A+ A A-

Перше звільнення

Було це у середині п'ятдесятих минулого століття. Неділя. На дворі літній сонячний день. Старшина роти перед шеренгою курсантів зачитав список - хто сьогодні йде у звільнення до міста. До цього списку потрапив і я. Названим курсантам старшина вручив особисті знаки - жетони і почав давати напутні настанови, як поводитися у громадських місцях.
- І, головне, не порушувати військового Статуту! - строго наголосив старшина.


Ми з сусідом по ліжку Віктором вирішили триматися разом, бо він і я - вперше отримали звільнення. Від військової частини до центру міста доїхали автобусом.
Балашов - місто обласного підпорядкування Саратовської області Росії. Цей районний центр розкинувся вдовж берега широкої та мальовничої річки Хопйор. Місто тихе. Ми з товаришем намагалися якомога більше відвідати цікавих куточків старовинного містечка, уникаючи зустрічі з патрульним нарядом.
Полудень. Нестерпно пекло сонце. Духота так нас дійняла, що ми не знали, куди подітися. Сидіти у скверику в затишку, якось не по-солдатському. Навіщо тоді звільнення?! Віктор розхристав комір гімнастерки, ослабив широкий ремінь, що туго стягував поперек. А пілотку засунув під лівий погон. Хоч це порушення військового статуту, та я зробив те ж саме. Ми покинули сквер і вийшли на центральну вулицю, що вела до містка, який з'єднував протилежні береги річки Хопйор.
Раптом біля нас зупиняється чорна "Волга". З автівки вийшов полковник. Підкликає нас - порушників Статуту - до себе. Правда, ми встигли миттєво привести себе в порядок, але змушені були вислухати виховну нотацію полковника.
- Прошу пред'явити документи, - наказав полковник.
Ми з Віктором перезирнулися. "Кепське діло, - думаю. - Якщо полковник дізнається, з якої ми частини, то нам від старшини добряче попаде". Я почав неквапливо, тремтячою рукою розстібати нагрудну кишеньку, та Ґудзик чомусь заклинило. А Віктор несподівано розвернувся і рвонув у прохідний двір. Полковник від такого вчинку солдата аж рота розкрив. Я залишив у спокої Ґудзика і, козирнувши, звернувся до старшого офіцера:
- Товаришу полковнику, дозвольте я його дожену в одну мить!
- Дозволяю…
Тільки встиг сказати це офіцер, як я блискавично також зник у тому ж прохідному дворі.
Віктор чекав мене на протилежній вулиці. Трохи втамувавши хвилювання, ми обережно, з оглядками дійшли до автобусної зупинки і благополучно повернулися до своєї частини майже на три години раніше.

Последнее изменение Вторник, 31 Июль 2018 20:35
Оцените материал
(1 Голосовать)
Другие материалы в этой категории: « Слід фарбувати яйця

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Архив публикаций

« Ноябрь 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30    

Надзвичайні події

  • За що облили кислотою?
    За що облили кислотою?

    51-річний італієць, який два роки поспіль мешкає в Білгород-Дністровському на Одещині, повертався увечері додому, коли до нього підскочив незнайомець і облив кислотою. Джованні зміг

    Подробнее ...
  • Щоб не зґвалтували…
    Щоб не зґвалтували…

    Десь прочитав таку цікавинку. Одна жіночка панічно боялася, що її зґвалтують і щоб уникнути подібної неприємності, вдалася до хитрощів. Придбала в секс-шопі штучну вагіну і нап’ялювала її на себе кожного разу, як виходила з дому. Її прикид виглядав так:

    Подробнее ...
загрузка...

Свіжі анекдоти

Погода, Новости, загрузка...
загрузка...
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв sakvojag.net дозволяється за умови посилання. Для iнтернет-видань обов'язковим є гiперпосилання на sakvojag.net.
Яндекс.Метрика

Google+