A+ A A-

"Вона намагалася мене вбити!"

Світлана ніяк не могла заснути, хоча й було вже далеко за північ. Та на те була причина: Андрій не відповідав на дзвінки і до сих пір його не було вдома.

Що ж могло трапитися? Якби не маленька донечка, що сопіла, немов їжачок, згорнувшись під ковдрою у маленькому ліжечку, вже давно зірвалася б і, не зважаючи на темряву за вікном, вже бігла б шукати його.
Подумки вона й так заглянула не під один кущ, пробігла поглядом всіма стежками. Раптом вхідні двері нагло гримнули, вирвавши її з думок. На порозі постав п'яний Андрій. Він ледве стояв на ногах, щось булькаючи, щось намагаючись "донести" до своєї дружини. Зрозумівши, що та нічого не розуміє, хапнув її за руку тай потягнув на кухню, а далі, нічого не поясняючи, вчепився у волосся, різко сіпаючи.
Та враз чоловічий кулак різонув повітря і спинився на Світланиному обличчі, відбившись величезним синцем під оком. Жінка злякалась, водночас розгубившись від такого повороту подій, та поведінки свого чоловіка. і коли вдруге здійнявся кулак над її обличчям, то автоматично схопила що попало під руку і гепнула Андрія по голові. А під руку попала пляшка з горілкою, яку чолов'яга виклав перед тим із кишені.
Тіло Андрія зм'якло, обвисло, а далі просто гепнулося на підлогу. Розпластавшись долілиць, Андрій притих, тоненька цівка крові витекла з-під вуха і тихенько побігла долівкою. Перед очима Світлани постало усміхнене обличчя Андрія. Перша зустріч. Перші цілунки. Перші зітхання і переживання…
- Я вбила чоловіка, - піднявши слухавку, мовила Світлана якимись не своїм голосом, немов чужим.
- Пробачте. Повторіть, будь ласка, ще раз! - почувся чоловічий голос на іншому кінці дроту.
- Я вбила… чоловіка… - повторила жінка, запинаючись.
- Назвіть адресу, - продовжував голос. - Дуже добре! Оставайтеся на місці…
Погляд зупинився на тілі, що лежало не дихаючи. Жінці стало моторошно. У двері постукали. На порозі постало двоє стражів порядку.
- Де труп? - запитав вищий на зріст, мабуть, старший за званням.
Світлана показала очима, бо руки вже геть не слухалися від хвилювання. Міліціянт наблизився до тіла, нахилившись над Андрієм, щось довго видивлявся, винюхував, даючи різні вказівки своєму товаришу щодо правильності оформлення документа.
- Ну що ж, - звернувся вищий до вже ніякої Світлани. - Запам'ятовуйте: чоловік прийшов п'яний. Пішов на кухню, за щось там перечепився і впав. Зрозуміло?
Жінка дивилась порожнім поглядом, нічого не розуміючи з того, що намагався втокмачити їй поліцейський.
- Мені збирати речі? - нарешті запитала вона
- Так, збирайте… Але не собі, а йому, - махнув рукою поліцейський позад себе.
Напарник підтягнув Андрія до стіни, всадивши як-небудь, і професійно перемотував голову "воскреслого" чоловіка. Той бубнів, час від часу зриваючись, вимагаючи прийняти від нього заяву про те, що саме ця жінка, яка зараз стояла перед ним, намагалася вбити його.
- Не забувайте, що буде зустрічна заява про вашу неадекватну поведінку. Краще запам'ятайте: прийшов п'яний в устілку, зайшов на кухню і, перечепившись ногою, впав, а падаючи, зачепив головою ріг столу.
- Вона намагалась мене вбити…
- Ніякого "намагалась" не було. А будеш й далі так себе вести, буде інакша розмова…
Поліцейський бачив перед собою не вбивцю, не ту, що намагалася вбити, а бачив виснажену жінку, залякану, одиноку, беззахисну, яка втомилася від постійних чоловікових випивок, від всяких звинувачень, що постійно сипались не неї, та й маленьку донечку, яка прокинувшись, стояла вчепившись маленькими рученятами в мамину спідницю. Буквально ще хвилина, і Андрій з перемотаною головою стояв перед виходом:
- Пробач, кохана! Я скоро повернусь… - зло шипів він.
Та Світлана вже твердо знала, коли повернеться Андрій, їх уже тут не буде.
- Нічого, нічого! Десять діб - не такий вже й термін… - заспокоїв коп.
В коридорі гримнули дверима. Троє чоловіків вийшли в ранішню зорю і зникли за дверцятами автівки. Світлана стояла біля вікна, пригортаючи до себе донечку.

Последнее изменение Среда, 20 Апрель 2016 19:17
Оцените материал
(3 голосов)
Людмила Гнатюк

Любашівський район, Одеська обл.

Людмила Гнатюк дркується у газеті "Саквояж" з 2011 року.

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Наши авторы

Архив публикаций

« Январь 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31        

Надзвичайні події

  • Батько викрав власну доньку
    Батько викрав власну доньку

    Віка і Мирон познайомилися, коли він приїхав у їхнє село відвідати батьків. У Росії в чоловіка була дружина і двоє дітей, але він розлучився. Стали зустрічатися і невдовзі побралися. Чоловік чомусь узяв прізвище дружини.

    Подробнее ...
  • Хто украв пам'ятник?
    Хто украв пам'ятник?

    Коли колишні учні Тетяни Іванівни помітили, що пам'ятник на її могилі ось-ось розколеться, скинулися грішми і замовили новий. Зібрали понад 10 тисяч гривень. З одного боку вибили

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

  • Подарунок від Діда Мороза
    Подарунок від Діда Мороза

    Наш 3-річний синочок питає в тата:
    - Тату, що мені Дід Мороз подарує на Новий рік?

    Подробнее ...
  • Чи сподобалося?
    Чи сподобалося?

    Мій 4-річний синочок, як і більшість дітлахів його віку, не любить ходити до дитсадка, тож уранці у нас зазвичай плачі й крики. Цей ранок не став виключенням. А ввечері, коли я повернувся додому після роботи,

    Подробнее ...
Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+