A+ A A-

Патрони ого-го!

Дружина одного завзятого мисливця запідозрила свого чоловіка в шлюбної зраді. "Відправляється нібито на полювання, а сам, мабуть, із коханкою день проводить", - мучилася в догадках молодичка.

Мучилась, мучилась та й вирішила перевірити: чи справді чоловік полює дичину, чи розважається з коханкою, чи ти сусіди тільки даремно зводять наклепи.

Нарешті чоловік повернувся з полювання.

Пика червона з відбитком блаженства - прямо з порогу до дружини:

- Дорогенька, ти не повіриш! Мені сьогодні дуже пощастило! Я аж дві качки вполював! Одна в одну. Кілограмів по два будуть...

- А набої до рушниці тебе не підвели? - серйозно запитала дружина.

- Набої?! Та у мене набої, дорогенька, невідмовні! Набої у мене - ого-го!

Дружина взяла в руки качку і по голові чоловіка - ба-бах! І ще раз - ба-бах!

- За що, Галю?! - спантеличено вигукнув чоловік, пильно слідкуючи за тушкою качки, яку ще тримала у руках дружина.

- Я ще вчора всі набої у патронташі замінила на холості гільзи.

Чоловік до патронташа, а там і справді всі гільзи - порожні. Тепер чоловік не ходить на полювання. Береже свої набої "ого-го" лише для своєї-єдиної ластівки.

Оцените материал
(1 Голосовать)
Іван Савлюк

смт Пісочин, Харківська обл.

Спілкуюсь із «Саквояжем» з  2013 року. Мені вже за 80. Я народився 11 грудня 1934 року в селі Песець Хмельницької області. Після закінчення семирічки вступив до Косівського училища прикладного мистецтва, що на Івано-Франківщині.

По закінченні училища як майстер декоративної обробки деревини був направлений до Харківської області, де працював різьбярем на меблевій фабриці №4. Згодом був переведений до підшефної школи майстром виробничого навчання і викладачем технічного креслення у 8-10 класах.

У 1969 році закінчив Харківський художньо-промисловий інститут (вечірнє відділення) й отримав диплом художника-конструктора.

Потреба школи у викладачах естетичного циклу змусила мене залишитися при школі. Чотири десятиліття працював у Пісочинській загальноосвітній школі викладачем креслення і образотворчого мистецтва, навчав дітей технічної грамоти і мистецької мудрості. За багатолітню сумлінну працю, високий рівень професійної майстерності, творчий підхід до реалізації завдань державної політики в галузі освіти, за активну участь у роботі методичного об’єднання, головою якого я був, атестаційна комісія Харківського районного відділу народної освіти визнала мене «Спеціалістом вищої категорії» і присвоїла звання «Старший викладач».

Окрім педагогічної діяльності у мене є схильність до мальованого гумору. Скільки себе пам’ятаю, завжди малював карикатури. Спочатку на обкладинках учнівських зошитів і підручників, а згодом ця пристрасть до карикатури реалізовувалася через стінгазети, «вікна сатири», дружні шаржі... Але карикатуристом я став не зразу. Справа в тому, що малювати смішні карикатури зовсім не просто: спочатку треба придумати тему, осмислити її, а вже потім утілити свій смішний гротеск графічним засобом. З кожним карикатурним малюнком я відчував себе безстрашною людиною — завжди кого-небудь критикував. Спочатку долю — адже я народився в історично-складних умовах, де тимчасові труднощі вважалися нормою житія, потім недбайливих солдат під час служби в лавах Радянської армії, бракоробів і п’яничок на меблевій фабриці. Згодом — учнів ніколи, що легковажно ставились до навчального процесу.

Багаторічний життєвий шлях і метушливе шкільне життя осідало на аркушах паперу у вигляді гумористичних композицій, з яких я влаштовував персональні виставки для учнів і вчителів школи. Спостерігаючи, як юні глядачі і колеги смакують мій дотепний гумор, як щира усмішка підіймає їм настрій, вирішив: будь-що вийти з карикатурами за межі школи. Перший нерішучий крок було зроблено до газети «Веселі вісті». Це надихнуло на подальшу працю, і зараз живу з Карикатурою в любові й злагоді, більше того, вже пішов із нею в люди, у великий і жорстокий світ. Тепер мої карикатури друкують періодичні видання країни. Я беру участь у конкурсах і гуморинах, а український гумористичний журнал «Перець», відмічаючи свій вісімдесятирічний ювілей, опублікував галерею портретів активних авторів журналу, до гурту яких увійшов і Пісочинський карикатурист Іван Савлюк.

Сьогодні все це мене не тільки радує і надихає, а настирливо штовхає на пошук нових тем. Уже створено тисячі веселих сатиричних малюнків. Частина з них вже побачила світ на сторінках журналів і газет. І невеличкий альманах надрукувало видавництво «Оріяни». Але про підсумки говорити ще зарано, бо довколишнє життя таке багате цікавим і смішним, що інколи викликає відчуття протесту, здивування. Я сповнений ідеями нових творчих задумів, якими ще тривалий час радуватиму шанувальників веселого малюнка.

Мальованим гумором почав займатися, як вийшов на заслужений відпочинок. За 20 років створив понад 5 тисяч карикатур. Друкувався у багатьох газетах і журналах України. Для «Саквояжа» не лише карикатури малюю, але й вчуся писати різні життєві історії. Передплатив «Саквояж» на весь наступний рік, а це значить, що я братиму активну участь у розбудові народної газети.

Друкується в газеті "Саквояж" з 2015 року.

 

Другие материалы в этой категории: « Як хлопці засватали одруженого Бджолина терапія »

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх
 

Наши авторы

Архив публикаций

« Май 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31        

Надзвичайні події

  • Побили за рідну мову
    Побили за рідну мову

    Анна - дружина кіборга Андрія Ширкова, який загинув торік під час бою на Світлодарській дузі. Сам чоловік був родом з Донеччини і все життя розмовляв російською мовою, але півтора року тому всією родиною перейшли на українську. Діти дуже гордяться своїм татусем.
    Ось і того дня Анна завела доньку у музичну школу, а з молодшим сином зайшла на ринок, щоб придбати стрічок для плетіння браслетів. Жінка попросила дати кілька червоних і чорних стрічок, а продавчиня почала

    Подробнее ...
  • Народила в... туалеті
    Народила в... туалеті

    Дідусь Іван помітив, що його квартирантка Люда довго не повертається з надвірного туалету, тому вирішив вийти на двір і дізнатися, що трапилося. Побачив молодичку біля туалету, а всередині щось харчало. Метнувся туди, а там… немовля.

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+