A+ A A-

Дітей хотіли викрасти

Вбивства, насильство, жорстокість - усе це демонструється в даний час по телебаченню, все це багатьма з нас сприймається не як реальність. Нам здається, що все це відбувається десь у великих містах і тих місцях, де кипить бурхливе життя. А коли все це докотилося до того місця, де ти живеш - це вже реальність.

Якось зустріла свою знайому, яка вела до школи старшу дочку. Мене це здивувало.

 

- Вона ж у тебе в четвертий клас ходить! Це ж село, а не місто, хто її вкраде? - пожартувала я.

Виявилося, що мій жарт був невдалим. Знайома розповіла, чому з деяких пір вона водить дитину до школи.

- Минулого літа дітлахи з вулиці гралися біля нашого двору в пісочниці. Я ж стою на подвір'ї і розмовляю з сусідкою через паркан. Помітили, що біля малечі зупинилася машина, на перший погляд, непримітна: білий "Жигуль" із затемненим склом. Ми подумали, що вони будуть питати дорогу в сусіднє село або як когось знайти.

Дверцята в машині прочинилися, і почувся чоловічий голос: "Гей, малечо, хто хоче цукерок? Насиплю повну жменю. Ідіть-но сюди!" Спочатку діти не звертали уваги на чоловіків, але голос наполегливо запрошував їх підійти. Катря, старша моя дівчинка, пам'ятаючи мої слова, що ні в якому разі не можна підходити до незнайомих, схопила за руку молодшу і потягнула її у двір.

Я побачила це і пішла до них. Відчинивши хвіртку, побачила, що малеча потягнулася до машини. Двері відчинилися ширше і з'явилася чиясь рука. Я гукнула:

- Куди пішли?! Назад!

Діти зупинились, а я побігла у бік машини і з салону почула: "От сука! Не пощастило… Встигла все-таки вийти!" Дверцята з тріском зачинилися, і машина рвонула з місця.

Деякий час мене трясло, як у лихоманці, я чітко зрозуміла, що могла позбутися донечки, а сусіди когось із дітей. З тих пір я не відпускаю дітей одних нікуди. Важко повірити, що таке могло статися в нашому тихому селі, але це факт, це реальність.

Олена Рудь, Луганська обл.

Оцените материал
(3 голосов)
Олена Рудь

Луганська обл.

Всім привіт! Мене звати Олена. Проживаю у мальовничому селі на Луганщині, яке заховалося серед сосен і озер. Оскільки я народилася навесні, у квітні, то в житті намагаюся бачити більше правдивого. Люблю природу та спілкування з друзями. Газета «Саквояж» допомагає мені розкрити мій творчий потенціал.

.

1 Комментарий

  • Марічка

    Що ж це у світі коїться? Не можна на вулицю спокійно вийти!

    написал Марічка 18.07.2014 13:09 Комментировать

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Архив публикаций

« Июнь 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

Надзвичайні події

  • За публікацію - до суду
    За публікацію - до суду

    Юрій з Яною (імена змінено) не мешкають разом. І, можливо б, між подружжям і не виникало конфліктів, якби не спільна донечка. А так щоразу, як Юрій відвідує доньку, у нього обов'язково виникає

    Подробнее ...
  • Пограбувала грабіжницю
    Пограбувала грабіжницю

    Вирішила донька мене відвезти до лікаря. Обрали день, зібралися, спустилися в метро. Там метушня, товкучка. Тетяна трішки відстала, а я зайшла у вагон, пробившись крізь щільний потік пасажирів,

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

Комментарии

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+