A+ A A-

Далекий дзвін

З Феофаном Найком я не бачився майже двадцять років. Писали мені, що живе він і досі в Сокурцях, має чималу сім'ю, став знаменитим механізатором у районі. І ось недавно, перебуваючи в службовому відрядженні в Сокурцях, у довгому світлому коридорі колгоспної контори я побачив кремезного, обласканого степовим вітром і літнім жарким сонцем чоловіка, що топтався біля віконечка каси. За полами фуфайки він обережно притримував якесь живе створіння.
- Невже Фаня? - запитую схвильовано.


Чоловік здивовано глянув на мене великими сірими очима і раптом наче збагнув, що оте вимовлене Фаня - його рідне, таке юне, вигукнуте устами матері ім'я.
- Ніби він, - усміхнувся щиро, як і колись, і радість сполохнула на обличчі. Як і буває в таких випадках, ми обнялися, а потім засипали один одного запитаннями.
- Не дзвонить сторож дід Карпо у сталеву рейку вночі, відбиваючи час? - запитую.
- Той далекий дзвін тільки в пам'яті вже іноді відлунюється, - відповів стиха Феофан, погладивши чорного кота, що визирнув з-під куфайки.
- Що продаєш, - жартую, - як мені колись радив?
- Ішов по зарплату, а він за мною слідом.
І ми розсміялися, пригадавши дитячі літа.
Йшов 1945 рік. Війна ще гриміла на заході, а в Сокурцях настали мирні дні. Важкі вони були. Босоніж цілими днями під весняним сонцем ми з Фаником тягали по степу за вуздечку схудлих конячин, розбиваючи райборінками суху ріллю. А вечорами на пагорбі під розкішною грушею поринали в щасливі дитячі мрії. Більше оповідав Фаня.
Його батько повернувся з війни інвалідом, але не відсиджувався вдома - пішов працювати ковалем у колгосп. Він хвацько грав на гармонії. Цьому мистецтву навчив і сина. Шанували односельці коваля, часто зверталися до нього за порадою, допомогою. Фаня це пояснював просто: тато розуміється в якомусь таємничому писанні про секрети чаклування. Знатимеш їх - і тоді ти сильний: що забажаєш, те й матимеш або зробиш.
Дитяча фантазія настільки виросла, що коли Фаня запропонував зайнятися чаклунством, я погодився. Справа була дуже проста. Опівночі треба продати кота, а куплятиме його ніхто інший, як привид. Торгуватися не слід, що дадуть - те й бери, і тоді ти найсильніша людина у світі. Задумав бажання - і все здійсниться. Звабливим і боязким уявлялося те ходіння до привидів.
Аж ось і вечір настав. На вигоні поступово вщух гомін, дівоча пісня віддалялася в кінець вулиці, все тихіше, тихіше і зовсім змовкла. Коли з котом за пазухою я вийшов на вулицю, небо перегукувалося з громовицями. Переборюючи страх, зупинився на роздоріжжі й став чекати. Прийде чи не прийде?! Чи вистачить хоробрості, щоб не втекти? Раптом нічну темінь розітнув дзвін рейки: бам-бам-бам… Сторож відбивав дванадцять. І в цю ж мить з боку яру, щось стало наближатися.
- Хто тут? - раптом чую знайомий голос.
Та це ж Юхим, мій сусід. А, може, й ні? А якщо привид? Пропонувати купити в мене кота чи ні? І ледве вимовляю:
- Й-й-я-я!
- Ти що тут робиш? - упізнавши, запитає парубок.
- Нічого, стою!
- Ну, то й стій! - кинув Юхим, та й попрямував розмашисто і безтурботно додому.
А я ламав собі голову, привид то чи ні. Над головою загриміло й сипонуло холодними краплями, і я підсвідомо притиснув кота до себе. Тварина нагадала про себе, протяжно занявчавши, безжалісно запустила гострі пазурі в моє худе тіло. Це був кінець моїм випробуванням.
У безтямі жбурнув кота на шлях, а сам, випереджаючи страх, дребенув додому… До пізньої ночі оповідали ми один одному про своє життя. І вчувся нам той далекий дзвін рейки, по якій дід Карпо відмірював літа нашого дитинства.

Оцените материал
(0 голосов)
Ганна Рарог

Краснокутський район, Харківська обл.

Друкується в газеті "Саквояж" з 2016 року

Другие материалы в этой категории: « Людоїди таки існують Забрав чужу дитину »

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Архив публикаций

« Апрель 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30            

Надзвичайні події

  • Відтяв руки, щоб не подала заяву
    Відтяв руки, щоб не подала заяву

    Коли Марічка познайомила батьків зі своїм обранцем, їм відразу не сподобався цей хлопець. Рідні стали відмовляти доньку від шлюбу, але вона сказала, що це чоловік її мрії, і все-таки вийшла заміж за Руслана. У шлюбі молодята прожити сім років,

    Подробнее ...
  • Батько викрав власну доньку
    Батько викрав власну доньку

    Віка і Мирон познайомилися, коли він приїхав у їхнє село відвідати батьків. У Росії в чоловіка була дружина і двоє дітей, але він розлучився. Стали зустрічатися і невдовзі побралися. Чоловік чомусь узяв прізвище дружини.

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

  • Не пердять!
    Не пердять!

    Прийшла до педіатра в дитячу поліклініку з донечкою. Чекаємо черги на прийом до лікаря. Навпроти сидить

    Подробнее ...
  • Бо свідки
    Бо свідки

    Ця подія трапилася в поліцейському відділенні. До начальника поліції зайшли в кабінет дивні люди і сказали, щоб він покаявся.

    Подробнее ...
Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+