A+ A A-

Далекий дзвін

З Феофаном Найком я не бачився майже двадцять років. Писали мені, що живе він і досі в Сокурцях, має чималу сім'ю, став знаменитим механізатором у районі. І ось недавно, перебуваючи в службовому відрядженні в Сокурцях, у довгому світлому коридорі колгоспної контори я побачив кремезного, обласканого степовим вітром і літнім жарким сонцем чоловіка, що топтався біля віконечка каси. За полами фуфайки він обережно притримував якесь живе створіння.
- Невже Фаня? - запитую схвильовано.


Чоловік здивовано глянув на мене великими сірими очима і раптом наче збагнув, що оте вимовлене Фаня - його рідне, таке юне, вигукнуте устами матері ім'я.
- Ніби він, - усміхнувся щиро, як і колись, і радість сполохнула на обличчі. Як і буває в таких випадках, ми обнялися, а потім засипали один одного запитаннями.
- Не дзвонить сторож дід Карпо у сталеву рейку вночі, відбиваючи час? - запитую.
- Той далекий дзвін тільки в пам'яті вже іноді відлунюється, - відповів стиха Феофан, погладивши чорного кота, що визирнув з-під куфайки.
- Що продаєш, - жартую, - як мені колись радив?
- Ішов по зарплату, а він за мною слідом.
І ми розсміялися, пригадавши дитячі літа.
Йшов 1945 рік. Війна ще гриміла на заході, а в Сокурцях настали мирні дні. Важкі вони були. Босоніж цілими днями під весняним сонцем ми з Фаником тягали по степу за вуздечку схудлих конячин, розбиваючи райборінками суху ріллю. А вечорами на пагорбі під розкішною грушею поринали в щасливі дитячі мрії. Більше оповідав Фаня.
Його батько повернувся з війни інвалідом, але не відсиджувався вдома - пішов працювати ковалем у колгосп. Він хвацько грав на гармонії. Цьому мистецтву навчив і сина. Шанували односельці коваля, часто зверталися до нього за порадою, допомогою. Фаня це пояснював просто: тато розуміється в якомусь таємничому писанні про секрети чаклування. Знатимеш їх - і тоді ти сильний: що забажаєш, те й матимеш або зробиш.
Дитяча фантазія настільки виросла, що коли Фаня запропонував зайнятися чаклунством, я погодився. Справа була дуже проста. Опівночі треба продати кота, а куплятиме його ніхто інший, як привид. Торгуватися не слід, що дадуть - те й бери, і тоді ти найсильніша людина у світі. Задумав бажання - і все здійсниться. Звабливим і боязким уявлялося те ходіння до привидів.
Аж ось і вечір настав. На вигоні поступово вщух гомін, дівоча пісня віддалялася в кінець вулиці, все тихіше, тихіше і зовсім змовкла. Коли з котом за пазухою я вийшов на вулицю, небо перегукувалося з громовицями. Переборюючи страх, зупинився на роздоріжжі й став чекати. Прийде чи не прийде?! Чи вистачить хоробрості, щоб не втекти? Раптом нічну темінь розітнув дзвін рейки: бам-бам-бам… Сторож відбивав дванадцять. І в цю ж мить з боку яру, щось стало наближатися.
- Хто тут? - раптом чую знайомий голос.
Та це ж Юхим, мій сусід. А, може, й ні? А якщо привид? Пропонувати купити в мене кота чи ні? І ледве вимовляю:
- Й-й-я-я!
- Ти що тут робиш? - упізнавши, запитає парубок.
- Нічого, стою!
- Ну, то й стій! - кинув Юхим, та й попрямував розмашисто і безтурботно додому.
А я ламав собі голову, привид то чи ні. Над головою загриміло й сипонуло холодними краплями, і я підсвідомо притиснув кота до себе. Тварина нагадала про себе, протяжно занявчавши, безжалісно запустила гострі пазурі в моє худе тіло. Це був кінець моїм випробуванням.
У безтямі жбурнув кота на шлях, а сам, випереджаючи страх, дребенув додому… До пізньої ночі оповідали ми один одному про своє життя. І вчувся нам той далекий дзвін рейки, по якій дід Карпо відмірював літа нашого дитинства.

Оцените материал
(0 голосов)
Ганна Рарог

Краснокутський район, Харківська обл.

Друкується в газеті "Саквояж" з 2016 року

Другие материалы в этой категории: « Людоїди таки існують Забрав чужу дитину »

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Наши авторы

Архив публикаций

« Сентябрь 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

Надзвичайні події

  • 5-річне хлоп’я втопилося в басейні
    5-річне хлоп’я втопилося в басейні

    Допоки матір була в будинку, а батько пішов на город, їхній 2-річний синочок Петрусик (імена змінено) вирішив трішки прогулятися. Перетнув вулицю і потрапив на обійстя сусідів.

    Подробнее ...
  • Велика подорож маленької дитини
    Велика подорож маленької дитини

    Близько 8 ранку Світлана послала свого 5-річного синочка на двір, щоб зібрав яйця в курнику. Артурчик довго не повертався, то жінка стала його шукати й гукати. Дитина не обзивалася. Матір розхвилювалася, адже того дня

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+