A+ A A-

Ключі від… могили

Цю історію мені розповіла Марина Ларичева, жителька с. Василівка, що на Роменщині Сумської області з благословення свого начальника Василя Федоровича, високого керівника місцевого свинарника. Далі від першої особи:
- Йшла я взимку на роботу через кладовище. Коли б його обходити, то треба було накидати чималий круг. Часу було обмаль, а начальник дуже не любив, якщо робітники запізнювалися.

Копійкою не бив, та оскільки давно славився на селі вигадьком і жартуном, змушував тих, хто запізнювався, хрюкати хвилину по-свинячи. Оскільки проходити таку процедуру мені не хотілося, пішла навпростець - мертві ж не встануть.
Стежина хоча й вузенька, але вже трохи протоптана. Могили занесло снігом, на деяких хрести ледь виднілися, мороз щипав за тоненькі пальчики і ніс, отож довелося вийняти із сумочки теплі в'язані рукавички. Як на зло, за них зачепилися ключі, котрі випали у глибокий сніг прямо на чиюсь могилу. Була вона старенькою і занедбаною, а на хресті збереглися ще дані про жінку, яка лягла тут на вічний спочинок. Я на хвилину заціпеніла, бо дуже не хотілося там ритись, але ж як без ключів відчинити хату?! Тим паче, став кружляти легенький сніжок. Виходу не було, і я стала шукати ті злощасні ключі на похованні.
Скосила трохи очі й бачу: чимчикує чоловік, насвистуючи якусь веселеньку мелодію, мабуть, для хоробрості. А потім він зупинився і дивиться на мене, навіть свистіти перестав. Я ж продовжую копирсатися в снігу, та ще й жалісно скаржусь сама собі:
- Ой, додому не попаду тепер! Біс мене підбив, окаянний, ключі загубити...
Того мужика мов вітром здуло. Петляючи між могилами, він рвонув із цвинтаря так, що аж сніг полетів врізнобіч. Тільки тепер до мене дійшов зміст того, що я сказала...
Зате точно вже знала, що свистун через кладовище більше не піде. А ключі я все-таки знайшла і на роботу не запізнилася, тож сеансу хрюкання не відбулося.

Оцените материал
(5 голосов)
Павло Геращенко

Полтавська обл.

Я, Павло Іванович Геращенко, народився 1952 року на Сумщині. Були школа, армія, а потім Харків, де працював на тракторному заводі (заочно закінчив історичний факультет ХДУ і трирічні курси журналістики при цьому ж вузі). Як робкор багато друкувався в різних виданнях (статті, репортажі, вірші тощо). Двадцять два роки працював на педагогічній ниві. Були ще Горлівка, що на Донеччині, а ось тепер Полтавщина. Люблю спорт. У свій час навіть грав за збірну ХТЗ з футболу. Люблю музику – граю на баяні. І, звичайно, гумор. А писати смішарики сатана підштовхнув мене якраз у Горлівці. Зараз у моєму архіві близько 250 творів, які друкували в багатьох виданнях, зокрема, у «Побрехеньках» і «Саквояжі». Час уже й збірочку видавати, та для цього слід спонсора мати.

Другие материалы в этой категории: « Оце так одружився! Почастувала із… горщика »

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Наши авторы

Архив публикаций

« Июнь 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

Надзвичайні події

  • За публікацію - до суду
    За публікацію - до суду

    Юрій з Яною (імена змінено) не мешкають разом. І, можливо б, між подружжям і не виникало конфліктів, якби не спільна донечка. А так щоразу, як Юрій відвідує доньку, у нього обов'язково виникає

    Подробнее ...
  • Пограбувала грабіжницю
    Пограбувала грабіжницю

    Вирішила донька мене відвезти до лікаря. Обрали день, зібралися, спустилися в метро. Там метушня, товкучка. Тетяна трішки відстала, а я зайшла у вагон, пробившись крізь щільний потік пасажирів,

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

Комментарии

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+