A+ A A-
Ліки від німоти Карикатура Івана Савлюка

Ліки від німоти

Цей кумедний випадок стався в офтальмологічному відділені обласної лікарні. Я потрапив до клініки з помутнінням кришталика ока. При ретельному обстеженні офтальмолога була виявлена запущена катаракта. Мені призначили операцію і помістили в палату, де вже було кілька чоловіків із таким же діагнозом.
На першому поверсі клініки було п'ять палат, і всі переповнені пацієнтами вщерть. А люди з очними хворобами все поступали. Адміністрація лікарні у такому випадку використовувала просторий коридор.

Ставили додаткові ліжка для тих, кому призначали стаціонарне лікування.
У відділення поклали чоловіка з катарактою обох очей. Як повідомили рідні хворого, чоловік із невідомих причин чомусь онімів - не міг жодного звуку вимовити. Перші спроби лікувати німоту не дали суттєвого результату, то медики вирішили спершу відновити чоловікові зір, а потім уже намагатися повернути мову.
Оскільки палати були переповнені, то цьому хворому поставили ліжко в коридорі напроти жіночої палати. Чи то з метою економії електроенергії, чи, може, щоб не заважати хворому "на коридорі", вночі тут чергові медсестрички світло вимикали.
Жіноча палата довго не засинала. Перед сном жінки гомоніли, розповідали різні небилиці, страшні історії. Вночі одна хвора, яка спала біля вікна, прокинулася і через слабкість зору гілку дерева, що гойдалася від вітру і раз-у-раз стукала у шибку вікна, прийняла за химеру, що лізе в палату через відчинену кватирку.
Жінка схоплюється з ліжка і в самій нічній сорочці вибігає з палати та з розгону падає до німого на ліжко. А німий… як закричить з переляку! Чоловік миттєво збагнув, що до нього повернулася мова. На радощах він ухопив ту жінку в обійми і нумо цілувати, а та як заверещить на весь коридор.
На той галас прибігли чергові медики, увімкнули світло й побачили таку картину: на ліжку в одних сімейних трусах сидить чоловік, обіймає і палко цілує жінку в нічній сорочці, а вона пручається, верещить, неначе її ріжуть… Згодом розібралися, що до чого. Але до самого ранку відділення вже не спало. Всі реготали і говорили:
- Все-таки знайшлися для чоловіка ліки від німоти…

Последнее изменение Вторник, 21 Февраль 2017 19:52
Оцените материал
(8 голосов)
Іван Савлюк

смт Пісочин, Харківська обл.

Спілкуюсь із «Саквояжем» з  2013 року. Мені вже за 80. Я народився 11 грудня 1934 року в селі Песець Хмельницької області. Після закінчення семирічки вступив до Косівського училища прикладного мистецтва, що на Івано-Франківщині.

По закінченні училища як майстер декоративної обробки деревини був направлений до Харківської області, де працював різьбярем на меблевій фабриці №4. Згодом був переведений до підшефної школи майстром виробничого навчання і викладачем технічного креслення у 8-10 класах.

У 1969 році закінчив Харківський художньо-промисловий інститут (вечірнє відділення) й отримав диплом художника-конструктора.

Потреба школи у викладачах естетичного циклу змусила мене залишитися при школі. Чотири десятиліття працював у Пісочинській загальноосвітній школі викладачем креслення і образотворчого мистецтва, навчав дітей технічної грамоти і мистецької мудрості. За багатолітню сумлінну працю, високий рівень професійної майстерності, творчий підхід до реалізації завдань державної політики в галузі освіти, за активну участь у роботі методичного об’єднання, головою якого я був, атестаційна комісія Харківського районного відділу народної освіти визнала мене «Спеціалістом вищої категорії» і присвоїла звання «Старший викладач».

Окрім педагогічної діяльності у мене є схильність до мальованого гумору. Скільки себе пам’ятаю, завжди малював карикатури. Спочатку на обкладинках учнівських зошитів і підручників, а згодом ця пристрасть до карикатури реалізовувалася через стінгазети, «вікна сатири», дружні шаржі... Але карикатуристом я став не зразу. Справа в тому, що малювати смішні карикатури зовсім не просто: спочатку треба придумати тему, осмислити її, а вже потім утілити свій смішний гротеск графічним засобом. З кожним карикатурним малюнком я відчував себе безстрашною людиною — завжди кого-небудь критикував. Спочатку долю — адже я народився в історично-складних умовах, де тимчасові труднощі вважалися нормою житія, потім недбайливих солдат під час служби в лавах Радянської армії, бракоробів і п’яничок на меблевій фабриці. Згодом — учнів ніколи, що легковажно ставились до навчального процесу.

Багаторічний життєвий шлях і метушливе шкільне життя осідало на аркушах паперу у вигляді гумористичних композицій, з яких я влаштовував персональні виставки для учнів і вчителів школи. Спостерігаючи, як юні глядачі і колеги смакують мій дотепний гумор, як щира усмішка підіймає їм настрій, вирішив: будь-що вийти з карикатурами за межі школи. Перший нерішучий крок було зроблено до газети «Веселі вісті». Це надихнуло на подальшу працю, і зараз живу з Карикатурою в любові й злагоді, більше того, вже пішов із нею в люди, у великий і жорстокий світ. Тепер мої карикатури друкують періодичні видання країни. Я беру участь у конкурсах і гуморинах, а український гумористичний журнал «Перець», відмічаючи свій вісімдесятирічний ювілей, опублікував галерею портретів активних авторів журналу, до гурту яких увійшов і Пісочинський карикатурист Іван Савлюк.

Сьогодні все це мене не тільки радує і надихає, а настирливо штовхає на пошук нових тем. Уже створено тисячі веселих сатиричних малюнків. Частина з них вже побачила світ на сторінках журналів і газет. І невеличкий альманах надрукувало видавництво «Оріяни». Але про підсумки говорити ще зарано, бо довколишнє життя таке багате цікавим і смішним, що інколи викликає відчуття протесту, здивування. Я сповнений ідеями нових творчих задумів, якими ще тривалий час радуватиму шанувальників веселого малюнка.

Мальованим гумором почав займатися, як вийшов на заслужений відпочинок. За 20 років створив понад 5 тисяч карикатур. Друкувався у багатьох газетах і журналах України. Для «Саквояжа» не лише карикатури малюю, але й вчуся писати різні життєві історії. Передплатив «Саквояж» на весь наступний рік, а це значить, що я братиму активну участь у розбудові народної газети.

Друкується в газеті "Саквояж" з 2015 року.

 

Другие материалы в этой категории: « Проти ґави сам роззява Татусь і "Зелений ліс" »

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Архив публикаций

« Август 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31      

Надзвичайні події

  • 5-річне хлоп’я втопилося в басейні
    5-річне хлоп’я втопилося в басейні

    Допоки матір була в будинку, а батько пішов на город, їхній 2-річний синочок Петрусик (імена змінено) вирішив трішки прогулятися. Перетнув вулицю і потрапив на обійстя сусідів.

    Подробнее ...
  • Велика подорож маленької дитини
    Велика подорож маленької дитини

    Близько 8 ранку Світлана послала свого 5-річного синочка на двір, щоб зібрав яйця в курнику. Артурчик довго не повертався, то жінка стала його шукати й гукати. Дитина не обзивалася. Матір розхвилювалася, адже того дня

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+