везли до ями або до рову. Перевертали грабарку й їхали знову в село по мертвих.

Подробнее ...

Як люди пережили голод

Мій татусь у роки голодомору якраз мешкав у місті, тому нічого ніколи про голод не розповідав, а от мамі довелося тяжко - вона жила з батьками, братами і сестрами в селі і ковтнула того лиха вдосталь.

Рятувалися тоді, хто як може. Одна сім'я вижила завдяки тому, що неподалік їхнього дому був скотомогильник, куди викидали померлих коней. От вони і харчувалися тим м'ясом. Хоч і ризикували заразитися якоюсь болячкою, але відчуття голоду було набагато сильніше за відчуття страху перед хворобою.

Старша сестра моєї мами Ольга разом із мамою пекли маторженики - до лободи додавали трішки борошна і виходили такі собі коржики. Хоч і несмачні, та все ж трохи притупляли відчуття голоду. Потім усім членам родини виділялося по 5-6 штук. Це була норма на добу - хоч за раз усе з'їж, хоч діли трапезу на частини. Кожен ховав свої маторженики від інших,

Подробнее ...

Так само перекотиполе плентало

Цю історію, коли я була ще зовсім малою, розповіла мені моя бабуся Анна Іванівна Вдовиченко, нині вона вже покійна, а мешкала за життя у сусідньому селі Гольма.

Оксана з Іваном побралися не тому, що їм так захотілося, не тому, що так треба, й навіть не через кохання. А побралися через нужду та бідноту. Та й навіть не побралися, а зійшлися до однієї ще вцілілої хатини, й сидять собі. Разом таки легше. Разом таки веселіше. Сутужно, а ніхто й не перечить. Та все ніби легше. Бодай порадитися та слово мовити, або й просто помовчати, та й то легше разом.

Зійшлися та й, як кажуть, ґаздують. Аби було ще чим, то були б перші ґазди на селі, а так ні туди, ані сюди, та все ж! Їх уже не одне, а двоє. Та й діточок на обох теж двоє. В Оксани син, а в Івана - донька Марися - гарненька, біленька, тільки вже занадто худенька. Хоча й Андрійко не такий гладкий, як хотілося б. Та що вдієш: голод - не тітка. А якщо голод загальний

Подробнее ...
Подписаться на этот канал RSS

Наши авторы

Архив публикаций

« Февраль 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28        

Надзвичайні події

  • Відтяв руки, щоб не подала заяву
    Відтяв руки, щоб не подала заяву

    Коли Марічка познайомила батьків зі своїм обранцем, їм відразу не сподобався цей хлопець. Рідні стали відмовляти доньку від шлюбу, але вона сказала, що це чоловік її мрії, і все-таки вийшла заміж за Руслана. У шлюбі молодята прожити сім років,

    Подробнее ...
  • Батько викрав власну доньку
    Батько викрав власну доньку

    Віка і Мирон познайомилися, коли він приїхав у їхнє село відвідати батьків. У Росії в чоловіка була дружина і двоє дітей, але він розлучився. Стали зустрічатися і невдовзі побралися. Чоловік чомусь узяв прізвище дружини.

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+