A+ A A-

Дітей хотіли викрасти

Вбивства, насильство, жорстокість - усе це демонструється в даний час по телебаченню, все це багатьма з нас сприймається не як реальність. Нам здається, що все це відбувається десь у великих містах і тих місцях, де кипить бурхливе життя. А коли все це докотилося до того місця, де ти живеш - це вже реальність.

Якось зустріла свою знайому, яка вела до школи старшу дочку. Мене це здивувало.

 

- Вона ж у тебе в четвертий клас ходить! Це ж село, а не місто, хто її вкраде? - пожартувала я.

Виявилося, що мій жарт був невдалим. Знайома розповіла, чому з деяких пір вона водить дитину до школи.

- Минулого літа дітлахи з вулиці гралися біля нашого двору в пісочниці. Я ж стою на подвір'ї і розмовляю з сусідкою через паркан. Помітили, що біля малечі зупинилася машина, на перший погляд, непримітна: білий "Жигуль" із затемненим склом. Ми подумали, що вони будуть питати дорогу в сусіднє село або як когось знайти.

Дверцята в машині прочинилися, і почувся чоловічий голос: "Гей, малечо, хто хоче цукерок? Насиплю повну жменю. Ідіть-но сюди!" Спочатку діти не звертали уваги на чоловіків, але голос наполегливо запрошував їх підійти. Катря, старша моя дівчинка, пам'ятаючи мої слова, що ні в якому разі не можна підходити до незнайомих, схопила за руку молодшу і потягнула її у двір.

Я побачила це і пішла до них. Відчинивши хвіртку, побачила, що малеча потягнулася до машини. Двері відчинилися ширше і з'явилася чиясь рука. Я гукнула:

- Куди пішли?! Назад!

Діти зупинились, а я побігла у бік машини і з салону почула: "От сука! Не пощастило… Встигла все-таки вийти!" Дверцята з тріском зачинилися, і машина рвонула з місця.

Деякий час мене трясло, як у лихоманці, я чітко зрозуміла, що могла позбутися донечки, а сусіди когось із дітей. З тих пір я не відпускаю дітей одних нікуди. Важко повірити, що таке могло статися в нашому тихому селі, але це факт, це реальність.

Олена Рудь, Луганська обл.

Оцените материал
(3 голосов)
Олена Рудь

Луганська обл.

Всім привіт! Мене звати Олена. Проживаю у мальовничому селі на Луганщині, яке заховалося серед сосен і озер. Оскільки я народилася навесні, у квітні, то в житті намагаюся бачити більше правдивого. Люблю природу та спілкування з друзями. Газета «Саквояж» допомагає мені розкрити мій творчий потенціал.

.

1 Комментарий

  • Марічка

    Що ж це у світі коїться? Не можна на вулицю спокійно вийти!

    написал Марічка 18.07.2014 13:09 Комментировать

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Архив публикаций

« Сентябрь 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30

Надзвичайні події

  • Син переїхав матір
    Син переїхав матір

    Під вечір до сина Ніни Іванівни зателефонував приятель, поскаржився, що загруз із машиною на місцевому озері, і попросив витягнути. Звісно, Олександр відмовити у допомозі не міг

    Подробнее ...
  • Убив за Надію Савченко
    Убив за Надію Савченко

    Подружжя саме пило чай на кухні, коли по радіо розпочалася передача про Надію Савченко. Між ними виникла сварка.

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

  • Що збиватиме?
    Що збиватиме?

    Магазин "Госптовари". Чоловік переді мною хоче купити йоршик для унітазу, але плутається у назві та просить:

    Подробнее ...
  • Не втратив свіжості?
    Не втратив свіжості?

    Йде Михась по вулиці, посміхається, а на нього всі жінки в селі оглядаються, бо у нього сорочка на один Ґудзик застебнута, ще й рукав обірваний

    Подробнее ...

Комментарии

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+